Окупанти не приховують злості та заздрощів навіть коли бачать, як містяни облаштовували домашніми речами підвали.
Фото з відкритих джерел
Окупований росіянами Бахмут з моменту наступу став для багатьох місцевих пасткою та могилою, розтягнутими в часі. З серпня 2022 року по травень 2023 у місті, обстріляному ракетами, була знищена вся інфраструктура. Від будинків — і багатоповерхових, і приватних — лишилися одиниці.
Після захоплення міста росіяни й досі не спромоглися відновити бодай частину якоїсь інфраструктури, аби створити мінімальні умови для життя. Тому люди живуть або в будинках, у яких між кімнатами не лишилося стін, або у підвалах. Дехто ж вимушено заселився у випалені квартири — допоки росіяни зайняли всі більш-менш вцілілі квадратні метри. І хоч ані газу, ані електроенергії, ані води у Бахмуті немає, деяких містян позбавили навіть власних рідних стін — бо там живуть «асвабадітєлі».
Журналістам «Вчасно» Ліна, донька мешканки Бахмута, розповідає: востаннє їй вдалося поговорити з мамою близько тижня тому. Зв’язку в місті немає, — її мама разом із подругою виїхала для «закупів» у Попасну до знайомої.
«Мама все життя провела в Бахмуті, навіть не виїжджала далеко з нього. Бабуся й дідусь також з цього міста, я там жила до 20 років. Тобто мама просто не хотіла покидати своє місто, дуже боялася за нашу квартиру. Вирішила там лишитися, щоб слідкувати за нею. Я намагалася її вивезти, вмовляла. просила волонтерів — вони кілька разів заїжджали на її адресу, також просили виїхати. Нічого не подіяло, і коли Бахмут почали захоплювати росіяни — вона опинилася якраз посередині міста. А коли побачила й почула від знайомих, що відбувається на окупованій частині - виїхати було майже неможливо. А фізично вона не могла сама пройти й кілометра — у неї важка хвороба обох ніг, вона навіть не завжди могла спуститися з другого поверху на лавку під під'їздом», — розповідає донька Ольги (ім'я змінено в цілях безпеки, — ред.), яка живе в окупації.
Бахмут в період, коли його знищували росіяни.
Фото Reuters
Потрощений Бахмут, коли окупанти намагалися його захопити.
Фото: DW
Під час боїв за місто жінка навіть змогла відстояти підвал у росіян — оскільки це був єдиний прихисток для неї та ще чотирьох сусідок. Усі жили в сирому затхлому приміщенні, в який знесли матраси та речі домашнього вжитку — деякий посуд, «найвагомішу» техніку та одяг. І коли росіяни зайшли у підвал — здивувалися тому, як живе «простий народ».
«Коли кацапи спустилися в підвал — вони аж присвиснули, і кажуть: „ні**я сєбє бабуські живут!“. А це були звичайні матраси з ліжок і надувний матрас, кілька пледів… Все звичайне. А для них це — розкіш», — розповідає Ліна.
Зрештою, на початку вторгнення росіян у місто жінці вдавалося уникати участі у пропагандистських роликах — вона здебільшого тихо забирала воду та медикаменти від російських волонтерів у дворі будинку, не йшла оформлювати паспорт заради пільг. Але згодом росіяни прийшли до неї у підвал самі - питати, де вона живе, чому їй нічого від них не потрібно, і хто вона така, що собі таке дозволяє.
«Наша квартира — на другому поверсі, без вікон і дверей — усе вибило, коли в будинок влучила ракета. Взимку й навесні жити там було неможливо через протяг, на літо мама вже думала перебиратись туди, але росіяни сказали, що спершу його весь треба обстежити. Все переклеїли червоною стрічкою, заборонили заходити. А коли мама вимушено поїхала у Донецьк (оформлювати паспорт та пільги у соцслужбі) — в будинку нібито почали робити якісь ремонтні роботи. Коли вона зайшла попри заборону в будинок — побачила, що у деяких квартирах, де двері вціліли, вони були вибиті. А в нашій квартирі уже розклалися чи то російські військові, чи то якісь робочі. Але вони нічого не ремонтували й не обстежували», — каже донька Ольги.
Фото: Вікна
Після скандалу у власній квартирі незвані гості незадоволено покинули її, проте таких «сюрпризів» по місту — безліч. Ліна зауважує, що багато хто з її знайомих дізнається, що навіть замкнені раніше квартири уже відкриті. А в них живуть окупанти, часто розвівши «гадюшник». Боротися з ними — неможливо, оскільки часто це озброєні окупанти, яких страшно чіпати, аби не спровокувати на агресію. А таких випадків також, каже донька Ольги, не бракує.
«Місцеві розповідають, що заперечити оркам неможливо — вони відразу наставляють дуло зброї й кажуть „Чьо!?“. Відмов не сприймають, навіть якщо ти просто кажеш, що квартира зайнята або ж у неї через кілька тижнів заїдуть власники. Навіть у такому випадку вони заселяються у квартиру й кажуть, щоб законні мешканці „валили туди, звідки приїдуть“. У місті просто свавілля, багато хто живе у підвалах або розбомблених квартирах сусідів, бо у їхні цілі будинки й квартири заселилися кілька орків і вже почали там обживатися», — зауважує дівчина.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!