У листопаді цього року на Донбасі внаслідок провокацій зі сторони бойовиків так званих «ЛДНР» загинули 6 захисників України.

У листопаді на Донбасі загинули 6 українських військових
У листопаді на Донбасі загинули 6 українських військових

Наймолодшому з загиблих було 29 років, найстаршому — 51.

У листопаді проросійські бойовики 222 рази відкривали вогонь по позиціях Збройних сил України, з них 78 — із заборонених «Мінськом» озброєнь. Крім шістьох полеглих, ще 19 українських бійців і бійчинь зазнали поранень.

Сергій Єлисєєв

2 листопада внаслідок смертельного кульового поранення, завданого російським снайпером, загинув сержант, командир бойової машини — командир відділення 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сергій Єлисєєв. Він був з Дніпра. Йому було 31.

Бойовий шлях Сергія Єлисєєва почався ще у 2015 році у лавах 93-ї ОМБр. Спочатку чоловіка було мобілізовано, потім він підписав контракт. У 2019 році уклав новий контракт із ЗСУ.

Життя Сергія Єлисєєва обірвалося в районі села Павлопіль Волноваського району Донецької області.

«Він був чесним, відкритим та життєрадісним чоловіком, — написали про Сергія на офіційній сторінці військової частини. — Захищав рідну землю у лавах Збройних сил з перших років війни».

У Сергія Єлисєєва залишилися дружина та 5-річний син.

Віталій Павлисько

7 листопада від смертельного осколкового поранення загинув головний сержант, сержант із матеріального забезпечення 7-ї роти 3-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади Віталій Павлисько.

Він був зі Львівщини. Йому було 47 років. Віталій Павлисько був призваний за мобілізацією ще у 2015 році, служив у 24-й ОМБр, після чого підписав контракт з тим самим підрозділом, який не полишав до своєї загибелі.

Інтернет-видання Новини. LIVE зібрало спогади побратимів загиблого бійця — всі вони говорять про Віталія Павлисько як про бійця з великим досвідом, який добре розумів у зброї, мав великий досвід в роботі з вибуховими речовинами, та цим не один раз рятував життя українських воїнів.

«Ліпшого воїна, ліпшого підривника, ліпшого розвідника, ліпшого спеціаліста за весь час моєї служби у 24 бригаді я не зустрічав, — розповів товариш по службі Роман Пробій. — За цим чоловіком тягнулись усі, а мої слова може підтвердити кожен. Віталій врятував мені життя. В нас була позиція під селом Оріхове Луганської області. Ми постійно ходили в так звану розвідку. Нам доводилось знімати сепарські розтяжки та ставити свої. Був такий момент, коли, вертаючись на наші позиції, Віталій різко підбіг до мене й несподівано вхопив за спину. Як виявилось, в десяти сантиметрах від мене, на рівні грудей розташовувалась ворожа розтяжка».

У 2017 році Віталій Павлисько підірвався на «обманці» — коли він знешкодив один заряд вибухівки, спрацював інший, ретельно захований. Бійцю робили операцію, але не змогли дістати вся уламки. Йому пропонували лікуватися та покинути службу, але він залишався на передовій.

Боєць загинув в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від смертельного осколкового поранення, що зазнав під час обстрілу позицій ЗСУ російськими військами зі 120-мм мінометів.

У нього залишилися батьки, дружина, син та донька.

Руслан Прусов

12 листопада під час підриву автівки на невстановленому вибуховому пристрої загинув підполковник, заступник командира бригади з повітряно-десантної підготовки 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Руслан Прусов. Йому було 45 років, він мешкав у Миколаєві.

Руслін Прусов був досвіченим офіцером. Починаючи з 2002 року перебував на службі у лавах ЗСУ, пройшов пекло 2014−15 років, під час оборони Донецького аеропорту командував 2-м батальйоном бригади.

У бригаді його пам'ятають як відповідального чоловіка, який завжди був готовий прийти на допомогу. Також він не любив порожніх розмов та всього себе віддавав службі.

У 2017 році Руслан Прусов одружився, у нього родилась дочка.

Офіцер загинув в районі села Нижньотепле Станично-Луганського району Луганської області, під час підриву автівки.

Вадим Федосєєв

12 листопада разом з Русланом Прусовим загинув майстер-сержант, командир ремонтного взводу ремонтної роти 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Вадим Федосєєв. Він також знаходився в автівці, що підірвалася на невідомому пристрої.

Загиблому бійцю було 51, він мешкав у Миколаєві. Вадим Федосєєв був військовим. Ще у 1992 році обрав професію і ніколи їй не зрадив. Розпочинав барабанщиком у військовому оркестрі, згодом став старшиною. У 2009 році Вадим Вікторович отримав військову пенсію, проте залишився працювати у рідному підрозділі.

У березні 2014 року його було призвано за мобілізацією, а згодом він підписав контракт.

Життя Вадима Федосєєва обірвалося в районі села Нижньотепле Станично-Луганського району Луганської області внаслідок смертельних поранень. У нього залишилися дружина та дорослий син.

Уберт Мрачковський

19 листопада під обстрілом бойовиків загинув старший солдат, старший розвідник-снайпер 8-го окремого полку сил спеціального призначення Сил спеціальних операцій ЗС України Уберт Мрачковський. Йому було 33 роки, він був з Хмельницького.

У 2004 році він закінчив середню загальноосвітню школу № 18, а за два роки його було призвано на строкову службу, яку він проходив у лавах десантників 80-ї окремої аеромобільної (на той час) бригади, у якій прослужив з 2006 по 2010 роки, підписавши контракт після строкової.

Мати Уберта Мрачковського померла у 2008 році, батько відійшов у засвіти у 2017-му, тому для нього та брата рідною матір’ю стала тітка, яка опікувалася хлопцями, немов рідними, замінивши їм померлу мати. Після повернення до Хмельницького, Уберт пройшов снайперські курси, перекваліфікувавшись з десантника на снайпера.

У квітні 2014 року його було призвано за мобілізацією, він потрапив до лав 51-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду снайпера. У складі бригади чоловік брав участь у боях в районах Мар’їнки, Пісків, Савур-Могили, де зазнав поранення, проте після лікування повернувся на фронт.

Після розформування 51-ї ОМБр перейшов до 128-ї окремо гірськопіхотної (на той час) бригади, брав участь у важких боях за Дебальцеве, де також дістав поранення.

У 2015 році був призваний до 3-го окремого полку сил спеціального призначення, наступного року підписав із ним контракт, а після смерті батька перевівся до 8-го окремого полку СПП до Хмельницького.

У бійця залишилися дружина та двоє дітей

Указом Президента № 590/2021 від 21.11.2021 «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

Алхаслі Алі Наіб огли

26 листопада під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї загинув старший солдат, старший оператор 2-го відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 54-ї окремої механізованої бригади Алхаслі Алі Наіб огли. Хлопцю було 29 років, він народився в Азербайджані, мешкав у Харкові.

До служби в армії він активно займався спортом, зокрема бойовими мистецтвами, брав участь у змаганнях зі змішаних єдиноборств, провів на рингу 14 поєдинків, з яких виграв 13.

У 2018 році призваний за трирічним контрактом Харківським ОВК. Після закінчення контракту 29.05.2021 року підписав новий контракт на рік.

26 листопада в районі села Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області, під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї, чоловік зазнав важкого кульового поранення, о 16.15 було розпочато евакуацію до медичної роти, під час якої він помер.

У нього залишилася мати, яка мешкає у Баку.

Донбас, війна, герої, листопад

Додати коментар