«На сьомий день від голоду почалися галюцинації та судоми»: розповідь жительки блокадного Маріуполя

Вирватися з пекла: продовжуємо публікацію історій жителів Маріуполя, яким вдалося врятуватися із заблокованого росіянами міста. Цей матеріал містить інформацію, яка може шокувати.

Фото: Evgeniy Maloletka/AP

Багато маріупольців, які змогли виїхати з рідного міста, не можуть усвідомити, що вони в безпеці. Їхні долі скалічені. Оговтатися від пережитого жаху неможливо. Забути ніколи не вийде. Ці люди — свідки жорстокого вбивства Маріуполя та його жителів російською федерацією.

Історії врятованих із влаштованого росіянами пекла на Землі публікує волонтерка з Дніпра Софія. Вона працює у штабі для біженців та ділиться зі світом правдивими, а від того особливо страшними розповідями маріупольців.

«У черзі серед безлічі людей обстановка нестерпного болю та людського горя. Мало хто хоче говорити на цю тему, боляче, це потрібно пережити в собі, але цими історіями потрібно ділитися», — пише волонтерка, розповідаючи про маріупольчанку, з якою вона познайомилася.

Далі наводимо історію героїні, переказану волонтеркою:

«Через нерви постійно були блювання та запаморочення. Проблем, які хвилювали «до», різко не стало. Для мене війна — це інше життя. Нестерпний запах сечі і калу, і блювотних мас, крові і тіл, що розкладаються.

Люди по-різному переживають стрес. Знаю, люди вмирають від болю та горя. Серце не витримує, і немає ліків. Також діабетики та онкохворі.

Всі говорять «гуманітарна катастрофа». Я хочу пояснити значення цього для жінок: у вас критичні дні, і ви в одній прокладці всі 5 днів. Води, серветок і навіть туалетного паперу немає. Є шматки одягу, але я думаю ви зрозуміли, про що я хочу сказати.

На четвертий день закінчилася їжа, з голоду на сьомий день почалися галюцинації та судоми. Ми були в підвалі, сиділи на ганчірці і вже не плакали. Думали як вибратися. Як ми закривали роти дітям, щоб не чули, що ми тут. Все, що ми читали з історії про фашистів, це всі ми відчули в рази страшніше. Тому що ці нелюди прийшли саме знищувати, і для них убити дитину або зґвалтувати жінку — в задоволення.

Стільки трупів ми не бачили ніколи у своєму житті, на вулиці стоїть запах тіл, що розкладаються, і може вчора в тебе і було хороше ситне життя, сьогодні у нас немає нічого матеріального, але є віра, і з нами Бог".

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev