«Найбільше боявся потрапити в полон»: нацгвардієць про оборону Авдіївки

— Я відчував серйозний стрес, але я взяв себе в руки. Хлопці допомогли. Найбільше я боявся, щоб не потрапити в оточення і в полон, — згадує про оборону Авдіївки нацгвардієць Юрій.

Він один із тих, хто стояв до останнього на обороні міста. Разом з побратимами Юрій тримав позиції на північній частині Авдіївки, масив «Дача», пише Нацгвардія.

Юрій пригадує, що обороняти Авдіївку було складно не лише фізично, але і психологічно. Один із найскладніших моментів, котрий пригадує гвардієць — це смерть командира, котра відбулася в Юрія на очах.

«Наша задача була закріпитися на трьох позиціях. Дві знайшли, а третю пішов шукати командир. Він повернувся, знайшов будинок у якому можна було закріпитися. Ми пішли туди, командир йшов четвертий, але там вже був противник. Ми цього не знали. Командира розстріляли впритул. Ми з боєм відійшли на минулу позицію», — розповідає Юрій.

Гвардієць розповідає. що побратими постійно підтримували одне одного. Ті, які мали більший бойовий досвід ділилися секретами як зберігати самоконтроль і не піддаватися емоціям.

«Корисним для мене виявилися й навчання перед виїздом на фронт. Нас навчали спеціальних прийомів, а також тактиці самоконтролю і боротьби зі стресом», — каже Юрій.

Попри труднощі й небезпеку гвардійці тримали оборону міста зі всіх сил. Юрій розповідає, що ефективно відбивати атаки ворога допомагала якісна взаємодія з аеророзвідниками, котрі були на постійному зв’язку з бійцями.

«Якщо ми чуємо, що попереду стрілянина, то вони відразу дроном прилітали, все дивилися і нас попереджали. Якщо йде противник, то казали напрямок: „на яку годину“. Якщо немає противника і все спокійно, то інформували, мовляв, там наші працюють», — пояснює Юрій.

Нині захисник мріє про закінчення війни та одружитися з коханою.