«Бої ставатимуть жорсткішими. Важливо переконати Кремль у невідворотності поразки», — британський експерт про наступ ЗСУ

Поки що бої були важкими. Початкові бойові позиції росії являли собою «лисячі нори» та викопані вручну траншеї, але за ними знаходяться складні мінні поля з протитанковими та протипіхотними мінами, прикриті російськими БПЛА та артилерією. Головний рубіж оборони, який залишився ще за 15−20 км від українських позицій, має належним чином викопані окопи та забетоновані вогневі позиції, танкові загородження, прокладений по землі кабель для координації артилерійських ударів і ще більше мін. Позаду — резервні бойові позиції третьої лінії оборони.

Бойові дії, ймовірно, стануть жорсткішими. У міру того, як українські сили проникатимуть глибше в оборону, вони потраплятимуть у зону досяжності більшої кількості російських артилерійських позицій. Крім того, їхня власна артилерія зможе завдавати менше контрбатарейних ударів, а українські напрямки просування стануть більш передбачуваними, оскільки вони повинні слідувати за проломами, зробленими на мінних полях. Оскільки українські війська просуваються вперед, вони також будуть прикриватися меншою кількістю засобів протиповітряної оборони та, ймовірно, більше зазнаватимуть атак з боку повітряно-космічних сил та авіації росії.

Враховуючи ці загрози, українські військові наразі намагаються досягти трьох речей. По-перше, ведеться напружена контрбатарейна дуель, коли обидві сторони намагаються завдати удару по матеріально-технічному забезпеченню, системам управління, розвідці та артилерії. Росіяни полюють на українську артилерію за допомогою БПЛА «Ланцет». Українці використовують Storm Shadow і GMLRS, щоб спробувати знищити російські пункти управління і запаси боєприпасів.

По-друге, українці намагаються змусити росіян залучити свої резерви, перекидаючи війська з третьої лінії оборони для посилення секторів, які перебувають під тиском. Після того, як ці війська будуть висунуті вперед, стане легше визначити слабкі місця в російських лініях, де прорив не буде зустрінутий новими переміщеними силами.

По-третє, українські військові намагаються чинити тиск по всьому фронту, щоб просунутися через першу лінію оборони якомога далі. Мета — розширити можливості для наступу на основну лінію оборони та тримати російські сили в невпевненості щодо того, куди будуть спрямовані основні зусилля. Крім того, на такому довгому фронті розтягненість російських військ обмежує їх здатність розташовувати підрозділи в глибині, витягуючи більше вперед.

У якийсь момент українцям доведеться вирішити, куди направити основні штурмові підрозділи, і наступ увійде у вирішальну фазу. Це рішення має ґрунтуватися на певних умовах. Йдеться не про дотримання якогось фіксованого графіку. Коли ці підрозділи будуть введені в дію, наступ або досягне прориву, або провалиться. Успіх є бінарним, а не лінійним. Лінія або прорвана, або ні, і Київ повинен формувати поле бою, щоб максимізувати ймовірність прориву.

Ступінь успіху визначатиметься тим, наскільки значного прогресу буде досягнуто з того боку прориву. Якщо прориву вдасться досягти, тоді критичним питанням буде, скільки підрозділів Україна має в резерві, щоб кинути вперед і розвинути успіх. Якщо операції на даний момент проводяться методично, то як тільки відбудеться прорив лінії, швидкість буде мати вирішальне значення.

Невизначеною змінною в поточному наступі є моральний дух росіян. Зараз російські підрозділи ведуть бої з підготовлених позицій, і їхня інфраструктура командування та управління здебільшого неушкоджена, хоча деякі ключові командні пункти були уражені. Проте, якщо російські підрозділи вдасться примусити до дислокації, погана підготовка та дисципліна московських військ може призвести до того, що оборона стане нескоординованою та вразливою до колапсу. Створення таких умов вимагатиме від українців значних дій, щоб змусити росіян рухатися, але за таких умов міцність оборони може швидко зруйнуватися. Україна може спробувати створити таку ситуацію, але на неї не можна розраховувати.

Для міжнародних партнерів України літо, ймовірно, буде дуже некомфортним. Втрати будуть зростати, а успіх потребуватиме часу. Однак життєво важливо, щоб не було жодного скорочення у зміцненні програм підготовки, що дозволить Україні продовжувати формувати бойові підрозділи, або мобілізації оборонної промисловості для стабільного забезпечення української армії. Скільки б території не було звільнено під час цього наступу, критична важливо переконати Кремль, що навіть якщо його поразка буде поетапною, вона все одно настане.