Актуальне

«Це лотерея, де держава думатиме, кому виділити 2 млн гривень після катувань, вбивств, виживання, голоду та поїдання голубів, місяців на позиціях. І вирішує, чи ти її отримаєш, ще несформована комісія та кривий застосунок з поламаними реєстрами». Так описує спробу подати документи на отримання житлового ваучера у перші дві доби військовослужбовець та переселенець Євген Спірін.

На відміну від минулорічного переліку можливостей, витратити 1000 гривень держпідтримки не можна буде на квитки, мобільний зв’язок, відпочинок і розваги (театр, кіно, музеї). Проте досі можна витратити на морепродукти, сухарики чи торти.

Програма «єОселя» відкриває для українців нові можливості - особливо для тих, хто втратив дім через війну. Але складні внутрішні правила банків, податкові нюанси, обмежений вибір житла, приховані фінансові витрати та бюрократичні затримки перетворюють шлях до власного дому на виснажливий марафон, який не кожен готовий і може подолати.

Піти від кривдника чи знайти в собі сміливість заперечити йому, навіть якщо поруч є свідки, які зможуть захистити — одне з найважчого, що доводиться переживати жертвам насилля. Часто уявлення ризиків, наслідків чи «покарання» настільки страшні для тих, хто пережив його, що жінки десятиліттями терплять побиття, знущання та приниження, але не йдуть від того, хто змушує їх страждати.

День Гідності та Свободи Україна виборола потом, кров’ю та слізьми з очей, які «виїдав» дим на Майдані. Пам’ять про події 2004-го і 2013−2014 — свідчення, що воля, яка зараз виборюється життями тисяч солдатів на полі бою, реальна. Її вдалося зберегти раніше, але боротьба триває досі.

На сьогодні в окупованому з 2024 року Селидовому на Донеччині немає ані водопостачання, ані світла, ані тепла. З усіх обіцяних покращень люди мають лише тарілку гуманітарної каші від волонтерів раз на кілька тижнів. Але це не заважає місцевим з хворою уявою поширювати вигадані пропагандистами фейки.

Упродовж півторарічної судової тяганини адвокати митрополита Арсенія зі Святогірської лаври затягують процес, намагаючись зробити московського попа максимально хворим. Хоча до того, як йому інкримінували поширення інформації про переміщення, рух чи розташування Сил оборони, той почував себе чудово.

Військові, з якими говорили журналісти «Вчасно», пригадують: найгірше, що вони передбачали рік тому — швидке падіння Селидового на Донеччині. У планах була довготривала оборона. Однак всього за тиждень ЗСУ були змушені відтягуватися назад, а зрештою — поспіхом покидати місто. Рік тому восени Селидове було окуповане.

Лиман, який вже двічі був окупований росіянами та звільнений ЗСУ, знову опинився на межі виживання. Лінія фронту підійшла до міста орієнтовно за 9 км, у громаду вже просочуються ворожі ДРГ, а місцеві люди на відріз відмовляються евакуюватися.

У росії Святославу Здоровенку намагаються присудити терміни з двох кримінальних статей — 25 років нібито за знищення цивільної інфраструктури у Маріуполі. Другого вироку він ще очікує - нібито за тероризм. Попри надії дістати його з полону, через «Азов» і тюремні терміни це в рази важче, аніж здавалося раніше.

Перший захід на піхотні позиції «Червоної Калини» на Покровському напрямку для «Кота» тривав 2,5 доби. Шлях під постійним наглядом ворожих FPV здавався найбільшим викликом, хоча насправді пекло чекало попереду — 156 днів на позиції без можливості вийти до своїх.

Попри здоровий глузд, найдорожчими об'єктами нерухомості для військових на Донеччині лишаються будинки біля «сірої зони», в яких туалет здебільшого на вулиці, а зі зручностей — старий диван з 90-х. Вартість щомісячної оренди у прифронтових містах — від 20 тисяч до 50 тисяч гривень, а серед заборон — користування електроприладами, гаражем чи й борги «в дарунок».

«Лінія боїв до нас дуже наблизилася. Але через це трохи скоротився час, за який можна евакуювати поранених хлопців. Хоча інколи чекати потрібно до тижня, щоб просто з’явилася така можливість», каже «Хірург» — власне, діючий хірург стабілізаційного пункту на Покровському напрямку Донеччини.