Колишній командувач Збройними силами США в Європі генерал Бен Годжес вважає, що основна атака Сил оборони України зі звільнення територій ще не почалася.
Фото: Збройні сили України у Facebook
«Вчасно» публікує переклад матеріалу Бена Годжеса, опублікованого на сайті CEPA.
Бен Годжес / фото: Getty Images
«Соцмережі рясніють кадрами танків і вибухів на півдні та сході України. Звідусіль лунають заяви про те, що йде довгоочікуваний контрнаступ Києва, що викликає певний ажіотаж і трепет. Наступ неймовірно важливий для майбутнього України.
Але, оцінюючи те, що насправді відбувається, корисно зрозуміти деякі ключові факти. Існує велика різниця між початком наступу та основним ударом або основним зусиллям операції. Наступ явно почався, але я не думаю, що це основний удар.
Коли ми побачимо, що до штурму приєднаються великі бронетанкові формування, тоді, я думаю, ми зрозуміємо, що основна атака справді почалася. На сьогоднішній день я не думаю, що ми були свідками такої концентрації кількох сотень танків і бойових машин піхоти в атаці.
В українському танковому батальйоні зазвичай 31 танк. Приблизно стільки ж одиниць техніки — в бронепіхотному батальйоні. Додайте бронетехніку з інженерами, ППО, логістику тощо. Бронетанкова бригада, ймовірно, матиме три танкових батальйони та один або два мотопіхотних батальйони. Загалом, таким чином, танкова бригада включатиме понад 250 одиниць бронетехніки різних типів.
За моєю оцінкою, українці зібрали десь від семи до 12 бронетанкових бригад. Деякі можуть мати тільки українську або трофейну російську техніку, а інші матимуть суміш західного озброєння.
Коли ми побачимо дві-три з цих бригад (близько 500−750 одиниць бронетехніки), зосереджених на вузькій ділянці фронту, тоді можна буде говорити про те, що основний удар, ймовірно, почався, і можна буде побачити, де він відбувається. Але навіть тоді варто бути обережними. Український Генштаб захоче, щоб росіяни розмірковували про місце головного удару якомога довше, і їх не надто турбуватиме (а, ймовірно, потішить), що Twitter помиляється.
Якщо Захід забезпечить ЗСУ всім необхідним, особливо високоточною зброєю великої дальності, то я все-таки очікую, що Україна може звільнити Крим, вирішальну територію цієї війни, до кінця цього літа, тобто до кінця серпня. Я вважаю, що це одна з цілей наступу. Тоді високоточне озброєння ЗСУ великої дальності може досягти таких міст, як Севастополь, Саки, Джанкой та інших ключових кримських цілей, і це дозволить їм зробити півострів непридатним для російських військ. Ось чому поставка Великою Британією крилатих ракет повітряного базування Storm Shadow із дальністю понад 155 миль стала таким важливим внеском.
Я сподіваюся, що адміністрація Байдена нарешті поступиться і надасть Україні ATACMS — балістичні ракети класу «земля-земля» малої дальності (до 300 км або 186 миль). Це мало б вирішальний внесок у те, чого українські сили можуть досягти на землі, надаючи величезний поштовх наступу.
Фото: Збройні сили України у Facebook
Деякі датують початок цієї кампанії 4 червня, за два дні до диверсії Росії на Каховській дамбі на Дніпрі 6 червня. Імовірно, це був момент, коли генерал Валерій Залужний, головнокомандувач ЗСУ, вирішив — на мою думку — що його три попередні умови були виконані, і тому він зміг дати зелене світло. Він би мав поставити такі основні питання:
1. Чи вистачає бойової потужності (бронетанкових бригад з танками, БМП, саперами, артилерією, протиповітряною обороною та матеріально-технічним забезпеченням) для того, щоб пробити російську лінійну оборону та виконати поставлені завдання, серед яких, ймовірно, перерізати «сухопутний міст» з Росії до Криму, а також забезпечити безпеки Запорізької АЕС?
2. Чи російська оборона та логістика були достатньо деградовані; чи належним чином порушено російський тил і транспортну мережу; і чи достатньо заплутане російське керівництво щодо мети та часу наступу ЗСУ?; і
3 Чи достатньо суха земля, щоб підтримувати рух сотень одиниць важкої гусеничної броньованої техніки?
На оборонних позиціях перед штурмовими підрозділами ЗСУ стоять росіяни, які засіли за сотнями миль окопів з бункерами, мінними полями, протитанковими ровами та смугами перешкод «зуби дракона». Але ці оборонні перешкоди хороші, лише якщо хороші солдати, які їх займають і прикривають. Мене не вражають бойові можливості росіян у більшості місць, і жорстока внутрішня боротьба, яку ми бачимо між різними російськими лідерами (наприклад, як між пригожиним і кадировим), підкреслює відсутність згуртованості російської сторони. Думаю, ЗСУ цим скористаються.
Кадри танку Leopard на певній ділянці фронту
Поки що здається, що українці все ще пробують, тиснуть, шукають вразливі місця, щоб використати їх, закріплюючи локальний тактичний успіх там, де вони його досягають. Це одна з переваг адаптації ними тактичного командування й контролю західного зразка, коли лідери нижчого рівня можуть приймати рішення самостійно. І дещо з того, що ми бачимо, можливо, має на меті ввести росіян в оману в плані того, де зрештою буде завдано головний удар. Демонстрація Leopard на полі бою на такому ранньому етапі, на мій погляд, мабуть, мала привернути увагу до цієї території, можливо, як приманка. Я не можу цього знати, але я б так зробив, враховуючи всю увагу ЗМІ до цих чудових танків.
Як завжди, ті, хто бере участь у бойових діях, стикаються не лише з обманом ворога, але й із простою плутаниною бою. Туман війни справді впливає на командирів в полі. Мені завжди було важко уявити та зрозуміти, що відбувається під час бою — як командиру бригади та начальнику оперативного відділу корпусу в Іраку, а пізніше як керівнику операцій у Кандагарі, Афганістан, — хоча у нас були найновіші системи командування та управління. Командир все ще залежить від доповідей командирів, які фактично задіяні на передньому краї району бою. Безпілотники допомагають дати певний огляд, але це все одно виклик. Тому важливо довірити підлеглим командирам зрозуміти загальний план і продовжувати приймати правильні рішення під час запеклого бою.
Незважаючи на це, будуть втрати. Знищення одного Leopard викликало неабиякий резонанс у Twitter, але насправді його забрали з поля бою, щоб відремонтувати та повернути назад. Це вражає. Це те, що ми практикуємо в армії США, і варто відзначити досягнення ЗСУ в цьому.
Є багато невизначеності, але в одному ми можемо бути впевнені — український Генштаб виконав чудову роботу із захисту інформації, аби не дозволити росіянам дізнатися, що відбувається, і підготуватися до атаки.
Невизначеність у свідомості росіян могла бути однією з причин їх диверсії на Каховській дамбі. Крім жахливих гуманітарних та екологічних наслідків, затоплення низин і розширення Дніпра могли на деякий час затримати наступальні дії ЗСУ в цьому районі. Але є думки експертів, які кажуть, що паводкові води спадуть протягом наступних п’яти-семи днів, а земля швидко почне висихати під час літньої спеки. Тож ймовірний передбачуваний ефект, на який сподівається російська сторона — ускладнення перетину Дніпра — ймовірно, буде відносно короткочасним.
Водночас я абсолютно не довіряю жодним повідомленням російської сторони про руйнування дамби чи про те, що відбувається на лінії зіткнення. Українці, звісно, дуже дисципліновані у захисті інформації, а також дуже добре контролюють наратив. Незабаром ми дізнаємося більше".
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!