Книга створена для всіх українців, які переживають гіркі досвіди війни та потребують прикладів опори для продовження життя та боротьби. У цій книзі 11 українок розповідають про пережитий травматичний досвід війни.
Для українців презентували книгу з історіями жінок, які пережитих трагічні події війни/ Фото: надано "Східноукраїнський центр громадських ініціатив"
У Києві відбулася презентація книги «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022», в якій 11 авторок різного віку та професій переповіли власний трагічний досвід, який пов’язаний з війною. Проєкт реалізувала громадська організація «Східноукраїнського центру громадських ініціатив».
Історії жінок ґрунтуються на подіях з 2014 по 2022 рік. Серед них є розповіді про пережитий полон та окупацію, особисті втрати — майна, здоров’я, рідних. Кілька учасниць — родом з Донеччини та Луганщини. В кожній історії є спогади про те, що підтримувало героїнь під час цих потрясінь і зараз надає сил рухатися далі.
На зустрічі з читачами про свій досвід розповіла Сталіна Чубенко — мама закатованого бойовиками у 2014 році 16-річного Степана. Вона не тільки зачитала уривок зі свого тексту, в якому розмірковувала про те, що ховається за сталим виразом «сильна жінка», а й розповіла, чому інколи це визначення не є справжньою підтримкою.
«І знову ця фраза — „Ви сильна жінка. Я б так не зміг“. Люди іноді говорять дивні речі, охочі підтримати. Як я змогла — що? Не втратити розум, не обірвати життя, не спитися, а жити далі, робити все, щоб продовжити життя сина і щоб не зробити боляче тим, хто поруч і кому Стьопа дорогий? Як це? Почути, що твого сина розстріляли, а ти живеш. Як це? Коли телефоном розповідають, як знущалися з твоєї дитини, а ти продовжуєш жити. Як це? Коли стоїш на ексгумації тіла сина, бачиш, що із ним зробили — і не втрачаєш свідомості. Де я беру сили, щоби жити?..», — цитата Сталіни Чубенко.
Також в книзі є історія режисерки Олени Апчел, яка народилася у Новотроїцькому на Донеччині. Певний час жила та працювала в Харкові, у 2013−2014 стала активною учасницею Революції Гідності, Харківського і Київського Майданів.
Втративши маму, яка на другому році війни загинула в Новотроїцькому, Олена вирішила підтримати ще одну рідну людину і ризикнула поїхати до Криму, де жив її батько. Під час спроби перетину незаконного кордону з Кримом її затримали російські прикордонники та утримували кілька днів. Згодом Олену відпустили без пояснення причин.
«Не знаю точно скільки я не їла. Їжа тоді мене цікавила найменше. А пити дуже хотілося. Вони декілька разів заносили в камеру воду, переливали перед обличчям в кружку і відставляли на стіл. Я ніколи не думала, що спрага — настільки підступна сука, яка здатна перетворити тебе на когось, кого ти зовсім не знаєш», — уривок з розповіді Олени.
Чотири останні роки Олена жила у Польщі та Німеччині. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вирішила їхати до України, щоб стати на її захист. Зараз Олена приєдналася до війська, задля оборони України. Олена — членкиня ГО SEMA Ukraine — об'єднання жінок, які пережили сексуальне та гендерно обумовлене насильство.
Ініціатори створення книги зазначають, що важливим моментом у будь-якій історії було визначення точок підтримки, допомоги, точок подальшого руху — після пережитого авторками.
«Ми максимально у книзі підсвічували позитивні моменти. Наша книжка завершується розділом психолога про пошуки цієї взаємопідтримки. Там можна побачити й цитати самих авторок про те, що їх підтримало. І, звичайно, віднайти ці „ключики“ в їхніх текстах, — каже Надія Нестеренко, представниця громадської організації „Східноукраїнський центр громадських ініціатив“. — Сподіваємося, це допоможе українцям віднайти точки опори, віднайти шлях переживання подібного або зовсім інакшого досвіду війни».
Письменниця Слава Світова, яка стала кураторкою цього проєкту, зазначає, що в аспекті сексуально зумовленого насильства нині тіло жінки проглядається, як поле бою. Це свідчення того, як росіяни жорстоко воюють навіть з жінками.
«Я щаслива, що допомагаю жінкам шукати свій голос. І у жодному разі не вчу писати, бо це неможливо — навчити когось писати. Я вважаю, що в кожного з нас є голос, і коли ми потрапляємо в середовище — близьке та безпечне — стається диво і ти знаходиш слова, аби ословити все те, що ти прожила», — каже Світова.
Книгу, написана на основі розповідей українських жінок, можна вільно завантажити на сайті СЦГІ.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!