Олександр став другим пацієнтом в Україні, якому вживили імплант, до якого кріпиться протез, прямо в кістку.
Фото: Перше медичне обʼєднання Львова
Олександр Журавель — 33-річний захисник з Полтави. До війни працював ветеринаром на фермі. 24 лютого одразу пішов до місцевої територіальної оборони. Чоловік готувався до повномасштабного вторгнення. За місяць до війни скупив необхідне спорядження. Історію Олександра розповідає Перше медичне об'єднання Львова у Facebook.
«Парамедиком став перед відправкою під Соледар, — розповідає Олександр. — Бути ним не просто. Більше хвилюєшся за себе та щоб не підвести свого напарника. Коли ти парамедик, то маєш робити більш складний вибір. Ти розумієш, що ця людина може не доїхати до стабілізаційного пункту, а, якщо залишиш іншого — то він може не доїхати».
Олександра разом з іншими побратимами перекинули на першу лінію фронту під Соледар. Саме там проходили важкі бої.
«Ми майже нічого не їли, тому що весь час були обстріли. 2−3 дні там просто окопувалися, дивилися обстановку й ховалися — відстрілювалися частково. А потім був перший поранений. Й з кожним днем більше обстрілів і більше поранених», — згадує парамедик.
23 січня Олександр отримав важке поранення коли евакуював чергового побратима. У той день ворог здіймав у небо багато дронів, один з них вистежив українських захисників.
«Почався мінометний обстріл. Один зі снарядів влучив поруч. Коли я розплющив очі, то побачив, що залишки правої ноги тримаються лише на кількох м’язах», — додає Олександр.
Ампутацію ноги провели у Дніпрі. Після цього парамедик 11 днів провів у комі. Потім перевезли до Києва і 2,5 місці був у реанімації. Далі лікування у Чернівцях, а на протезування та реабілітацію Олександра відправили до Львова у Центр «Незламні».
«Чоловік став другим пацієнтом в Україні, якому вживили імплант, до якого кріпиться протез, прямо в кістку. Така штучна кінцівка має ряд переваг. Вона більш чутлива і функціональна у порівнянні з традиційними методами протезування», — пише Перше медичне об'єднання Львова.
За пів року після важкого поранення і втрати ноги Олександр почав ходити.
«Він ходить дуже добре. Він відчуває можливість того, що з плитки може переступити на ковролін, відчуває навіть дотикову поверхню під час ходьби. Це класно», — каже ортопед-травматолог Центру Володимир Романишин.
Нині, аби навчитися добре ходити на протезі, Олександр щодня активно тренується з фізичним терапевтом. Коли відновиться, то хоче знову стати корисним на фронті: «Там братики, їм важко, хочеться допомогти».