«Я не знаю, чи повернеться мій чоловік додому, коли вранці йде на роботу», — у Костянтинівці під ударами КАБів і артилерії лишається близько 17 тисяч людей

Попри це у місті ще донедавна досі лишалися діти. За словами правоохоронця, їх було четверо, і щодня поліцейські їздили до родин і вмовляли їх виїхати в облаштовані будинки та шелтери. На цьому наголошували, проте багатьох батьків навіть на такі умови важко вмовити — ті просто не хочуть їхати з дому.

Щоправда, трапляється, що в місто намагаються повернутися люди, які вже евакуювалися або вдавали, що зробили це.

«Бувають випадки, коли поліцію хочуть обманути — дорослі з дітьми виїжджають, але через кілька днів намагаються знову заїхати. Звісно, ми моніторимо адреси, на блокпостах теж уважно до цього ставляться. Але були випадки, коли батькам було настільки байдуже на дітей, що вони ховали їх у поштових коробках і намагалися провезти під виглядом якихось речей», — каже правоохоронець.

«Минулого тижня прилетів КАБ — люди загинули, у когось — довічна інвалідність через відірвані кінцівки»

Костянтинівка на Донеччині більше не є навіть умовно безпековим містом. Фактично вона — поблизу лінії зіткнення, тому «ловить» всі снаряди, які можуть долітати на 10 кілометрів. Через це люди виїжджають — хоч і не масово, бізнес закривається. Та все ж багато тих, хто попри все, навіть маючи пропозиції комфортного переживання в евакуації, лишається в простріляному росіянами місті.

«Зараз бувають артилерійські обстріли, які тривають від пів години — і до 3−4 годин поспіль, коли місто „поливають“ з усього. Звісно, все летить хаотично, на голови людям, які ходять по своєму двору, вийшли в магазин чи нагодувати котів і собак, які живуть на вулиці. Комендантська година відсутня всього 4 години на добу, — звісно, що люди виходять на вулицю… Поранені й вбиті є майже завжди», — каже Дмитро Кірдяпкін.

Правоохоронець зауважує, що лише минулої середи місто пережило кілька вкрай болісних днів — такими вважають ті, коли від обстрілів окупантів гинуть люди.

«Минулої середи було 8 поранених людей і двоє загиблих. Комусь руку відірвало, комусь у голову прилетів уламок. А в четвер двоє цивільних загинуло, ще двоє були поранені. Тобто людей тут вбивають регулярно, і росіяни знають, що все летить по мирному населенню. І далі буде ще гірше, бо вони хаотично місто забивають артилерією й КАБами — не вгадаєш, куди прилетить, щоб людей якось вберегти», — пригадує донеччанин.

Тільки упродовж минулого тижня по місту прилетіло близько 40 КАБів.

«Для такого маленького міста це кошмар, — КАБ завжди „міцно“ залітає, бо в нас усе компактно розташовано. І один снаряд — це відразу пошкодження десятків об'єктів, скалічені, померлі люди», — пояснює керівник поліцейського відділку.

Крім того, безпекову ситуацію в Костянтинівці значно погіршили прильоти відносно нових російських безпілотників — «Молнія». Дешеві FPV-літаки здатні долати понад 30 км, тож у місті обстріли з їх допомогою — регулярні. Крім того, віднедавна окупанти почали оснащувати ці безпілотники протитанковими мінами, що посилило їхню потужність і посилило вибухову, смертельну небезпеку для тих, хто опиняється в радіусі їх удару.

Зауважимо, що дрони «Молнія» на сьогодні порівнюють із «Ланцетами», — вони неабияк небезпечні й швидкі, мають змогу летіти до 190 км/год.

«Цей літачок частково має властивості міномета і водночас міні-КАБу. Він коригований, але може пікірувати, набираючи перед ціллю велику швидкість й інерцію. Встигнути збити таке дуже важко», — зауважують військовослужбовці ЗСУ.

А Дмитро Кірдяпкін наголошує: якщо окупанти активно просуватимуться на Покровському напрямку, то Костянтинівку чекає ще більше трагедій.

«Зараз Костянтинівка — основний логістичний хаб на напрямку Очеретиного, Авдіївки, Часів Яру і Торецька… Тому місто вкрай потрібне росіянам. У будь-якому стані, навіть якщо воно все буде рознесене по цеглині й розбите в пилюку», — пояснює поліцейський.

Ремонти під КАБами, знаючи, що вони летять у тебе: ситуація з комунальними послугами у прифронтовій Костянтинівці

Світлана Ільїна, мешканка Костянтинівки, зауважує: для неї всі ті, хто працюють у місті на критичній інфраструктурі - герої, оскільки вони фактично обрали жертовну службу, знаючи, що на них росіяни активно полюють безпілотниками. Її чоловік — електрик, тому вона з перших уст знає, наскільки комунальникам буває страшно. Однак попри це багато хто лишається в місті, а дехто навіть сподівається, що окупантам не вдасться його захопити.

«Я не знаю, чи мій чоловік повернеться додому увечері, коли вранці йде на роботу. Але звільнятися він не хоче, — каже, що людей критично мало, він потрібний людям… І це так — бо те, що я можу заряджати телефон і дивитися телевізор досі, це диво. Я не знаю, яке ще місто так до останнього моменту трималося за якісь комфортні умови життя, крім Покровська», — пояснює жінка.

Дмитро Кірдяпкін додає, що усі комунальні послуги в місті бувають з тимчасовими обмеженнями чи відключеннями, оскільки перебиваються під час обстрілів.

«Тобто коли минулого тижня в один день прилетіли 20 КАБів і пошкодили підстанцію — до вечора ремонтні бригади все відновили. Хоча їхня робота важка — дати людям воду, газ, світло, але при цьому летіти від кацапів не перестає… Для людей у Костянтинівці справді дуже стараються. Шкода тільки, що всіх старань вистачає на день-два чи три, а потім знову обстріл — і все треба переробляти», — каже поліцейський.

Він зауважує, що через активні бойові дії зовсім поблизу міста його підлеглі займаються усім — зокрема, тим, що ніколи не робили поліцейські. Однак коли від їхніх дій залежить бодай одне врятоване життя — всі готові працювати по максимуму, по факту — без вихідних та навіть повноцінного сну.

«Зараз поліція в Костянтинівці займається усім — і завали розбирає, якщо є вірогідність, що там когось привалило, і дітей евакуює, й гуманітарку розвозить, і першу допомогу надає. А крім цього має займатися розкриттям злочинів і правопорушень, які нікуди не зникли. Це дуже важка робота, і я думаю. що мої співробітники побачили тільки за цей рік таке, що деякі поліцейські не бачили за десятки років служби в органах», — наголошує Кирдяпкін.