Математика виживання: вчителька з Краматорська викладає геометрію з реанімації та бореться за життя чоловіка-воїна

Мешканець Краматорська Валентин Ільченко став на захист України ще у квітні 2022-го. Майже три роки він служив у радіотехнічних військах Повітряних сил ЗСУ, оберігаючи наше небо. Але на початку 2025 року серце воїна зажадало більшого — після перепідготовки він приєднався до елітної 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади.

5 листопада 2025 року стало датою, що розколола життя сім'ї навпіл. Валентин, виконуючи обов’язки механіка-водія евакуаційної роти, витягував з позицій понівечений «Хаммер». У засідці на нього чекав «дрон-ждун». Пряме влучання FPV-камікадзе. Вибухова травма, важке ураження лівої півкулі мозку, видалена частина черепа.

Перші години після поранення були вирішальними. Олена з трепетом згадує той хаос і водночас неймовірну фаховість фронтових медиків.

«У Краматорську Валентина оперував зовсім молодий лікар. Знаєте, такий юний, що серце стискалося. Але він зробив неможливе. Коли нас потім перевезли до Дніпра, досвідчені хірурги лише хитали головами: сказали, що первинна стабілізація була виконана настільки ідеально, що це фактично подарувало Валентину шанс на завтрашній день», — розповідає журналістам «Вчасно» Олена.

Коли вбиває не поранення, а байдужість

Проте шлях порятунку виявився тернистим. Олена переконана: часто поранену людину вбиває не ворожий метал, а медична байдужість у тилу. Після фронтових госпіталів родина зіткнулася з реаліями деяких цивільних лікарень.

«В Одеській обласній лікарні ми ледь не втратили все, за що боролися, — з болем розповідає жінка. — Там панувала байдужість. Я займалася пошуками реабілітаційних центрів по всій Україні. Але у такому важкому стані нас ніхто не хотів брати. Якби не поради реабілітолога Ігоря, Валентин міг би назавжди залишитися „важким“ пацієнтом без надії на рух. Там вчасно не почали розробляти кінцівки, і працювати з тілом. Я ледве дочекалася відповіді з РЦ „Модричі“, щоб мати результат, які ми вже маємо зараз».

Уроки з реабілітаційного центру

Сьогодні Олена — це і дружина, і доглядальниця, і вчителька. Вона є заступницею директора школи № 26 у Краматорську. Прямо з палати реабілітаційного центру «Модричі» вона проводить онлайн-уроки.

Поки Олена пояснює дітям закони математики, Валентин вчить свою власну «математику життя»: як знову відчути праву руку, як почати дихати без трубки, як згадати цифри, які раніше видавалися такими простими. Мозок буквально вчиться жити заново. І успіхи є: він уже може лівою рукою торкнутися обличчя, почухати брови, впізнає близьких і світ навколо.

Ціна повернення — мільйон. Зусилля, конвертовані у життя

Реабілітація в «Модричах» дає приголомшливі результати, але вона має надвисоку ціну. Один день боротьби коштує понад 9 000 гривень:

● 6500 грн — лікування та процедури;

● 2600 грн — супровід та проживання Олени поруч із чоловіком.

Це близько 300 000 гривень на місяць. Родина вже вичерпала всі власні заощадження та допомогу друзів, оплативши рахунки до кінця травня. Попереду — щонайменше три місяці інтенсивного відновлення, щоб закріпити прогрес і повернути Валентину можливість самостійно жити.

Ціль — 1 000 000 гривень.

Олена не просить для себе. Вона виборює пам’ять і рух для людини, яка тримала небо над нами. Давайте допоможемо вчительці математики довести цю найважливішу теорему — що життя і любов сильніші за смерть і байдужість.

Як допомогти Захиснику

Кожен ваш донат для Валентина — це хвилина роботи реабілітолога, це крок до одужання справжнього воїна та Захисника України, це перемога над ворогом і байдужістю.

🎯 Ціль: 1 000 000.00 ₴

🔗 Посилання на банку Монобанку: https://send.monobank.ua/jar/2VRvqRiS5u

💳 Номер картки банки:

4874 1000 2732 4089

Сторінка Олени Ільченко у соцмережі: www.facebook.com/olena.il.cenko.85493 

Будь ласка, зробіть репост! Ваша небайдужість лікує краще за будь-які ліки!