Під час обстрілів 73-річна пані Світлана знаходилася у квартирі, бо спуститися до укриття самостійно не могла. Вона зі страхом тихесенько сиділа у передпокої, очікуючи чергового вибуху. Волонтери допомогли їй врятуватися з-під обстрілів.

Світлана Тихонівна — 1949 року народження, мешканка Бахмута Донецької області, все своє життя віддала вихованню дітей. Працювала вчителем в місцевій школі.

Жінка має важке захворювання, у 2014 році з початком бойових дій, стан здоров’я погіршився, вона стала маломобільна, пересувається за допомогою спеціальних засобів. Всі рідні пані Світлани померли, жінка залишилася сама без сторонньої допомоги. Її історію розповідає гуманітарна місія «Проліска»

До лютого 2022 року Світлану Тихонівну доглядала соцробітниця, приносила жінці продукти харчування, готувала їжу. Але у зв’язку зі збільшенням кількості обстрілів у місті та початком повномасштабного вторгнення, всі держустанови у Бахмуті призупинили свою роботу, соцробітниця вже не мала змоги навідувати жінку, так пані Світлана залишилася сам на сам зі своєю бідою, нікому було принести жінці питної води, приготувати їжу.

Під час обстрілів пані Світлана знаходилася у квартирі, бо спуститися до укриття самостійно не могла. Вона тихесенько сиділа у передпокої, очікуючи чергового вибуху. Запаси продуктів та питної води закінчилися. Треба було щось вирішувати.

« …Особливо страшно було, коли сиділа у кімнаті, чула звуки літаків, обстріли з чогось важкого. За цей час я навчилася розрізняти звуки, коли прилітало до нас і від нас. Завдяки добрим людям, мені деякий час вдалося протриматися та вижити в підвалі нашого будинку. Потім потрохи всі почали роз’їжджатися, підвал спустошив. Одного разу після обстрілу сусіднього будинку, де розбирали завали, до нас у підвал зайшов чоловік. Він запропонував мені поїхати до більш безпечного міста. Як потім з’ясувалося то був волонтер, мій учень. Наступного дня, мене забрали з підвалу та відвезли на евакуаційний потяг, таким чином я потрапила у Дніпро, мій учень-волонтер допоміг влаштуватися у місці компактного проживання», — розповідає пані Світлана.

Опинившись у складній ситуації, жінка не переставала думати про майбутнє, не забуваючи про сьогодення.

«Що робити далі — не розумію. Я сама, нікого поруч немає. Не знаю, як я повертатимусь, навіть якщо завтра оголосять, що можна їхати. Там розбито всі заводи, всі підприємства інфраструктури немає, шкіл та садків немає. Я насамперед про дітей думаю, щоб вони змогли вчитися. Люди без світла, води та газу сидять місяцями, а попереду морози. Ось так, як показують, що їжу на багатті готують — це не умови для виживання з дітьми. Ось мені зараз волонтери запропонували їхати до Німеччини, але я вагаюся, все ж таки як там кажуть…де народився — там й згодився», — доповнює пані Світлана.

Співробітники місії «Проліска» познайомились зі Світланою Тихонівною під час моніторингу в Дніпрі. Жінка розповіла їм свою історію та попросила допомогти їй перевести пенсійні виплати до банківського відділення, а також зробити ІПН-код.

Жінці надали необхідний соціальний супровід. Завдяки своєчасній допомозі Світлана Тихонівна тепер має змогу отримувати пенсію на банківську карту. Також жінці була надана допомога в оформленні грошової виплати від міжнародних організацій, за допомогою Порталу соціальних послуг єДопомога.

Евакуація дійсно рятує життя. 

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

Новини Донбасу, Бахмут, евакуація, волонтери, війна