«Доїдали солому, як перед смертю»: історія кінного театру, який під обстрілами виїжджав із Кремінної
Кінний театр «Козачок» виїхав з Кремінної на Луганщині наприкінці березня 2022 року. Одразу після евакуації російська ракета влучила в стайню. З небезпеки вивезти вдалося не всіх коней, п’ятеро — назавжди лишилися в Кремінній.
Конюшня "Козачок" в Дрогобичі/ Фото: kozachok.dro
Кінний театр з Кремінної після повномасштабного вторгнення виїхав у Дрогобич, що на Львівщині. Зараз театр поступово відновлює роботу, а коні адаптуються на новому місці.
Борис Семиволос є власником кінного театру «Козачок Кремінна-Дрогобич» та школи верхової їзди. Його конюшня перебувала місяць у зоні бойових дій. Коли стало вкрай небезпечно — театр виїхав з Кремінної, але всіх коней вивезти не вдалося, розповідає журналістам «Вчасно» Семиволос.
«Я займаюся кіньми з 2012 року. У Кремінній мав дитячий театр „Лошадкин дом“, зараз — „Козачок“. Ми їздили на гастролі, багато людей приїжджали до нас як глядачі. Було багато вистав, більш як 30 осіб було задіяно у постановах».
Війна все зруйнувала. Російські загарбники спочатку окупували село Червонопопівку зі складами харчів для тварин, а потім знищили всю стайню.
«Ми залишилися голодними, це був лютий і трави ще не було аби вигнати коней на пасовище. Я кожен день виводив коней до озера аби вони напилися води. Бігав з укриття до стайні й назад. Коні доїдали солому, як перед смертю, вони ніколи її раніше не їли», — пригадує Борис.
Фото: kozachok. dro
Фото: kozachok. dro
Фото: kozachok. dro
Конюшня виїхала наприкінці березня. Весь колектив збирав гроші, щоб евакуювати тварин. Першим прихистком став Дніпро.
«Вивозили під обстрілами, в той же день ввечері вже горіла стайня, — каже власник конюшні. — Вивезли 11 коней, п’ятеро залишилося там. Ми не змогли фізично їх забрати. У нас був один коневоз і він взагалі бере 9 тварин, а вдалося взяти 11. Доля тих п’яти мені не відома, це болюче питання для мене, але думаю, що їх вже немає».
Три тижні коні стояли в одній зі стайней Дніпра. Перезимувати вдалося вже у Борщеві на Тернопільщині в старому корівнику. Місцеві допомагали прогодувати тварин.
«Приносили залишки сіна, соломи, вівса, все, що було. Завдяки людям нам вдалося перезимувати, — каже Семиволос. — Зараз ми осіли в Дрогобичі. Приїхали сюди весною цього року. Мій товариш запропонував разом вести бізнес і викупив стару вівчарню. Ми погодилися, зараз тут і коням файно і нам добре, все відбудовуємо, облаштовуємося на новому місці».
