Десяту річницю звільнення від окупації Сєвєродонецьк зустрічає під російськими загарбниками. У 2014-му українська армія зайшла у місто й 22 липня звільнили його від росіян. Однак у 2022 році доля Сєвєродонецька повторилася.
10 років тому українські захисники визволили Сєвєродонецьк/ Фото: Генштаб
Перша окупація міста була навесні 2014 року. Саме тоді в Сєвєродонецьку за організації рф, як і в інших містах сходу та півдня України, активізувався проросійський рух. Його представники не визнавали результатів Революції Гідності й хотіли повторити «кримський сценарій» на Донеччині та Луганщині.
За фінансової та мілітарної допомоги російської федерації бойовики отримали доступ до зброї та почали захоплювати міські адміністрації у великих містах.
Сєвєродонецьк перебував під окупацією так званої «луганської народної республіки». У місті знаходилося декілька проросійських збройних незаконних формувань, серед яких найчисленнішою була група сепаратиста Олексія Мозгового. Також були формування сепаратистів Павла Дрьоміна та Сергія Пака.
Передумовами захоплення міста були проросійські мітинги. з 1 березня 2014 року в Сєвєродонецьку відбувся проросійський мітинг «руська весна», учасники якого виступали за «федералізацію України» та «відокремлення Луганської області від України». Чоловіки та жінки вийшли на центральну площу міста з прапорами росії та радянського союзу.
Небайдужі мешканці Сєвєродонецька не хотіли мовчати. Ще 5 квітня вони провели автопробіг із лозунгом «Україна — єдина та неподільна» та «Україна повинна жити в мирі без війни». 6 квітня було заплановано провести флешмоб «Україна в серці», на якому учасники планували розвернути прапор України та заспівати гімн. У той день зібралося близько 100 людей. Вони не встигли навіть розвернути український прапор, як на них кинулися проросійськи налаштовані сепаратисти. Агресивні чоловіки били мітингувальників, не зупиняючись навіть перед жінками. Після розгону, сепаратисти спалили український стяг.
1 травня відбувся мітинг, організований Комуністичною партією України. У цей день проросійськи налаштовані люди зняли український прапор із будівлі Сєвєродонецької міської ради.
8 травня в Сєвєродонецьку перестали працювали всі українські телевізійні канали та радіостанції. А 11 травня відбувся так званий референдум «за проголошення луганської народної республіки».
У травні 2014 Сєвєродонецьк остаточно потрапив під вплив сепаратистів. Вони захопили місцеву прокуратуру, намагалися зірвати роботу виборчих комісій у день виборів президента України. Місто заполонила атмосфера небезпеки та гніту.
Водночас Сєвєродонецьк обстрілювали. Проросійські бойовики цілилися у блокпости сил АТО, намагаючись спровокувати українських захисників. Були зафіксовані випадки їхніх обстрілів житлових районів міста. Хоча бойовики звинувачували у всьому сили АТО, намагаючись налаштувати проти них якомога більше місцевих.
Фото: Генштаб
Однак утримання міста бойовиками тривало недовго. Вже у середині липня 2014-го сили АТО підійшли максимально близько до трикутника Рубіжне-Сєвєродонецьк-Лисичанськ. 21 липня українські захисники зайшли до Рубіжного, повернувши місто під контроль української влади. Наступна ніч була важкою — тривали бої за Сєвєродонецьк.
22 липня підрозділи Національної гвардії України, Збройних сил України та добровольчих батальйонів атакували формування «лнр» із двох боків, а саме батальйонами територіальної оборони та 24-ю механізованою бригадою. У другій половині дня дві колони українських військових увійшли до міста. У центрі Сєвєродонецька тоді зібралися місцеві мешканці. Вони вітали українських захисників та дарували їм квіти.
Звільнений Сєвєродонецьк, 2014 рік/ фото: Костянтин Скоморох
Звільнений Сєвєродонецьк, 2014 рік/ фото: Костянтин Скоморох
Квартири, зруйновані під час боїв за місто, ніхто не ремонтує належним чином. Люди скаржаться, що після ремонтників стає гірше, ніж було. На благоустрій міста росіяни теж плювали. Все, що вони можуть — посилити паспортизацію та відловлювати місцевих чоловіків на війну.
Однак попри окупацію, руйнування, біль та смерть, які росіяни принесли у Сєвєродонецьк, він назавжди лишається українським. Й коли там знову замайорить синьо-жовтий стяг — це лише питання часу.
Фото: Генштаб
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!