До останнього Олександр Цебрій казав, що не хоче будувати кар'єру в армії й та йому категорично не подобається. Проте лишатися осторонь, коли росіяни намагаються окупувати його Україну, він не міг — і з перших днів вторгнення долучився до війська.
Фото військового фотографа Антона Шевельова
У ніч з 24 на 25 липня на Донеччині загинув Олександр Цебрій — колишній мер Умані, що на Черкащині, бізнесмен, доброволець, командир відділення кулеметників у 58 окремій мотопіхотній бригаді. Сміливий військовий, на рахунку якого — кілька поцуплених одиниць техніки окупантів.
Під час зустрічі з журналістами «Вчасно» Олександр Цебрій сміявся, зізнаючись: він відбивався від позивного «Мер» у війську. Він страшно не хотів, аби його так називали, проте «мерське» минуле та громадська позиція його не відпустила й в армії.
«Усі навколо „Вулкани“, „Тигри“, а я — „Мер“. Але нібито інші позивні, на кшталт перерахованих, були зайняті. Тому мером лишився і в армії», — розповідав воїн.
Після років в армії Олександр Цебрій наголошував, що планів на кар'єру у війську він не має. Йому категорично не подобалися процеси, устрій, сама війна. Проте коли перші ракети окупантів впали на Умань — не зміг лишитися вдома.
«Я лише через три місяці після початку війни зрозумів різницю між комбатом і комбригом. Досі є терміни, які я не розумію. Зараз тільки наближуюсь до розуміння. Хоча мені це не заважає виконувати всі мої обов’язки», — казав військовий.
Попри пережиті поранення, ушкодження — Олександр завжди лишався налаштованим оптимістично, хоча й не втрачав зв’язку з реальністю. Військовий завжди казав, що він боротиметься до останнього за кожен метр землі, в пам’ять про кожного побратима, який віддав життя за захист України.
Фото військового фотографа Антона Шевельова
В останню зустріч журналістів «Вчасно» з Олександром Цебрієм, той сказав: не планує повертатися ані в політику, ані на посаду мера. Проте, на його думку, саме військовим потрібно давати «зелене» світло у парламенті та у владних кріслах.
«Є такий вислів в інтернеті: „Хлопці прийдуть — порядок наведуть“. Так от, багато хто з патріотів уже ніколи не повернеться. У інших будуть власні проблеми та справи, своє психічне та фізичне здоров’я, і після війни вони займатимуться ним. І я молю бога, щоб вони лишилися живі, бо це майбутнє України. Ці люди мають взяти участь у відбудові й перебудові нашої країни, зокрема й у політичному аспекті. Інакше, якщо військові після перемоги не підуть у владу, то на цій країні можна буде ставити хрест. Бо це якраз ті люди, які довели, що їм не байдуже на країну», — казав колишній мер Умані.
Побратим Олександра, боєць 58 окремої мотопіхотної бригади Антон Шевельов, виклав допис в пам’ять про друга. Разом вони пройшли хоч і недовгий шлях поруч один з одним, проте складний.
«Я пишаюсь, що хоч і не довго, але міг називати тебе другом. Надійний, чесний, відкритий, правильний, прямолінійний, цікавий, енергійний, людина з великим серцем і неймовірною рішучістю. Мер, депутат, політик, громадський діяч, воїн, але в першу чергу чоловік з великої літери, справжній син України. Поки люди писали в соцмережах «хай спочатку йдуть воювати депутати та політики» ти іпашив. Тепер тобі навічно 50…
Велич цієї втрати для країни важко навіть усвідомити, у нас стільки було планів, у тебе стільки було планів… Якщо я переживу цей двіж, я виконаю одну з твоїх мрій, друже", — написав Антон Шевельов.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!