«Доїдали солому, як перед смертю»: історія кінного театру, який під обстрілами виїжджав із Кремінної
Кінний театр «Козачок» виїхав з Кремінної на Луганщині наприкінці березня 2022 року. Одразу після евакуації російська ракета влучила в стайню. З небезпеки вивезти вдалося не всіх коней, п’ятеро — назавжди лишилися в Кремінній.
Конюшня "Козачок" в Дрогобичі/ Фото: kozachok.dro
Кінний театр з Кремінної після повномасштабного вторгнення виїхав у Дрогобич, що на Львівщині. Зараз театр поступово відновлює роботу, а коні адаптуються на новому місці.
Борис Семиволос є власником кінного театру «Козачок Кремінна-Дрогобич» та школи верхової їзди. Його конюшня перебувала місяць у зоні бойових дій. Коли стало вкрай небезпечно — театр виїхав з Кремінної, але всіх коней вивезти не вдалося, розповідає журналістам «Вчасно» Семиволос.
«Я займаюся кіньми з 2012 року. У Кремінній мав дитячий театр „Лошадкин дом“, зараз — „Козачок“. Ми їздили на гастролі, багато людей приїжджали до нас як глядачі. Було багато вистав, більш як 30 осіб було задіяно у постановах».
Війна все зруйнувала. Російські загарбники спочатку окупували село Червонопопівку зі складами харчів для тварин, а потім знищили всю стайню.
«Ми залишилися голодними, це був лютий і трави ще не було аби вигнати коней на пасовище. Я кожен день виводив коней до озера аби вони напилися води. Бігав з укриття до стайні й назад. Коні доїдали солому, як перед смертю, вони ніколи її раніше не їли», — пригадує Борис.
Фото: kozachok. dro
Фото: kozachok. dro
Фото: kozachok. dro
Конюшня виїхала наприкінці березня. Весь колектив збирав гроші, щоб евакуювати тварин. Першим прихистком став Дніпро.
«Вивозили під обстрілами, в той же день ввечері вже горіла стайня, — каже власник конюшні. — Вивезли 11 коней, п’ятеро залишилося там. Ми не змогли фізично їх забрати. У нас був один коневоз і він взагалі бере 9 тварин, а вдалося взяти 11. Доля тих п’яти мені не відома, це болюче питання для мене, але думаю, що їх вже немає».
Три тижні коні стояли в одній зі стайней Дніпра. Перезимувати вдалося вже у Борщеві на Тернопільщині в старому корівнику. Місцеві допомагали прогодувати тварин.
«Приносили залишки сіна, соломи, вівса, все, що було. Завдяки людям нам вдалося перезимувати, — каже Семиволос. — Зараз ми осіли в Дрогобичі. Приїхали сюди весною цього року. Мій товариш запропонував разом вести бізнес і викупив стару вівчарню. Ми погодилися, зараз тут і коням файно і нам добре, все відбудовуємо, облаштовуємося на новому місці».
Фото: kozachok. dro
Фото: kozachok. dro
Кінний театр поки що не працює, але це планах на майбутнє. Зараз на території стайні проводять екскурсії та кінні прогулянки. Місцеві діти активно долучаються до роботи в стайні. Працюють, живуть і навіть заробляють тут гроші.
«Дітям подобається і в мене є помічники, — каже Борис. — Коні теж пристосувалися, прийшли до тями після такого стресу. Пам’ятаю, як вони бігали по лісу, все ламали, тікали. Добре, що місцевість тоді була не замінована. Коні тікали, але завжди поверталися додому. З ними проблем у мене не було».
Повертатися до Кремінної після деокупації Борис не планує. Розмінування цих територій триватиме роками, тому він вважає, що для тварин безпечніше залишатися й розвиватися там де вони зараз є.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!