Дмитро Лисенко — активіст із Покровська, який в перший день повномасштабного вторгнення став на захист України. Він до останнього бився з окупантами, його життя обірвалося 1 травня 2024 року на рідній Донеччині. До кінця збору підписів за петицію про надання звання Героя України Дмитру залишилося менше ніж тиждень.
Полеглому захиснику та активісту з Покровська Дмитру Лисенку просять надати звання Героя України/ Фото із соцмереж
«Коли людина мала міцну проукраїнську позицію на Донбасі, ще до повномасштабної війни, а з наступом ворога в перші дні одягає камуфляж і йде захищати Батьківщину — це справжній подвиг. Таким був Дмитро Лисенко, за позивним „Лис“, — згадує про захисника у Facebook командир взводу FPV-дронів 109-го батальйону та екснардеп Єгор Фірсов. — Ми були у різних взводах, мало перетинались та спілкувались, і я дуже про це шкодую. Але я знав його, як дуже порядного хлопця. Та бійця, який вміє літати на різних типах дронів».
За словами Фірсова, Дмитро майже два роки прослужив у піхоті, а коли він перейшов у БПЛА, то мав багато енергії та сил, аби нищити ворога.
Фото із соцмереж
Нагадаємо, що Дмитро Лисенко — корінний покровчанин, активіст, який добровільно став на захист України на початку повномасштабного вторгнення. Служив у лавах 109 окремої бригади тероборони.
Відомо, що до повномасштабного вторгнення Дмитро докладав багато зусиль до розвитку рідної Донеччини й громадського сектору. Він був ініціатором та організатором багатьох проукраїнських акцій в Покровську.
Зокрема, влітку 2014-го, під час спроб тимчасової окупації міста, Дмитро встановлював українські прапори на високовольтних опорах, щоб ніхто не зміг їх зняти. Це була одна з перших екстремальних акцій місцевої молоді.
У 2016 році Лисенко створив ГО «Патріоти українського Донбасу», яка обʼєднала навколо себе патріотично налаштованих юнаків та дівчат. Під час роботи в групі з декомунізації за ініціативи Дмитра вулиця Дніпропетровська стала називатись вулицею Захисників України. Ця ідея отримала схвальний відгук Українського інституту національної пам’яті. Також за ініціативи Лисенка в Покровську було встановлено пам’ятний меморіальний комплекс Героям Небесної сотні.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Дмитро 24 лютого о 8 ранку пішов до військкомату з друзями.
Останній бій Дмитра відбувся 1 травня 2024 року на рідній Донеччині біля села Катеринівка, де він загинув від вибухової травми.
«Він був ладен зробити все заради друзів, навіть покласти своє життя. Він заступався за тих, кого образили. За свою родину, за батьків, за маленьку донечку, за дружину він готовий був віддати життя», — так згадує про Дмитра його друг Олександр Нестеренко.
Яким був насправді Дмитро Лисенко та чого прагнув від життя читайте детальніше у матеріалі «Вчасно».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!