Мирноград закритий для евакуацій та доставки гуманітарної допомоги. Ситуація в місті важка й місцевим, які там залишаються, доводиться виживати у нелюдських умовах.
У розбитому Мирнограді досі залишається до 2 тис. людей/ Мирноград 2025 рік, фото: Анатолій Степанов
Прифронтовий Мирноград щодня обстрілюється з боку росіян, адже місто знаходиться лише за кілометр від фронту.
Через масовані удари приблизно третина Мирнограда вже знищена й не підлягає відновленню, розповідає у коментарі «Вчасно» начальник Мирноградської міської військової адміністрації Юрій Третяк.
«Люди потроху виїжджають, допомагають їм з цим військові, але тільки тоді, коли можуть. За жовтень приблизно евакуювали вже 50 осіб, — каже Третяк. — Скільки всього залишається людей — точно невідомо. Якщо брати відомості за липень-серпень, то близько 1,5 — 2 тис. осіб може ще знаходитися у Мирнограді. Там ще багато людей переїхало у місто із прифронтових сіл інших громад. Тому теж точно невідомо скільки їх».
За словами Третяка, є люди, які ще намагаються виходити пішки. Йдуть власними маршрутами десь за Родинське й далі до Білого.
«Раніше хоч з Родинського хтось їхав, була евакуація, а зараз ті, хто виходить пішки, мусить пройти 15−20 км від лінії фронту. Для літніх людей це вже майже неможливо», — каже Третяк.
Люди, які попри все залишилися у Мирнограді, нині виживають у підвалах, гріються буржуйками, які отримували ще під час гуманітарної допомоги.
«Ми тоді видавали ще генератори, люди робили собі такі системи обігріву навіть у квартирах. Також у місті є ще свердловини й криниці для води, — додає Третяк. — На жаль, ні гуманітарку, ні іншу допомогу у місто завести вже неможливо. Щодо їжі, то в місті немає магазинів. Однак люди робили запаси, коли видавали гуманітарку, на них зараз і живуть. Ще, м’яко кажучи, «позичають» запаси їжі у сусідів, яких вже немає. Також у Мирнограді подекуди є ще зв’язок, але через постійні атаки дронами, люди лише при крайній потребі виходять його «ловити».
Разом з цим начальник Мирноградської міської військової адміністрації повідомив, що ще влітку деякі люди поверталися до Мирнограда під обстрілами. Однак нині такого вже немає.
«У місто ніхто не повертається. За останні три місяці такої інформації не було, — каже Третяк журналістам „Вчасно“. — Загальна ж ситуація у місті залишається важкою. Тривають постійні обстріли. Але ворожі ДРГ в міську забудову Мирнограда не проникають, така інформація відсутня».
З прифронтового Мирнограда люди, які там залишаються, рятуються самостійно. Через небезпеку туди вже не заїжджають волонтери та поліцейські.
Тому днями о 7-й ранку звідти вийшли двоє людей — син та мати, повідомляє військовий Віктор Шотропа.
Людмила та її син Дмитро вирушили пішки, пройшли «Дорогою життя» через Покровськ і Родинське, і дісталися до Добропілля. Подолали 30 кілометрів.
Дмитро посадив маму на тачку й вивіз її з-під обстрілів, рятуючи життя.
Відомо, що довгий час чоловік залишався вдома, змінюючи оселю за оселею, сподіваючись, що настане тиша. Але одного ранку зрозумів, що чекати більше немає сенсу. Зібравши одну валізу з речами, він вирушив у небезпечну подорож.
«На кожному кроці - нерозірвані боєприпаси, безпілотники над головою, а на узбіччях лежали тіла загиблих. Вийшовши о п’ятій ранку, крок за кроком він діставався безпечніших місць. Спершу дійшов до села Гришине, згодом й до Добропілля. Там його зустріли волонтери на броньованому авто й доставили до транзитного пункту в Олександрівці», — розповіли волонтери місії «Проліска».
Чоловіку допомогли волонтери «Проліска». У транзитному пункті Микола вперше за довгий час відчув полегшення і впевненість, що зробив правильний вибір.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!