Один із лідерів освітянського руху Донеччини: історія Донбаського держаного педуніверситету, який святкує 85-річчя навчальної діяльності

Історія заснування ДДПУ

Педагогічний університет заснований в 1939 році на базі педагогічного училища як учительський інститут із дворічним терміном навчання. До складу тодішнього інституту входили лише два факультети: історичний та філологічний.

«Після закінчення Другої світової війни заклад вищої освіти продовжив свою освітню діяльність, виховуючи для Донецької області та країни плеяду професійних педагогів, роблячи свій внесок у відродження освіти регіону, — каже Омельченко. — У 2014 році виш першим опинився на лінії вогню, будівлі університету було пошкоджено, тоді загинула наша працівниця. Однак новий навчальний 2014 рік університет почав під жовто-блакитним прапором, набравши 1816 студентів».

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році ВНЗ тимчасово перемістили до Дніпра, де він продовжив свою діяльність.

«Попри складні умови переміщеного вишу, у 2023 році до складу студентів університету зараховано молодь із різних регіонів України, зокрема з ТОТ, — розповідає Омельченко. —  Усупереч війні в університеті відкрили нові спеціальності: Середня освіта (Історія), «Професійна освіта (Транспорт)», «Початкова освіта (мистецтво)».

Нині в ДДПУ працює 30 кафедр, аспірантура з 9 спеціальностей та діє докторантура зі спеціальностей Філософія та Соціальна робота. У складі університет є 9 факультетів.

Міжнародна співпраця, волонтерство та досягнення

У Донбаському державному педагогічному університеті особливого значення надають участі у грантових проєктах. Зокрема, після початку повномасштабного вторгнення колектив університету став учасником понад 20-ти міжнародних освітніх проєктів. Керівництво ВНЗ підписало 7 угод про співпрацю із закордонними партнерами й наразі діють угоди про співробітництво із 22 закордонними навчальними закладами та організаціями, функціонує Українсько-польський міжнародний центр освіти та науки ДДПУ.

«Також в університеті діє міжнародна академічна мобільність, зокрема у 2023-му 13 студентів ДДПУ пройшли практичну підготовку в освітніх закладах Польщі, 29 осіб стали учасниками літніх шкіл Університету імені Адама Міцкевича в Познані, — додає Омельченко. — Іноземні викладачі проводять гостьові лекції для студентів ДДПУ. Уже кілька років англійську мову в університеті викладають педагоги з Америки».

Окрему увагу в університеті приділяють науковій діяльності, зокрема, на цей час викладачі університету мають 15 патентів на винаходи, педагоги та студенти ДДПУ є постійними учасниками конференцій, воркшопів, вебінарів різних рівнів, авторами наукових розвідок, переможцями конкурсів наукових праць, олімпіад тощо.

«Також студенти й працівники університету є активними учасниками волонтерського руху Донеччини й України, у виші продовжують свою активну роботу ГО: „Молодь Сходу України“, „Національні вітрила“, ВО „Фенікси“. Усі працівники й студенти беруть участь і різних видів волонтерської діяльності, будучи вимушеними переселенцями в різних регіонах України. Зокрема надають допомогу в межах майбутньої професії особливо з психологічної, фізичної реабілітації», — каже ректор.

Основа майбутнього університету

Окреме місце в історії університету посідає філологічний факультет. Він існує від часу заснування Слов’янського учительського інституту в 1939 році. На той час він разом з історичним факультетом становив основу майбутнього університету ДДПУ, розповідає журналістам «Вчасно» кандидат філологічних наук, доцент, декан філологічного факультету ДВНЗ Наталія Овчаренко.

«Уже в 1940 році педагогічні курси при Слов’янському учительському інституті підготували 20 учителів мови та літератури, а напередодні Другої світової війни дипломи філологів одержали 77 випускників, — каже Наталія. — У зв’язку з бурхливими історичними подіями діяльність інституту на два роки була призупинена, частина викладачів пішла на фронт, решта протистояла окупації Слов’янщини в тилу. Після відновлення роботи в 1944 році факультет активно долучився до підготовки педагогічних кадрів. Не зважаючи на повоєнні труднощі, інститут прагнув підвищувати свій науковий потенціал, з’явилися перші викладачі з науковими ступенями».

За словами Наталії, цей етап бурхливого розвитку завершився раптово: у 1959 році було оголошено про закриття стаціонарного відділення факультету, а в 1960-му припинило свою роботу й заочне відділення. Унаслідок таких змін викладання філологічних дисциплін велося на непрофільних факультетах.

«У відповідь на потребу часу з 1994 року у виші почало працювати відділення української мови та літератури. Школи Донеччини потребували учителів мови та літератури, насамперед українських. Одночасно з відділенням української мови та літератури в інституті виникло відділення іноземних мов. На часі було відкриття філологічного факультету», — каже Наталія.

Як окрема структурна одиниця філологічний факультет почав функціонувати з 4 липня 1996 року.

«Нині увібравши найкращі традиції підготовки вчителів-філологів, започатковані у виші, виробивши нові, факультет виконує почесну місію єдиного на Донеччині структурного підрозділу педагогічного профілю. Він здійснює підготовку фахівців філологічних спеціальностей за всіма кваліфікаційними рівнями», — додає декан.

«Студенти філфаку проходять шлях від першокурсника до кандидата наук»

Нині на філологічному факультеті здійснюється підготовка фахівців з української, англійської, німецької мов, перекладачів з англійської мови, глибоко вивчається зарубіжна література та польська мова, медіакомунікації.

«Одним із головних принципів сучасної освіти є високий рівень науково-дослідної роботи, єдність загальноосвітньої та наукової діяльності. Студент філологічного факультету проходить шлях від першокурсника-гуртківця, автора курсової, магістерської роботи до кандидата наук. Активно працюють наукові гуртки. Ними керують провідні викладачі», — розповідає Овчаренко.

За її словами, нині розширюються міжнародні зв’язки за програмами країн, мови яких вивчаються: Німеччини, США і Великобританії. На факультеті працює Міжвідомча наукова лабораторія «Методологія та історіографія мовознавства» Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної Академії наук України та Донбаського державного педагогічного університету.

«Наші студенти-філологи є переможцями зовнішніх конкурсів, олімпіад. Вони щорічні учасники Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка, Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика, Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт, — каже Наталія. — Факультет пишається своїми випускниками, серед яких — працівники освітніх закладів різного рівня, науковці. Загалом захистили дисертації близько 50 випускників філфаку».

За словами Наталії, випускники факультету є співробітниками закладів післядипломної освіти, є співробітники Інституту літератури ім.Т. Г. Шевченка НАН України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Рильського.

«Нині на факультеті створено всі необхідні умови для підготовки висококваліфікованих спеціалістів та науковців у галузі філології. Сучасний філологічний факультет ДДПУ — це не лише потужна внутрішньо розгалужена структура університету, але й повноцінний колектив однодумців, ініціативних і небайдужих людей, — додає Наталія Овчаренко. — Підтвердженням цього є успіхи наших студентів у навчанні, науці, спорті, високий рейтинг випускників, динамічне покращення науково-методичного потенціалу, активний захист дисертацій, участь викладачів у багатьох культурно-громадських заходах на рівні міста й за його межами».

Разом з цим відомо, що викладачі та здобувачі співпрацюють із волонтерськими організаціями сприяння армії та допомоги ВПО у Слов’янську та за місцем тимчасового проживання.

«У нас факультет переважно дівочий, але наші здобувачки не стоять осторонь загальної біди: так, наразі у Збройних силах України перебувають дві наші студентки. З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь наш студент Микита Боровиков. Він опинився в полоні в Оленівці, наразі ні родина, ні факультет інформації про нього не має. Сподіваємося, що він повернеться в рідний Слов’янськ», — додала Наталія Овчаренко.