Святослава Салтикова чекали на повернення з полону рік, однак у квітні 2023 стало відомо, що 22-річного музиканта більше немає серед живих.
Колаж: Вчасно
Кар'єра саксофоніста для Святослава розпочалася з військового оркестру 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Білінського. Туди юнак вступив відразу після закінчення музучилища в Миколаєві у 2019 році. У лютому, в день повномасштабного вторгнення рф, військовий оркестр перебував у Маріуполі. Велика війна застала музикантів на території покинутого СІЗО у селищі міського типу Старий Крим поблизу Маріуполя, пише Медійна ініціатива за права людини.
З першими ударами по Україні Святослав написав батькам: «Я воюватиму, буду на передовій». Батьки зізнаються: на той момент не уявляли, що ці слова означатимуть серйозні сутички — «хлопці ж все-таки музиканти».
«Недалеко від нас був завод. Спершу почали бомбити його. А 25 лютого прильоти почалися по нашому місцю базування. Уже тоді були перші втрати», — розповідає колега по військовому оркестру, Діана Поляниця.
Дівчина до повного оточення встигла виїхати з міста, однак решта гурту — всі хлопці - лишилися в Маріуполі. Музиканти з військового оркестру патрулювали територію, ходили в наряди та носили боєприпаси. За словами Діани, побратими тоді були на другій лінії оборони.
На початку березня, коли запаси їжі та боєприпасів скінчилися, оркестр перебазувався на територію заводу ім. Ілліча. Діана весь час підтримувала зв’язок із побратимами через диригента оркестру. Той шукав місце з мобільним зв’язком і розповідав дівчині про те, що відбувається. Побратими, за її словами, ніколи не скаржилися, підбадьорювали її та своїх рідних, хоч самі могли по кілька днів нічого не їсти.
Останній раз зв’язок з оркестром був 10 квітня 2022 року, а вже 12-го стало відомо, що всі, хто перебував на заводі ім. Ілліча, потрапили в полон.
Про те, що Святослав у полоні, рідні дізналися уже з відео, оприлюдненого російським пропагандистом Олександром Сладковим. Жодної іншої інформації про хлопця не було.
Батьки Святослава наголошують: на зустрічах у Координаційному штабі їм увесь час говорили, що їм відомо про місце перебування кожного українського полоненого. Однак точного місця ніколи не могли назвати.
«Я просила сказати, де моя дитина. А вони відповідали, що, ймовірно, в Оленівці. Потім казали про Камишин Волгоградської області, далі — про п’яту виправну колонію в Ставрополі. Тобто дані мінялися щомісяця», — каже мама Святослава.
Паралельно батьки зверталися до Міжнародного комітету Червоного Хреста, однак там інформації про сина не було. Не з’явилася вона навіть тоді, коли звільнили кількох військовослужбовців 36 бригади. Згодом, улітку 2022-го, МКЧХ підтвердив Салтикова в статусі військовополоненого, але місце його перебування рідним не повідомив.
У серпні 2022 року батькам Святослава надійшли два листи. У них син писав, що в нього все добре: «Я молодий, сильний, здоровий, я виживу. Рано чи пізно повернусь. Ви бережіть себе, передавайте всім привіт. Всіх люблю і молюсь за вас». Останній лист прийшов у вересні, зміст був той самий. На жодному листі не вказувалася ані дата, ані місце перебування полоненого.
14 квітня 2023 року в одній із телеграм-груп із пошуку полонених з’явилося повідомлення: «Розшукуємо батьків Салтикова». Тоді рідні хлопця дізналася, що востаннє сина бачили в СІЗО № 2 міста Кінешма Івановської області. А вже за тиждень їм зателефонували й повідомили, що тіло Святослава повернуто в Україну.
«Мені надіслали фотографії для попереднього опізнання. За деякими прикметами я зрозумів, що це наш син, але сильно не розглядав. На це було дуже важко дивитися», — розповідає батько Святослава, Сергій Йосипович.
У документах, які повернули разом із тілом Святослава, було вказано, що хлопець помер ще в листопаді 2022 року в СІЗО № 2 міста Кінешма. Причина смерті не вказана.
Про те, що трапилося зі Святославом, нічого невідомо. Тіло, яке передали рідним, було в жахливому стані. На процедурі опізнання був батько Святослава, Сергій Йосипович.
«Судмедексперти сказали, що тіла наших військових приходять у такому стані, що причину смерті визначати важко. Я бачив, що в нього була кровотеча з носа, кров на тілі. Було видно, що зламана щелепа, кривий ніс. Я не медичний експерт, але під час огляду це було видно», — розповідає батько загиблого військового.
Подробиць із розповідей кількох хлопців, які перебували зі Святославом у тому ж СІЗО, батьки довідалися небагато. Утім навіть ці дані свідчать про те, що до українських полонених там ставляться жахливо: погано годують, майже не надають медичної допомоги, на прогулянки водять із зав’язаними очима у зігнутому стані, спілкуватися між собою забороняють.
«Хлопчик, якого нещодавно звільнили, розповів, що їх там шокерами по голові били, і що в нього вгорі лише чотири зуби лишилося. Каже, що було дуже боляче, зуби випадали від побоїв. Я також спілкуюся з мамою іншого звільненого хлопчика, бо особисто з ним поговорити не можна, його одразу трясе від цих спогадів», — розповідає мама Святослава, Марина Салтикова.
Хлопці також розповіли батькам, що Святослава розпізнавали за голосом — там його дуже часто змушували співати.
«Останню пісню, яку згадав цей хлопчина, якого обміняли, це „Загублений рай“ російського гурту „Арія“. Мабуть, його змушували співати ті пісні, бо за українські його б побили», — каже батько.
Зі слів звільнених військових, у Святослава в полоні почалися проблеми зі здоров’ям — підвищувався тиск, його навіть забирали до лікарні. Однак у жовтні, говорить Марина Салтикова, її сина чули на ранковій зарядці, із ним все було добре. Утім в листопаді щось трапилося.
Хлопець, який влітку був поруч зі Святославом, казав, що юнак усіх морально підтримував, завжди був на позитиві, співав пісні. Що потім сталося — невідомо, але у батьків є здогадка, що він за когось заступився і його через це сильно побили.
Смерть Святослава стала шоком для його сім'ї, адже рідних увесь час запевняли, що з ним усе гаразд і хлопець скоро повернеться додому.
«Я завжди вважала, що оркестр не може перебувати в полоні так довго. Адже наша основна діяльність — це концерти, записи відео, благодійні заходи для дітей, концерти для інших бригад. Ми маємо підіймати культурний рівень країни. А зараз ми навіть не можемо бути впевненими в тій інформації, яку маємо.
Тому що ніхто навіть у страшному сні не міг уявити, що хтось із них може загинути. Ми вважали, що якщо перебувають у полоні, то це означає, що вони вибралися з цієї маріупольської мʼясорубки, отже, вони житимуть", — каже подруга Святослава з оркестру.
Щоразу, коли батьки хлопця зверталися до Червоного Хреста, її запевняли, що зі Святославом усе гаразд — мовляв, дивіться, ось він листи написав, вони знають про його місце перебування, вам лише треба дочекатися обміну.
Поховали Святослава Салтикова 2 травня 2023 року на кладовищі в селищі Крива Балка. Під звуки джазу, який він так любив. Грав його друг Андрій.
«Ми не були готові так швидко з ним прощатися», — кажуть батьки загиблого музиканта.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!