«Кадировці побажали нам гарної дороги, а потім розстріляли»: розповідь жителів блокадного Маріуполя

Вирватися з пекла: історія маріупольської сім’ї, якій вдалося врятуватися із заблокованого росіянами міста.

Фото: Польське радіо

Багато маріупольців, які змогли виїхати з рідного міста, не можуть усвідомити, що вони в безпеці. Їхні долі скалічені. Оговтатися від пережитого жаху неможливо. Забути ніколи не вийде. Ці люди — свідки жорстокого вбивства Маріуполя та його жителів російською федерацією.

Історії врятованих із влаштованого росіянами пекла на Землі публікує волонтерка з Дніпра Софія. Вона працює у штабі для біженців та ділиться зі світом правдивими, а від того особливо страшними розповідями маріупольців. Одна з них — сім’ї, яка дивом під обстрілами вирвалася з міста.

Далі наводимо історію родини, переказану волонтеркою:

«Чоловік, дружина, двоє дітей. Маріуполь. Лівий берег.

Ми виїхали в центр, потім вибух… ми потрапили в лікарню № 3 міста Маріуполь.

Спочатку, я думала, що ми вже померли, і не розуміла що відбувається.

Осколкові поранення, нас усіх прооперували.

Чоловікові дісталося найбільше. Ми з дітьми молилися щохвилини.

Дуже страшно, що немає звідки чекати допомоги. Поруч із нами лежала жінка після зґвалтування. Спаси Боже, збережи.

Люди поруч помирали і оперувати там уже нема чим. Горілку хтось приніс, нею дезінфікували. Знаю, що деяких зашивали звичайними швейними нитками. Біль уже не відчували від страху. Страх та паніка — це найжахливіше. Втрачаєш контроль.

У жінки сильно тряслася одна рука (сказала, що як почалися вибухи, таке почалося).

Найстрашніше — це авіанальот. Ми молилися, щоб не в нас прилетіло. Вибухи щохвилини.

«Азов», звичайно, робить нелюдські речі. Вони наші ангели-охоронці.

Нам допомогли українці з «днр», але потім у нас зник зв'язок. Сподіваюся, з ними все гаразд.

Наші друзі та рідні перестали виходити на зв'язок (дуже плаче) і ми нічого не можемо зробити… Нас вивезли волонтери, ми цілували їм руки, не розумію, як вони зважилися.

Нам побажали кадировці щасливої ​​дороги, а потім метрів на 300 ми від'їхали, та вони почали нас обстрілювати.

Водій мчав як тільки міг. Люди трималися один за одного.

Головне — ми вижили. З таким народом ми точно переможемо".

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev