«Над нами ставлять жахливий експеримент» — середня зарплата в ОРДЛО втричі менша за українську

В реальності, за словами самих жителів Донецька, середня зарплата тут близько 8 тисяч рублів (124 долара). При цьому такий дохід в окупованому місті вважається дуже хорошим, оскільки багато людей тут раді працювати і за 5000 рублів (77 доларів).

Щоб вижити, доводиться працювати на трьох роботах

Донеччанка Тетяна (ім'я змінено) розповіла ІА «Вчасно», що її місячний дохід становить близько 15 тисяч рублів (232 долара). Щоб отримати їх, їй доводиться працювати на трьох роботах — вона продавець в одному з магазинчиків на місцевому ринку, бухгалтер дрібної компанії, а також двірник в дитячому садку. Рано вранці вона прибирає територію дитячого садка, потім їде на ринок. У другій половині дня відправляється на фірму, де веде бухгалтерію.

«Грошей вистачає впритул, — розповідає 40-річна жінка. — Зарплата двірника — 3200 рублів (49 доларів), ще близько 4 тисяч я заробляю як бухгалтер. Решту отримую, працюя на ринку. Це не зарплати, а ганьба».

На ці гроші вона живе з десятирічною дочкою.

До початку війни на Донбасі жінка була бухгалтером на одному з великих підприємств, яке тепер закрито, і гострої необхідності в пошуках додаткового заробітку у неї не було.

«Вижити на одну зарплату — нереально, — розповідає Тетяна. — Велика частина грошей іде просто на харчування. Більша частина продуктів в магазинах — російські. За якістю, за смаком вони значно гірше українських аналогів. Це стосується в основному м'ясних виробів, солодощів, молочки. В принципі, завозять і якісні продукти. Але за ціною вони значно дорожче. Я, наприклад, не можу дозволити собі їх купити».

Вартість продуктів в окупованих містах часто вище, ніж на підконтрольних територіях. За даними так званого «мінекономрозвитку ДНР», хліб в Донецьку коштує 32−42 рубля (0,5−0,65 долара), яйця від 45 до 60 рублів (0,7 — 0,93 долара), курятина від 98 до 155 рублів за кілограм (1,52 — 2,4 долара), так званий «борщовий набір» від 188 до 262 рублів (2,92 — 4,06 долара).

Донеччани кажуть, що дешеве в так званій «ДНР» тільки проїзд в громадському транспорті та «комуналка». Але навіть тарифи на комунальні послуги, які на окупованій Донеччині, починаючи з 2014 року, не виросли ні на копійку, для багатьох жителів ОРДЛО високі.

«За комуналку за двокімнатну квартиру я плачу півтори тисячі рублів (23 долари), — розповідає Тетяна. — Вартість залежить від наявності лічильників, від кількості прописаних людей. Знайомі платять за однокімнатну квартиру близько 500 рублів, батьки живуть в трикімнатній — у них набігає до двох тисяч в місяць (31 долар). Всі говорять, що комуналка у нас дешева, але з огляду на те, які у нас зарплати — платити за неї буває і не так вже й легко. Якщо людина заробляє 4−5 тисяч рублів, як віддати тисячу-півтори за комунальні послуги?».

Згідно з даними так званого «республіканського центру зайнятості», в окупованому місті середня зарплата продавця становить близько 6 тисяч рублів (93 долари), офіціанта — 4500 (69 доларів). Зарплата вчителя в середній школі — близько 4700 рублів (72 долари), лікаря — 4900 рублів (75 доларів), медсестри — 3600−4300 рублів (55−66 доларів).

Вакансій дуже багато, але зарплати настільки низькі, що бажаючих працювати за такі гроші практично немає.

У 2018 році в «центрах зайнятості ДНР» на обліку перебувало близько 44,5 тисячі безробітних.

При цьому в сусідньому Краматорську, який знаходиться під контролем української влади, працюючи на тих же спеціальностях, можна отримувати зарплати в два рази вище.

За інформацією Краматорського міського центру зайнятості, зарплата продавця продовольчих товарів становить від 4200 грн (159 доларів), офіціанта — від 4200 грн (159 доларів), лікаря-педіатра — 5450 гривень (206 доларів), медсестри — 4180 гривень (158 доларів).

Ці зарплати, досить невеликі за українськими мірками, в ОРДЛО здаються величезними грошима.

Єдиний доступний заробіток — війна

Не так давно окупаційні власті змушені були визнати — в ОРДЛО справжнісінький кадровий голод. При цьому в першу чергу він торкнувся сфери медицини.

«Дефіцит лікарів і середнього медичного персоналу становить майже 13 тисяч вакансій», — заявила так званий «міністр охорони здоров'я» «ДНР» Ольга Долгошапко.

За словами «міністра», дефіцит медичних кадрів на окупованій Донеччині становить понад 5 тисяч лікарів. Брак середнього медичного персоналу — понад 7,5 тисячі осіб.

«Зараз наближається черговий випуск в медуніверситеті, але це всього 158 студентів-лікарів, 44 педіатра, — сказала „міністр“. — Величезна нестача кадрів існує в районних і сільських лікарнях».

Жителі окупованої Донеччини повідомляють, що в захопленому проросійськими бойовиками Іловайську більше півроку тому помер останній місцевий педіатр. Також не вистачає лікарів вузької спеціалізації — хірургів, рентгенологів, узістів і немає ендокринолога. Щоб виправити ситуацію в місто приїжджають лікарі з сусідніх Харцизька та Зугреса.

Відчувають кадровий голод і лікарні в Макіївці, Горлівці, Кіровському, Шахтарську, Ясинуватій? Амвросіївському та Тельманівському районах.

Крім медиків, на окупованих територіях спостерігається гостра нестача вчителів і водіїв.

«Ті, хто міг виїхати в Україну — давно виїхали. Якщо б Україна забезпечувала житлом — я б виїхала першою. Багато хто їздить в Росію на заробітки, — розповідає Тетяна. — Я знаю кілька сімей, які постійно їздять до Росії на збір овочів. Інші їздять туди на будівельні роботи, вахтовим методом. Ще можна піти в армію «ДНР».

За словами Тетяни, приєднатися до рядів бойовиків — єдиний і завжди доступний спосіб заробітку в ОРДЛО — гроші обіцяють за місцевими мірками просто величезні — 15 тисяч рублів (232 долара).

«У мене племінник працював на шахті, перші роки шахта ще якось працювала, ну хоч в половину потужностей, — розповідає донеччанка. — У 2017 році їх стали відправляти в безкоштовні відпустки, а в минулому році звільнили. Дружина його „пиляла“, вимагала, щоб знайшов роботу. А він знаходив, але все випадкові заробітки, 3−4 тисячі рублів. Вона на зарплату продавця і дітей, і його утримувала, потім не витримала і пішла. Подала на розлучення. Врешті-решт він пішов в „армію“. Але не воює. При штабі у них сидить.»

Перевернута реальність ОРДЛО

6 років окупації проросійськими бойовиками не тільки істотно змінили фінансове становище жителів, вони позначилися і на їх світогляді. Так, люди, що живуть в окупації, давно змирилися з комендантською годиною, коли їм заборонено показуватися на вулиці з 11 вечора до 6 ранку. Вони підлаштовують свій графік під це обмеження і давно сприймають його як частину реальності — для них це вже і не добре, і не погано, просто це є, і з цим треба жити.

Так само вони звикли до того, що з собою завжди потрібно носити паспорт, чого немає на підконтрольних українській владі території.

«Паспорт потрібно брати з собою, навіть якщо ти просто виходиш у двір винести сміття», — стверджують місцеві жителі.

Крім цього, багато жителів окупованих територій впевнені в тому, що їх мобільні телефони прослуховуються спецслужбами так званої «ДНР».

«Прослушку на мобільні телефони ставлять на блокпостах при виїзді з України, — вважає мешканка окупованої Горлівки. — Коли у нас беруть телефони для того, щоб записати EMEI, ставлять сім-карти на прослушку. У моєї мами після того, як на блокпосту переписали EMEI, якість зв'язку стала гірше, з'явився шум. Причому шум був і в старому мобільному апараті, і в новому. Кажуть, що це означає, що її розмови записуються».

Інша мешканка Горлівки, яка виїхала з ОРДЛО на українські території, розповіла, що після від'їзду з міста підтримувала дружні стосунки з колишньою колегою, яка працювала в системі освіти. Вони часто зідзвонювалися.

«Я запропонувала їй виїхати в Україну, обіцяла їй допомогти знайти роботу і житло, — говорить горлівчанка. — Вона погодилася і вже готувалася до переїзду. Але потім несподівано подзвонила мені і відмовилася. Розповіла, що до неї прийшов якийсь чоловік у військовій формі, показав посвідчення і заявив, що їй не варто їхати. „Вам не потрібно їхати, у вас все буде добре“. А потім переказав все те, що колега розповідала мені по телефону. За її словами, вона розповідала це тільки мені. І дізнатися вони це могли тільки з наших телефонних розмов».

Тотальний контроль, стеження, шпіономанія — це атмосфера, в якій люди в ОРДЛО знаходяться вже шостий рік. Вони вже настільки звикли до цього, що практично не помічають і вважають це цілком нормальним.

Інший незмінний атрибут життя в ОРДЛО — це постійна істерична пропаганда «руського мира», «особливого шляху» окупованих територій, культу радянської перемоги у другій світовій війні. І звичайно — пропаганда антиукраїнська.

«Мені здається, нам нами ставлять якийсь жахливий експеримент, — каже житель окупованої Макіївки Максим. — У нас постійно нагнітається якась істерика — про те, що Україна наступає, про те, що для нас будують концтабори в Україні, що нас атакують „хімічною зброєю“. Вмикаєш вдома телевізор, і починається … При цьому на кожному розі, на кожному стовпі реклама „ДНР“ — нам кажуть про якісь досягнення, розвиток. „ДНР“ — те, „ДНР“ — се, як у нас все добре. Про це говорять на всіх міських святах, мітингах, навіть дітям — в школах і дитячих садках. Напевно, знаходяться люди, які у все це вірять. Мої батьки постійно дивляться телевізор, вони вірять. Про те, який тут морок, ні наші, ні російські ЗМІ не говорять, а інших тут немає».

За словами макіївчанина, практично всі жителі ОРДЛО хотіли б повернути той Донбас, який існував до 2014 року, до початку бойових дій. Також сам він, як і багато жителів Донецька, хоче повернення ОРДЛО під контроль української влади, але боїться цього.

«Від Росії у нас ніхто давно нічого не чекає, — каже Максим. — У „ДНР“ я особисто теж не вірю. Якби можна було повернути те, що було до 2014 року, хотілося б, щоб все було так. Але якщо сюди знову повернеться Україна, коли вона повернеться, що буде з усіма нами?».

****

Днями ватажки донецьких і луганських бойовиків Денис Пушилін та Леонід Пасічник практично одночасно оголосили про те, що на окупованих територіях Донбасу зарплати бюджетникам виростуть на 35%, а пенсії — на 25%. Цей «атракціон небаченої щедрості» почнеться нібито вже в липні.

Знаючи дійсний стан справ на окупованих територіях, можна з упевненістю сказати — навіть якщо ватажки виконають цю обіцянку, ситуація від цього не зміниться.

Тому що навіть, якщо принизлива і жебрацька зарплата медсестри в Донецьку, яка дорівнює приблизно 4 тисячам рублів (1640 грн. або 62 доларам) виросте на 35%, вона становитиме всього 5400 рублів (2214 грн або 83 долара).

Це майже в половину менше, ніж зарплата медсестри в сусідньому, підконтрольному українській владі Краматорську, де молодший медперсонал отримує близько 4180 гривень (158 долларів).