«Саміт НАТО у Вашингтоні має визначити шлях України до членства в Альянсі, включаючи запрошення розпочати переговори про вступ», — експерти

Москва й надалі загрожуватиму безпеці вільного світу, якщо не зазнає поразки в Україні

«Жорстока війна, розв’язана москвою, яку деякі правознавці вважають геноцидом, стосується не лише України. Це частина плану кремля щодо відновлення своєї волі на території колишнього Радянського Союзу та за його межами. Якщо москва не зазнає явної поразки в Україні, то продовжить свої територіальні завоювання та загрожуватиме безпеці вільного світу. Це надає Сполученим Штатам життєво важливу роль у результатах цієї війни.

Для вирішення цього виклику потрібні дві речі:

— Чітке зобов’язання допомогти Україні досягти вирішального успіху на полі бою: Це вимагає від Сполучених Штатів та їхніх союзників і партнерів вийти за межі їх нинішнього повільного та поступового підходу та забезпечити повний спектр передового озброєння, яке потрібне Україні, у достатній кількості та вчасно. Мета має бути однозначною: перемога України.

— Оскільки європейська стабільність і безпека вимагають безпечної України, Україна має бути «закріплена» в трансатлантичних угодах безпеки, щоб стримати росію від повторного нападу. Саміт НАТО у 2024 році має визначити шлях України до членства в НАТО, включаючи запрошення Києву розпочати переговори про вступ. Вступ України до НАТО є найефективнішим і найнадійнішим засобом стримування агресії та найкращим гарантом стабільної та безпечної Європи в довгостроковій перспективі.

Під керівництвом адміністрації Байдена Сполучені Штати, НАТО та їхні партнери доклали великих зусиль, щоб не допустити перемоги кремля в Україні. Після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року Сполучені Штати надали Україні військову та економічну допомогу на суму близько 76 мільярдів доларів. Європа надала приблизно 97 мільярдів доларів. Завдяки цій допомозі Україна знищила приблизно 50 відсотків конвенційного військового потенціалу росії, що робить нашу допомогу розумною та економічною інвестицією в нашу безпеку. Російські війська виявилися неспроможними встановити політичний контроль над країною, хоча допомога, надана Києву, була недостатньою, щоб дозволити Україні завдати вирішальної поразки рф.

Рекомендації щодо дій на підтримку України

Надати Україні зброю, необхідну для перемоги у війні: після вторгнення росії в Україну у 2022 році Сполучені Штати не поспішають надавати Україні сучасну зброю, яка їй потрібна на кожному етапі боротьби. Зараз ми бачимо результати в обмежених досягненнях контрнаступу України.

Достатньо подивитися на ситуацію на полі бою, щоб зрозуміти, чому. Українська армія протистоїть російським силам, які зазнали втрат, але все ще здатні побудувати значні оборонні укріплення, включно з мінуванням приблизно 30−40% території, яку вони окупували. Надання обладнання для розмінування в Україну було повільним і недостатнім для очищення території від мін настільки, щоб її можна було взяти без величезних втрат.

Можливо, більш важливим є те, що Україна провела цей наступ без F-16 і наземних систем великої дальності, таких як армійські тактичні ракетні системи (ATACMS), що полегшило росіянам переміщення ключових військових засобів поза зоною досяжності України.

— Щоб прискорити успіх України на полі бою, Сполучені Штати та НАТО мають надіслати більше артилерії, артилерійських боєприпасів і радарів для виявлення артилерії, а також засобів протиповітряної оборони малої дальності для супроводу наземних сил і збивання ракет, випущених із російських вертольотів.

— Україна також потребує більшої кількості БПЛА, щоб зробити бойовий простір транспарентнішим, а також новітніх американських систем протидії БПЛА та повного набору систем радіоелектронної боротьби, необхідних для боротьби із російською РЕБ.

— Україна також потребує ударних вертольотів як для протиповітряної оборони, так і для підтримки ближнього бою з повітря для наступальних і оборонних операцій.

Поповнення арсеналу системами великої дальності, особливо 300-кілометровими ATACMS, дозволило б Україні завдавати ударів по ворожих лініях зв’язку та логістичних вузлах вглиб контрольованої росією території, націлюватися та знищувати основні транзитні маршрути та пригнічувати російську протиповітряну оборону, таким чином зменшуючи загрозу українському повітряному простору. Якщо буде ухвалено рішення про надання лише касетних суббоєприпасів М39 із радіусом дії близько 150 км, в українському арсеналі не вистачатиме зброї, аби мати змогу нищити більшу інфраструктуру, наприклад, мости (касетні суббоєприпаси M39 можуть бути корисними для ураження деяких інших цілей та інфраструктури).

Ці системи в поєднанні з більш ефективними і значно більшими кількостями мобільної ППО малої дальності та обладнання для розмінування забезпечили б більше проривів російських ліній та перешкоджали російським контрманеврам і обстрілам. Зволікання з цими рішеннями лише посилює здатність росії зміцнювати свої цілі та окопуватися. Україна матиме набагато сильнішу позицію для захисту, якщо вона отримає всі ці засоби в достатній кількості та вчасно.

Має бути скасована непублічна заборона на надання Україні всієї зброї, необхідної для серйозної зміни ситуації у Криму, включаючи не лише ATACMS, але й безпілотники дальнього радіусу дії. Крім того, Сполучені Штати мають шукати в НАТО підтримки, щоб змінити заборону на використання зброї, що постачається країнами НАТО, аби дозволити українським військовим використовувати її для самооборони, для нанесення ударів по військових об'єктах у росії, що використовуються для атак по українських містах, а також військових та комерційних цілях.

Щоб гарантувати, що Україна отримає потрібну зброю, а Сполучені Штати та НАТО мають озброєння, необхідне для стримування та захисту від повномасштабної агресії в майбутньому, члени НАТО повинні рішуче рухатися до розбудови своєї оборонної промисловості. Наразі вони погано підготовлені до вирішення конфлікту з майже рівним за силами та можливостями противником, не кажучи вже про забезпечення України тим, що їй потрібно, аби перемогти росію.

Сильний підхід, описаний вище, міг би дати Києву перевагу на полі бою та прискорити припинення війни на прийнятних умовах. Це також заклало б основу для «закріплення» України в архітектурі безпеки трансатлантичної спільноти.

Забезпечити Україні чіткий шлях до членства в НАТО: саміт НАТО у Вільнюсі цього літа продемонстрував оперативні складнощі «закріплення» України на Заході. Альянс зробив нові кроки, щоб наблизити Україну до НАТО, наприклад, відмовився від необхідності Плану дій щодо членства та підвищив статус Комісії Україна-НАТО до Ради Україна-НАТО, але це були лише скромні кроки поза формулюваннями Бухарестського саміту 2008 року.

Вашингтонський саміт має стати платформою для сміливого просування інтеграції України в НАТО, що визначить чіткий шлях до членства, починаючи із запрошення розпочати переговори про вступ. Це дало б недвозначний сигнал Києву, що захист ним західних цінностей заслужив йому місце в Альянсі. І це показало б москві, що її спроби підкорити Україну не увінчаються успіхом.

Початок переговорів про членство з Україною, хоча й передостанній крок перед фактичним вступом, не буде простим рішенням для НАТО. З того часу як НАТО прийняло Західну Німеччину в 1955 році, коли частина її території була окупована радянськими військами, Альянс більше ніколи не приймав країну, яка веде активні бойові дії з ворожими силами, що окупували частину країни. З початку загарбницької війни росії проти України члени НАТО чітко заявили про свій намір не брати участі у війні. Якби в Україні був мир, процес вступу міг би бути простим. Але враховуючи, що російські війська окупували понад 20% території України, а москва все ще прагне встановити політичний контроль над усією країною, будь-який підхід має бути настільки ж тонким, наскільки й сміливим.

Готуватися до вступу України в НАТО за різними сценаріями: Саміт НАТО у Вашингтоні призначений на липень 2024 року. Ймовірно, союзники готуватимуться до саміту, поки триватимуть війна та російська окупація української території. Ситуація на полі бою вплине на підготовку та результати саміту. Це означає готовність до різних сценаріїв щодо того, коли і як продовжити переговори щодо вступу та членства України в НАТО.

— Якщо Україна здобуде явну перемогу: Найпростішим і найкращим фоном для саміту буде явна перемога України, коли росія виведе війська з усієї території України. Якби контрнаступ України був успішним і призвів до перерізання сухопутного мосту до Криму, це принесло б багато серйозних проблем російській армії, можливо, призвело б до її краху. У цьому випадку НАТО може надіслати запрошення розпочати переговори у Вашингтоні з метою швидкого вступу та при цьому не мати жодних підстав боятися, що пропозиція членства в НАТО означатиме війну з росією.

— Якщо війна триватиме: Але якщо війна триватиме, а росія все ще займатиме частину України, питання, яке постане перед лідерами НАТО у 2024 році, буде складнішим. Однак навіть у цьому випадку підтвердження того, що майбутнє України — в НАТО, шляхом запрошення до переговорів про вступ до членства було б помітним кроком вперед.

Переговори щодо вступу залишать відкритим питання про час наступного рішення про прийняття України як повноцінного члена Альянсу. Переговори про вступ не поширять на Україну статтю 5, принаймні в юридичному сенсі. Переговори, які можуть відбутися в рамках Ради Україна-НАТО, встановлять та відстежуватимуть умови вступу України, враховуючи воєнний стан, а також визначать, як географічно застосовуватиметься стаття 5, коли Україна стане членом НАТО. Під час переговорів Альянс продовжуватиме надавати Україні необхідне по кількості і якості озброєння для звільнення території, що залишилася, від росіян і стримування будь-якої майбутньої агресії.

Донести росії ціну ескалації війни: росія може погрожувати ескалацією війни у відповідь на запрошення НАТО розпочати переговори про вступ, включаючи можливе застосування ядерної зброї.

Найкращий спосіб захистити інтереси Заходу та уникнути бойових дій між росією та НАТО — це максимально чітко пояснити москві наслідки такого кроку. Тобто кремль мав би вирішити, чи хоче він ризикувати починати більш широку війну з НАТО.

Крім того, НАТО має чітко дати зрозуміти москві, що підтримка Заходом України буде лише посилюватися, чим довше триватиме її агресія.

Звичайно, Сполученим Штатам і їхнім союзникам по НАТО необхідно уважно розглянути ризик ядерної ескалації, коли вони мають справу з такою державою-ізгоєм, як росія. Але російська ядерна риторика не повинна стримувати Штати та НАТО. Засоби ядерного стримування НАТО залишаються сильними, і Україна заявила про свою готовність протистояти будь-якій російській ескалації.

Наші рекомендації розвіють думку володимира путіна, що він все ще може взяти під контроль Україну, «переживши» Захід. Коли ця реальність стане зрозумілою, переговори допоможуть визначити умови справедливого та стабільного врегулювання.

Значна більшість членів НАТО виступає за сміливі дії в цьому напрямку. Сильне лідерство адміністрації Байдена має важливе значення для реалізації цього та для того, щоб зробити саміт НАТО, присвячений 75-ій річниці, справді історичним".