Під час The Riga Conference 2022 у столиці Латвії журналісти інформаційного агентства «Вчасно» поспілкувалися з Джеймсом Аппатураєм (James Appathurai) — заступником помічника Генерального секретаря НАТО з нових викликів безпеці.

Про боротьбу з іранськими дронами-камікадзе, повагу до ЗСУ та системи ППО для захисту українського неба — читайте далі в інтерв'ю. 

30 вересня 2022 року Україна офіційно подала заявку на пришвидшений вступ до НАТО. 

— Україна офіційно подала заявку на вступ до НАТО. Що далі? Що треба зробити нашій країні, щоб стати членом Альянсу?

— По-перше, дозвольте мені висловити величезне захоплення, яке НАТО має до того, як Україна протистоїть російському вторгненню. Що стосується заявки — Президент Зеленський дав чітко зрозуміти, як і міністр оборони Резніков, що одна з цілей цієї заявки — показати, яким є цивілізований український вибір. Бути частиною Заходу з демократичними цінностями та західними інституціями. І ми дуже поважаємо це. Україна — демократична країна та має право подати заявку. Політична основа (заявки — ред.) чітка і зрозуміла в тому сенсі, що двері НАТО завжди відкриті, є рішення про те, що Україна стане членом Альянсу, і Президент Зеленський представив відповідну заявку. Тепер переходимо до практичної частини. Є процеси всередині НАТО — ми маємо План дій щодо членства, який інколи використовується, інколи — ні. Він використовувався зазвичай до цього. Але головне для всіх лідерів НАТО, починаючи з Генерального секретаря, а також політичного керівництва те, що це може бути, але зараз вся увага до того, щоб надати Україні практичну допомогу. Мається на увазі політична підтримка, озброєння, гроші, енергетична підтримка зараз, коли руйнується інфраструктура. Це дійсно пріоритет. Просто не той момент, щоб також обговорювати питання щодо членства. Але ми зрозуміли меседж — у нас є основа, і у нас є процеси.

— Тож зараз на першому місці — допомога, зокрема зброєю, для України?

— Абсолютно. Кількома шляхами. Країни проводять навчання, Європейський Союз тільки-но запустив навчальну місію, Група підтримки України (Ukraine's Support Group) нещодавно зустрілася в штабі НАТО. І я думаю, буде збільшена підтримка: є чіткий пріоритет у протиповітряній обороні. Це — на верхівці списку. Ви бачили, що Генеральний секретар говорив про допомогу, яку НАТО надасть для боротьби з дронами (іранськими БПЛА — ред.). Це також буде зроблено. 

18 жовтня 2022 року під час дискусії на Берлінському зовнішньополітичному форумі Генеральний секретар НАТО повідомив, що НАТО найближчим часом надасть засоби для боротьби з атаками іранських безпілотників на міста і цивільну інфраструктуру України. 

— В умовах загрози наступу з території Білорусі, про що свідчать деякі розвідувальні дані, а також допомоги Ірану росії, розкажіть докладніше, на чому Альянс фокусується в питанні допомоги?

— У нас є технології — системи глушіння, які ми можемо надати для боротьби з дронами. Ми подивимося, що можемо зробити, щоб надати їх. Я знаю, що багато союзників над цим працюють, так само як і Група підтримки України. І я думаю, дуже важливо, що це саме засоби глушіння. Це пріоритет, тому що дрони дешеві, Іран поставляє їх багато. І країна, яка себе захищає, має стріляти по них, щоб збивати, але для цього потрібно достатньо боєприпасів. А обладнання для глушіння можна використовувати знову і знову. Також важливо сказати, що має бути тиск спільноти на Іран, щоб він перестав надавати підтримку (росії — ред.). І я запевняю вас, що це зараз активно обговорюється.

Білорусь — це дуже важливе питання. І ми всі розуміємо, що коли російське керівництво підтримало президента лукашенка, коли демократичні рухи охопили вулиці країни, це був стратегічний крок. І Білорусь потрапила під ще більший контроль росії. І ми бачимо це знову і знову, коли почалася повномасштабна війна. росія використовує білоруську територію для атак по Україні. При цьому президент лукашенко намагається уникнути відправки білоруських військ до України. Я не експерт по Білорусі, але мені здається, у білорусів є емпатія до України, та вони не хочуть йти та вбивати українців. Поки що лукашенко вдавалося уникнути хоча б відправки військ до України, але це не скасовує відповідальності Білорусі за те, що їх країна стала майданчиком для російських атак.

— Ви згадали про системи глушіння, які мають допомогти у боротьбі з дронами. Але в умовах ракетних атак по містах України яку стратегію має Альянс по закриттю нашого неба? 

— Протиповітряна оборона — це точно пріоритет. росія не має, як ми називаємо «переваги в повітрі». Літаки та бомбардувальники не можуть літати у повітряному просторі України, і критично важливо, щоб так це і залишалося. Але це не скасовує ракетні удари, які є надзвичайно руйнівними. Група підтримки України пріоритезувала системи протиповітряної оборони. Ви бачили, що Німеччина почала надавати системи, я знаю, що інші країни НАТО також працюють над цим, Франція, наприклад. Тож є певні рухи у цьому напрямку, але має бути набагато більше. Але я можу вас запевнити, що це зараз — найголовніше в порядку денному.

У жовтні Німеччина передала Україні першу систему ППО Iris-T. Франція готується відправити зенітно-ракетні батареї Crotale.

— Може є якийсь спільний план країн по наданню такого озброєння та створення єдиної системи ППО?

— Я думаю, відбувається координація, щоб надати системи ППО для України. Координація протиповітряної оборони та оборона загалом залишається за Україною, але те, що можна зробити — координувати зусилля для того, щоб ці системи були на місці, надаючи їх українській владі, та, можливо, надавати поради, як вони можуть організувати власну оборону. Але це відбувається не через НАТО, а Групу підтримки України та усіх наших союзників. Але координація вже відбувається. 

— ЗСУ продемонстрували високий рівень та швидкі темпи при звільненні територій, наприклад, у Харківській та Донецькій областях. Як в Альянсі оцінюють вміння українських бійців? Вони вже на рівні НАТО?

— Три найголовніші речі. Перша — величезна повага за те, що вони вже зробили та продовжують робити зараз. Друга — я думаю чесно сказати, що є легке здивування, наскільки вони ефективні. Але третє — здивування не таке вже й велике, тому що країни НАТО проводили навчання української армії з 2014 року, і ми можемо бачити, що ті уроки були засвоєні та адаптовані. Гнучкість, вміння, адаптивність, довіра до нижчих рівнів командування — до солдата на лінії фронту. Це те, як західні сили борються. Це те, чого їх вчили. І це дуже відрізняється від моделі російських сил. І це одна з причин, чому українці настільки ефективні. І я маю сказати — це дуже цікаво та надихає нас і мене, тому що я маю допомагати керувати інноваціями в НАТО — те, як ЗСУ адаптували новітні технології та інтегрували їх до бойових умов. Від супутникової інформації та застосунків, які допомагають з бойовими операціями, до технології розпізнавання обличчя та штучного інтелекту. Все це допомогло збалансувати те, що зазвичай було гігантською перевагою росії — чисельність військ, артилерії, техніки. У росії цього в п'ять разів більше, ніж в України. Але Україна тримається та дає відсіч.

Одна з причин — це навчання, ще одна — висококваліфіковані збройні сили, і ще одна — нові технології, які інтегруються під час боїв.
Тож ми спостерігаємо та засвоюємо цю інформацію.

— То це виходить така формула успіху ЗСУ — динамічність та швидка адаптація нових технологій?

— Так. Динамічність, освіченість, включаючи сферу нових технологій — українці загалом дуже освічені — і швидка адаптованість. І це не про те, що з одного боку — нові технології, а з іншого — традиційні військові можливості. Українські збройні сили використовують нові технології, аби зробити традиційні можливості більш ефективними. І це наочно відбивається на полі бою.

— Які основні відмінності між українською армією та армією рф Ви можете виділити? 

— Три речі. Перша — західна доктрина, яка більш адаптивна та гнучка. Друга — адаптація нових технологій під час військових дій. Третя — мотивація. Українські збройні сили б’ються за своїх людей, свою територію, свою землю. Російські збройні сили не вмотивовані. Я впевнений, що ці нові призовники (мобілізовані, — ред.), яких видернули з будинків та відправили на лінію фронту через п’ять днів, точно не вмотивовані. Моральний настрій має значення на полі бою — українці надзвичайно вмотивовані, а росіяни — ні. І це значна відмінність.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся! 


Додати коментар