“Скалічило, але не зламало”: на Донбасі воїн дивом вижив після “зустрічі” з уламком

Перші дні війни Василь провів у напрямку Авдіївки, стримуючи з побратимами навалу росіян. Пізніше він напише: за 100 днів повномасштабної війни 40 діб він провів на позиціях. 

“Мене досі не вбило, але я за**ався. А Донбас настільки жорсткий, що тут частіше падають дощі з фосфору, аніж із хмари”, – розповідає юнак.

У серпні Василь розповідав, що окупанти атакують їхні позиції танками. Щоправда, невдало – тому що їм дають “по зубах”. Однак ті не спиняються – і наступного ранку після поразки знову “їдуть на смерть до ЗСУ”. В цей час захиснику щастить – попри те, що обстріли тривають цілодобово, його не зачіпають ні уламки, ні основна зброя рашистів. Однак це зміниться наприкінці жовтня, коли по позиціях воїнів вкотре вдарить російський танк. Цього разу – поцілить.

“В мою позицію попав танк. Трохи покалічило, але бойовий дух не зламало. Лікарі були шоковані, що не зачепило підключичну артерію. Фотографували мене. Найбільш обідно – за те, що коли надавали першу медичну допомогу, то порізали на мені нову фліску, термуху й мультикам майже на 10 тисяч гривень. Як затягнуться рани, я повернусь і дам рашистам п**ди”, – з посмішкою обіцяє юнак.

Операцію Василю зроблять в Житомирі, однак через велику кількість поранених доводиться чекати своєї черги. Василь додає: це – не причина падати духом, тому що з палатою та сусідами йому пощастило. 

“Пощастило з сусідами по палаті. Хороші воїни, яких посікло уламками. Через велику кількість поранених лікарі не можуть так швидко оперувати, чекаю своєї черги. Але то таке, терпимо. Сьогодні навіть знеболююче не просив, хоча боляче їсти з зашитим язиком.

Поки лежу під капельницею, діти принесли мотанку, а в неї в руках лаванда пахне. Кайфую”, – розповідає Василь.

Нині його подруга збирає кошти для захисника – і на реабілітацію, і на ті самі понівечені речі, які довелося розрізати, аби врятувати хлопця. Допомогти можна, перерахувавши гроші на картку 5375414127508322.