Попри підписані домовленості про незастосування хімічних боєприпасів, російські вояки регулярно обстрілюють позиції ЗСУ «хімікатами». Настільки токсичними, що перебувати на тих локаціях неможливо ще кілька тижнів — це може бути небезпечно для здоров’я та життя військових.
Фото ілюстративне
На напрямку 28 окремої механізованої бригади були неодноразово зафіксовані випадки, коли росіяни використовували хімічну зброю. Давно не секрет, що окупанти з першого дня повномасштабного вторгнення порушують правила та принципи ведення війни. Хоча саме вони офіційно відмовлялися від використання хімічної зброї.
Скриншот з російського телеграм-каналу з зізнанням росіян про використання хімічних боєприпасів
У травні екіпаж «Госпітальєрів» зафіксував випадки ураження бійців забороненою зброєю для хімічного ураження. Яна Зінкевич, засновниця добровольчої організації парамедиків, розповідала: росіяни вичислили групу та бліндаж оборонців України й після кількох «хвиль» обстрілів намагалися «викурити» бійців з укриття. Для цього вони скидали снаряди з хімічною речовиною, схожою на хлор. Коли й це не вдалось — почали палити позиції.
«Коли бійці зрозуміли, що росіяни використовують заборонену зброю, виконали протокол безпеки. Речовина мала хлорний запах і дуже пекла при потраплянні на шкіру. Одразу після ураження хлопці відчули печіння шкіри та слизових, дискомфорт у легенях; бажання, але неможливість дихати. Серед симптомів відзначали запаморочення, подразнення, у декого — нудота та інколи блювота. Навіть після 12 годин деякі симптоми зберігалися, а дискомфорт в органах дихання нікуди не подівся», — повідомляла госпітальєрка.
Медики, які працюють з отруєними хімічними боєприпасами.
Фото Яни Зінкевич
Журналістам «Вчасно» військовослужбовці 28 бригади розповідають, що спершу проти них росіяни використовували саморобні гранати, які кустарним методом виготовляли ледь не на позиціях. Робили їх із сантехнічних матеріалів, пластикових пляшок і звичайних ламп. Усе перераховане окупанти начиняли хімічними речовинами й скидали з дронів на позиції солдат ЗСУ. На цьому етапі виробництва так звані «хімічні бомби» шкодили, проте не в масових обсягах.
Крім того, творіння росіян часто детонували на позиціях ворога у процесі або після створення гранат. Однак, на жаль, на власноруч зібраних «бомбах» росіяни не зупинилися.
— Ручні гранати орки використовували проти наших хлопців, щоб їх «викурити» з укриттів на позиціях і бити вже по них бойовими гранатами. За наявною у нас інформацією, перші створені розробки, які окупанти виготовляли з підручних матеріалів, детонували ще на етапі підвезення цих «БК» до їхніх позицій, в результаті росіянам завдавала шкоди їхня ж розробка.
Але з 2023 року в росії виробляються на заводах «ручні гранати, речовини отруйні», прийняті на озброєння. Ця розробка вже офіційно є серед російських боєприпасів, і їх виготовляють на заводах, тобто на великих потужностях. Тому хімічні боєприпаси у достатній кількості поставляють на фронт противникам, і вони не детонують «випадково», як власноруч створені гранати. Їх постійно перевіряють і покращують, — каже командир роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 28 ОМБр Владислав Осадчий.
Ручні гранати окупанти використовують у випадках, коли для цього створені необхідні умови. Зокрема, якщо російський дрон-розвідник «помітив», що в укритті на позиції є бодай один військовослужбовець, а позицію необхідно захопити. Тоді бійця намагаються поранити усіма можливими способами. Але коли це не вдається зробити — окупанти вдаються до «щурячого» методу бою. Самим йти в бій їм страшно, тож вони відсилають дрон із хімічним боєприпасом.
— Дроном значно легше впоратись із нашими бліндажами й окопами, які хлопці намагаються модернізувати. Оскільки бойові гранати — фугасні чи уламкові - можуть не потрапляти в те укриття, а результат потрібен дієвий — летить дрон із хімічним «зарядом». Він може бути з легкими чи важкими речовинами — залежно від того, що в них є у наявності. І тоді при вибуху речовина «стелиться» по землі, «заходить» в укриття до хлопців, минаючи усі щілини (зокрема й протиуламкові). І хлопці отримують хімічне отруєння, опіки слизових оболонок — очей, рота, носа тощо. У цьому стані хлопці змушені покинути укриття й вийти назовні, де вони для ворога — відкриті цілі, по яких відпрацьовує вже інше озброєння чи дрон, який уражає їх уламками, — пояснює командир роти РХБЗ.
Ще у січні представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки капітан Андрій Рудик повідомляв, що росія збільшує застосування газових гранат з використанням заборонених смертоносних речовин.
Розробка нових газових гранат РГ-Во з використанням хлорацетофенону може опосередковано свідчити про те, що рф у 2017 році збрехала про виконання взятих на себе зобовʼязань відповідно до Конвенції про заборону хімічної зброї 1993 року.
Приклади ручних гранат, створених із додаванням хімічних (заборонених) речовин.
«Середню» кількість гранат, яку використовують окупанти упродовж тижня, підрахувати важко. Інколи росіяни скидають по 3−5 гранат, інколи ж можуть таку саму кількість використати за день чи місяць.
Проте якщо відбуваються активні бойові дії, наприклад, позиції ЗСУ штурмують — тоді росіяни не використовують хімічні боєприпаси. Оскільки після застосування хімічних гранат воякам рф доведеться перебувати на тих самих «отруєних» ділянках.
— Якщо позиція стратегічно важлива, на ній перебуває кулеметний чи вогневий розрахунок, або ж щось таке, що їм потрібно знищити (проте на ті позиції вони не планують заходити найближчим часом) — тоді хімічну гранату застосують. Залежно від речовини, на позиціях не можна перебувати від 2−3 днів до 2−3 тижнів, аби не отримати опік чи отруєння, — розповідає Владислав Осадчий.
Медики, які працюють з бійцями, отруєними хімічними боєприпасами.
Фото Яни Зінкевич
Раніше окупанти часто використовували речовину етиленхлоргідрин — речовину, яку виробляв радянський союз, Америка та Японія тощо. Проте коли була створена Женевська конвенція — сполуку заборонили не лише використовувати, а й виробляти.
Етиленхлоргідрин має легкий запах етанолу чи етеру. Речовина безбарвна та летка, проте токсична та сильна отрута. Вона діє на нервову систему тих, хто її вдихає або навіть без цього — оскільки сполука легко проникає під шкіру.
Проте, зауважує командир роти РХБЗ, росіяни воюють здебільшого радянськими запасами — зокрема й бочками з цією хімічною речовиною 30-річної давнини. Тому й хімічних гранат із цією речовиною у них вистачає.
Також росіяни часто використовують хлорпікрин — після того, як сполука потрапляє в укриття до бійців ЗСУ, мінімум 2−3 дні або навіть тиждень перебувати в укритті неможливо. Принаймні допоки сполука або випарується під дією сонця, або розчиниться у повітрі.
Найдієвіший та, власне, головний захист від хімічних боєприпасів та зброї - протигаз та відсутність страху його використовувати, каже Владислав Осадчий. Насамперед важливо убезпечити органи дихання, через які речовини й потрапляють в організм. Якщо цього не зробити — щонайменше бійці можуть отримати подразнення слизових оболонок, сльозоточивість, задушливість, чхання тощо. Проте якщо, з позиції власної безпеки, військовий ухвалить рішення залишатись на позиції попри хімічну речовину, без протигаза — вона потрапить в організм у великих кількостях. Це може призвести навіть до «горіння» внутрішніх органів.
— Печія у бійців може бути такої сили, що буде здаватися, ніби нутрощі згорають зсередини. Вони можуть мочитися кров’ю, температурити, можуть задихатися через набряк усіх дихальних шляхів. Тому якщо ми знаємо про застосування хімічної зброї, але не впевнені, чи встигла людина надягнути протигаз — ми відразу надаємо домедичну допомогу й передаємо постраждалого медикам, які спостерігатимуть за станом чи лікуватимуть його у лікарні або шпиталі, — пояснює командир роти РХБЗ.Владислав Осадчий наголошує: якщо країна-окупант, країна-нападник вдаються до таких дій, хоча самі ж були гарантами Женевської конвенції - вони мають понести максимальне покарання за порушення цих домовленостей.
— Тих людей важко назвати людьми. Ми всі розуміємо, що є боєприпаси, які не заборонені, і які можна використовувати під час бойових дій. І ми використовуємо тільки їх. Натомість проти нас ворог застосовує заборонені боєприпаси. І коли постає питання, що наші партнери все це бачать, але ніяк не можуть вплинути — то навіщо були створені ці конвенції? Санкції, розмови, перемовини не зупиняють окупантів від використання заборонених речовин. Вони можуть брехати, що такого в них немає, або ж кидали «хімію» не вони, а якісь місцеві цивільні. Але факт лишається фактом: росіяни використовують заборонені усім цивілізованим світом речовини проти нас. Вони вже офіційно передали ручну гранату з отруйною речовиною на озброєння, і про це також відомо. І світ на це повинен реагувати, а не мовчки розводити руками й бездіяти. А ми маємо враховувати підлість ворога й завжди бути готовими до того, що він атакує нас саме забороненими гранатами з отруйними речовинами, — наголошує військовослужбовець.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!