Фото: Укрінформ
Директор New Geopolitics Research Network, військовий експерт Михайло Самусь поділився думками про наявні сили в рф, їхню боєздатність, підхід до ведення війни, умови деблокади Маріуполя та наступу у зоні ООС (вибране з інтерв'ю НВ).
Пару мільйонів «м'яса» у росії може ще бути. Далі у них, за офіційними відкритими даними, понад 10 тисяч танків. Так, вони в незадовільному стані, але під тисячу танків вони ще можуть зібрати зі своїх складів. Ще тисячу металобрухту вони до нас зашлють. Так само і БТРи, БМП і авіація — у них кілька сотень літаків, сотню ми збили, ще пару сотень треба збити. Тобто до агонії ще дуже далеко.
Вони використали практично всі ракети морського базування, у них ще є певна кількість, я думаю, але їх треба вже підтягувати, виробляти нові тощо. Те ж стосується «Іскандерів», я думаю, що їх, можливо, у них трошки більше, ніж «Калібрів», але у будь-якому разі вони теж уже більшу частину використали. Зараз вони почали використовувати, по-перше, авіаційні ракети — зокрема радянські, які лежать на складах. І почали вже використовувати «Точку У», яку вони зняли з озброєння десь у 2015−2017 роках.
Але «Точок У» в них може бути дуже багато, кілька сотень точно. Хоча «Точка У» має обмежений радіус дії, це десь 120 кілометрів. Тому це не так ефективно, звісно, як «Іскандер», який має 500 кілометрів.
Якщо в України з’явиться система протиракетної оборони, нам неважливо буде, скільки в росіян ракет і які типи цих ракет, бо ми їх будемо збивати гарантовано. І в цьому й полягає ідея України, коли ми звертаємося з проханням до Сполучених Штатів.
Росіяни вже тягнуть своїх військових із Нагірного Карабаху, і з Південної Осетії. Очевидно, що вони стягують усі можливі бойові частини, які в них залишилися, це правда. Максимум, що вони можуть зібрати — це 300 тисяч постійної готовності. Але цей особовий склад — це вже буде просто м’ясо, це вже не будуть спеціалісти, вони зараз можуть набрати, мобілізувати хоч мільйон людей, але це буде реально м’ясо, яке в результаті завдасть більше клопоту і проблем росіянам, аніж користі. Коли українці почнуть їх кромсати, то звісно, величезна частина цих людей не захоче йти. Перша хвиля піде, друга — вже не піде, а третя — розвернеться і побіжить уже в росію, і це буде проблема для путінського режиму. Але знову ж таки повторюся, це забере дуже багато ресурсів із нашого боку і певний час.
Вони зараз будуть їх набирати, це десь місяць ще, а потім тільки почнуть відправляти до України. Хоча я думаю, що у них місяця-то немає, якщо така інтенсивність бойових дій буде продовжуватися, то впродовж квітня у них може виникнути вже проблема, і вони почнуть кидати непідготовлених людей в бій.
І це буде вже крах. Бо зараз у них залишилася ще досить велика частина десантних військ, а це реальні професіонали, тут не треба говорити, що дуже легко переможемо. Слава Богу, у них генерали — ідіоти, і розвідка в них дуже погана. І так вийшло, що величезна частина цих професіоналів просто загинула через їх ідіотське використання. Їх кидали просто в м’ясорубку замість того, щоби використовувати їх за призначенням.
Українці зараз воюють за американською доктриною, коли під кожне завдання формується тактична група. Росіяни теж це скопіювали, Але вони так і не зрозуміли, в чому тут суть. Формується тактична група або об'єднані сили, які використовуються у конкретній операції. В чому особливість західного підходу? Є рішення на операцію, є конкретні завдання на операцію, але командири на землі, які конкретно виконують це завдання, мають повну ініціативу і свободу стосовно того, як вони досягатимуть цієї мети. Тобто це відповідальність командирів нижчої ланки.
У радянській доктрині (в основі у росіян) якщо написано «Чугуїв», або написано «Чорнобаївка», треба взяти цей рубіж. Нікого не хвилює, що ти говориш, які у тебе пропозиції, яка ініціатива знизу, це нікого не хвилює. Якщо дали таку команду, ти маєш покласти 10 складів свого батальйону, але досягти цієї мети. Тому вони так і б’ються головою об стінку зараз і на Донбасі замість того, щоб якось використовувати сучасні прийоми наступальних дій, мобільної оборони, вони використовують радянські підходи. Українські генерали дуже і дуже ефективно використовують найсучаснішу тактику та оперативне мистецтво. і навіть в умовах, коли Росія точно переважає нас за всіма показниками, українським Збройним Силам вдається ефективно протидіяти, досягати просто вражаючих успіхів.
Тепер у них ситуація така, що генерали просто бояться доповідати путіну реальну ситуацію і говорять, що ну трошки затягується, але у принципі Київ ми можемо оточити, хоча це візьме більше часу. Головні зусилля зараз, звісно, — це Донбас: Маріуполь, який знаходиться в повному оточенні і вони вважають, що вони його візьмуть дуже швидко, таким чином буде коридор із території росії до Криму.
Але що головне в Маріуполі? Те, що насправді після цього можна буде спокійно звернути свою увагу якраз на угруповання сил України, які знаходяться в зоні ООС. І після цього почнеться вже конкретна операція стосовно оточення, бо про оточення вони постійно говорять, очевидно, що вони хочуть оточити українські угруповання, взяти їх у котел. І путін такий дуже успішний виходить на переговори, говорить, що згадаймо Дебальцеве та Іловайськ, підписуємо Мінськ-4 чи щось таке, капітуляцію України, іншими словами.
Якщо говорити про оточення з Ізюма до Маріуполя — це майже 300 кілометрів.
Для того, щоб оточити таку територію, треба, я думаю, тисяч 100 військ, не менше. У них там, я думаю, можливо, до 20 тисяч. Звісно, можна ще притягти і таке інше, але все це буде, я думаю, абсолютно неуспішним.
З військового погляду, росія проводить операції проти України на фронті 1800 кілометрів, це унікальна ситуація, жодна країна не воювала так, тобто нас оточили фактично. Якщо говорити про Придністров'я, Крим, територію росії, білорусі тощо, нас тримають в оточенні, всю країну, 1800 кілометрів, нагадую. Уявіть себе командувачем Збройних Сил України, вам треба тримати фронт 1800 кілометрів. Кожної хвилини може піти атака з території білорусі, кожної хвилини може бути атака на будь-якій ділянці фронту. Для того, щоби деблокувати Маріуполь, треба зібрати певні сили, ви розумієте, що це кілька, скажімо, більше 10, 20 тисяч угруповання, і піти деблокувати. Хто дасть гарантію, що на тих ділянках, де ви зняли ці сили, не буде прориву?
Уявімо собі ситуацію, що з гри виходить білорусь. Подивіться на карті, який фронт просто зникає, і тоді Україна зможе дуже-дуже змінити свої підходи до ведення операцій, зможе сконцентрувати сили на інших напрямках. І тоді, звісно, питання про деблокування не тільки Маріуполя, а й робота по інших напрямках буде трошки веселіша.
Знову ж таки, їм поставлене завдання оточити Київ і вони лізуть, попри втрати. Йшла інформація про те, що там потрошку створюється такий котел — не котел, але мішок, в районі Гостомеля. Треба нашій армії реалізувати такий мішок, треба реалізувати цей котел, він дуже допоможе зокрема і на Маріупольському напрямку.
Суть позиції білорусі — це якраз надавати територію для просування російських військ, нанесення ракетних ударів, базування авіації. Цінність білоруської армії дуже низька, вони ніколи не воювали, там є, звісно, професіонали, але їх дуже небагато. І техніка у них застаріла, тобто фактично цінність їх як м’яса — ну окей, це м’ясо. Але цінність у тому, що вони граються цими військами біля українського кордону, і примушують нас відтягувати свої сили від інших важливих напрямків.