«Раптова активізація» української артилерії стала дуже неприємною несподіванкою для росіян.
Деталі українського прориву в Бахмуті / фото: Максим Жорін у Телеграмі
Австрійський військовий аналітик Том Купер опублікував розбір щодо ситуації у Бахмуті. «Вчасно» підготувало переклад думки експерта.
«По суті, після місяців критичної нестачі артилерійських боєприпасів і важкого піхотного озброєння українці нарешті отримали і те, і інше. Багато того й іншого. Причому останні 4−5 днів вони відстрілюють «досхочу»: скільки завгодно і коли завгодно, без жодних обмежень.
Крім того, вони проводили ротацію деяких своїх підрозділів в Бахмуті і з міста. Як повідомлялося раніше, ЗСУ намагається утримувати свої підрозділи в Бахмуті лише обмежений проміжок час. Тим не менше, такі сили, як 93-я ОМБр і 3-я ОШБр, воюють там уже чотири-три місяці: вони змогли провести ротацію лише поодиноких батальйонів (чи їх елементів) у місті і з нього.
Натомість останні п’ять місяців росіяни не проводили «ротацій» своїх підрозділів у Бахмуті: виснажені підрозділи залишалися всередині міста, засуджених «кидали» десятками тисяч і вводили щоразу додаткові підрозділи. Як наслідок, численні їхні «полки» та «бригади» зменшилися до розміру роти (200−300 військовослужбовців) і повністю виснажилися. Тим не менш, їхні генерали продовжували тиснути вперед, поки не зрозуміли, що з наявними військами далі йти не можна. Таким чином, близько тижня тому, і в світлі зростаючої кількості панічних відступів різних виснажених підрозділів, вони таки замінили кілька вичерпаних одиниць ВДВ і ЗС рф", — пише аналітик у своєму блозі.
За словами Купера, зараз у Бахмуті та безпосередньо навколо нього є три основні зони бойових дій:
— дорога 0506 на північ від Громового;
— комплекс на західній околиці того, що залишилося від Бахмута, включаючи дитячу лікарню, поштове відділення № 1 і квартал із приватними будинками на північ від них (плюс те, що росіяни називають «Цитаделлю», пагорб далі на захід), і ділянка на північний схід від нього;
— південно-західна околиця Бахмута, включаючи трасу 0504, пагорб над Кліщіївкою та канал Сіверський-Донець — Донбас.
«Проблема для росіян полягала в тому, що «раптова активізація» української артилерії стала дуже неприємною несподіванкою: після всіх місяців, коли українці стримували свій артилерійський вогонь, вони просто не звикли опинятися під вогнем снарядів, випущених із такою точністю.
Наскільки це неприємно, стало очевидно, коли 3-й штурмовий батальйон був відправлений для зачищення контрольованого росією плацдарму на захід від каналу Сіверський Донець — Донбас. Його утримувала 72-а мотострілецька бригада Збройних сил рф). Українці наступали з двох сторін (приблизно із заходу на схід і з півдня на північ). Спершу вони підірвали одну чи дві БМП, які перевозили особовий склад новоприбулого російського батальйону, і змусили їхню піхоту тікати в паніці. Командир російської бригади кинув свій другий батальйон на лінію фронту, але і він запанікував під ударом артилерії та піхоти — та втік через канал. Обвалилася ділянка російського фронту шириною 2000 метрів і глибиною 500 метрів", — описує Купер.
Офіційно. Повідомлення Пригожина про втечу 72-ї окремої мотострілецької бригади зс рф з-під Бахмута та «500 трупів» росіян, які там залишились — відповідає дійсності. Третя штурмова бригада дякує за розголос нашого успіху на фронті. Деталі: https://t.co/8Sh5lKIaFz pic.twitter.com/xNhW7gkoFX
— 3-тя окрема штурмова бригада (@ab3army) May 9, 2023
Почувши про це, командування «Вагнера» в Бахмуті, яке і без того нервувало через постійні скарги Пригожина на російське міністерство оборони, брак боєприпасів і попередження про контрнаступ українців, злякалося, що українці просунуться аж до Кліщіївки.
«Очевидно, не було іншого виходу, окрім як припинити наступ на західний Бахмут і спрямувати принаймні одну з ударних груп «Вагнера» — посилену принаймні ще однією з ВДВ — до каналу з метою зупинити просування українців і відновити лінію фронту.
Очевидно, коли війська пересуваються, вони відкриті для ураження. Ба більше, після закріплення позицій 72-ї мотострілецької, 3-я штурмова зупинилася і окопалася. Отже, ця штурмова група «Вагнера» і ВДВ потрапляють прямо в засідку. Результат?
Цитуючи одного з українських військовослужбовців: «Вагнер показав майстер-клас з бігу»", — пише австрієць.
«Хто хоче поставити мені запитання на кшталт «це український контрнаступ» або — ще гірше — «чи цей наступ закінчить війну» — Боже, будь ласка, дайте мені перепочити. Це просто «згубна контратака», яка закінчилася особливо добре.
Звичайно, вона викрила численні слабкі місця росії. Це показало, що їхні «регулярні» підрозділи ледве можуть утримувати — або взагалі не утримувати — лінію, коли їх атакують добре забезпечені, добре керовані та навчені українські війська. Це показало, наскільки нервує російське командування в районі Бахмута.
Однак це також показало, наскільки швидко росіяни можуть «перемістити свої резерви за лінію фронту». Перш за все, у загальному підсумку це одиночне зіткнення не має майже ніякого значення. В «чорній скриньці», яку я називаю «Системою путіна», мають значення дві речі:
а) що путін залишається при владі і
b) «командири (незалежно від того, ВДВ, ЗС рф, „Вагнера“ чи інші) дотримуються процедур».
Перше є очевидним, тому що все, що має значення загалом у росії - хто головний у Москві і Санкт-Петербурзі. Останнє пов’язане з вимогою до командирів діяти згідно з наказами, незалежно від наслідків. Якщо так, то їх відзначають і нагороджують, незалежно від результатів. Скільки росіян загинуло — неважливо. Ба більше, «багато вбитих росіян» є «доказом» того, що командири та їхні підрозділи «воюють», «стараються», що вони виконують накази.
Як уже має бути абсолютно зрозуміло, ця атака абсолютно нічого не змінила в цьому плані — так само, як нічого не змінили всі успіхи української оборони та попередні успішні наступи. Щоб це сталося, росіяни повинні зазнати значно більших поразок.
Нарешті, прошу всіх — незалежно від того, чи це журналісти, чи користувачі соціальних мережах, чи громадськість, чи ідіотські балакуни у Вашингтоні та подібних місцях — припинити всі мрії про «український контрнаступ», як про щось «вирішальне», «перемогу у війні» та будь-які інші нездійсненні мрії, які спадають вам на думку. Результат цієї однієї української атаки «гарно» показує наслідки того, що люди занурилися в усілякі марні мрії про «контрнаступ».
Усвідомте, будь ласка, нарешті: це не футбольний матч і, звичайно, не Суперкубок, де «весь сезон вирішує одна гра»…
Це війна. До біса серйозна справа, в якій багато людей гине, калічиться чи отримує поранення, завжди і щодня. Тож запхайте свою сенсаційність, хвастощі та лайки в соціальних мережах подалі: навчіться бути терплячими, заткніться та дозвольте генералам ЗСУ виконувати свою роботу, як і коли вони вважають за потрібне", — підсумовує Том Купер.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!