Врятувавшись із Маріуполя, тисячам сімей лежить дорога до суду — щоб довести державі, що їхніх рідних убили окупанти.
Жінка на фото також втратила свою рідну людину. Подекуди попрощатися з коханими та близькими було неможливо - через постійні російські обстріли.Тематичне фото, зроблене Євгенієм Сосновським у Маріуполі
Тисячі сімей, які мають право на компенсацію від держави, не можуть отримати підтвердження від державних органів України, що їхні рідні загинули, а не, наприклад, зникли безвісти внаслідок бойових дій. Причина — не в байдужості влади, а у непідготовленому до реальної війни законодавстві, розповідає військовий Андрій Гайдай.
Через це він кілька днів тому звернувся до суду від імені маріупольчанки, яка втратила коханого чоловіка під час блокади Маріуполя й тепер не може довести, що це справді сталося.
Трагедія, яка сталася в Маріуполі у родині Анжеліки Медвєдєвої, потрапила на світлини фотографа Євгенія Сосновського. Той певний час, допоки його ледь не розстріляли росіяни, фільмував події в блокадному місті.
Того ранку, 20 березня 2022 року, вона з чоловіком і сином перебували у підвалі будинку на проспекті Металургів. Тоді місто обстрілювали вже нещадно — і цивільні почали самостійне чергування, щоб гасити пожежі в будинку або збудити інших у випадку надзвичайної ситуації.
«Мій чоловік Андрій і син Денис чергували з іншими чоловіками з під'їзду цілодобово, намагалися гасити вогонь, який перекидався на наш будинок від пожеж навколо. Ми всі боялися, що згоримо живцем, як мешканці будинку навпроти, і нам бігти не було куди — усе навколо вибухало і горіло. Приблизно о 12-й годині дня Денис закричав: „Тато, наш будинок почав горіти, давай щось робити!“ і вибіг на поріг. Андрій побіг за ним, а я з невісткою та однорічною онукою лишилися. Але потім Андрій повернувся й закричав: „Анжеліко, Дениса вбили, Дениса вже немає!“ — і побіг назад. Я почала плакати й побігла за ним. Побачила, як біля будинку в калюжі крові лежить мій син. Він був мертвий — куля влучила йому у скроню», — розповідає мешканка Маріуполя Анжеліка Медвєдєва.
Фото зроблене Андрієм, чоловіком Анжеліки
Потрощений російськими ракетами двір, де жила Анжеліка з родиною
«Чоловік із сином сказали, що нам треба чергувати по черзі й наглядати за будинком після того. як запалали будинки навколо нас. Люди горіли живцем і стрибали з поверхів, вистрибували з вікон — намагаючись врятуватися…»
Одна з мешканок Маріуполя, яка втратила свого батька під час обстрілів, зізнавалася: в момент трагедії вона хотіла лягти поруч — під снарядами та гулом літаків…
Фото Євгенія Сосновського
Чоловік маріупольчанки добіг до сина — хотів спробувати його врятувати. Проте куля влучила вже в Андрія. Він встиг закричати, але друга куля вбила його. Назад, у підвал, жінку вже втягнули сусіди — та готова була кинутися й лягти поруч зі своїми найріднішими.
Після трагедії вийти надвір ні в Анжеліки, ні у її невістки можливості не було — лише спробували піднятися у квартиру вбитого сина. Надовго там вони не лишилися — снаряд, який поцілив у багатоповерхівку, зруйнував стіну квартири. І кімната, й меблі були потрощені.
«Упродовж сімох днів не було можливості щось зробити з тілами Андрія і Дениса: обстріли не вщухали, пожежі продовжувалися, половина нашого будинку згоріла, а вийти я боялася. Як поховати хлопців і де — не знала, допомогти ніхто не міг, і я безпорадно тільки дивилася на їхні тіла через віконечко підвалу. А через сім днів наш сусід по підвалу окликнув мене — сказав, що біля тіл моїх хлопців стоять російські солдати. Цього дня снаряди по нашому двору вже не прилітали, обстріл перемістився десь поруч», — каже маріупольчанка.
Коли Анжеліка Медвєдєва вийшла на вулиці - там стояв самоскид, заповнений тілами вбитих маріупольців. Він їздив вулицями захопленого міста — збирав у невідому могилу тіла і рештки тіл, які лежали сотнями просто неба.
«Мертвих людей кидали один на одного горою, як дрова. У сина та чоловіка військовий із кишені взяв паспорти, записав їхні прізвища у свій зошит. Віддав мені документи, а хлопців підняли на машину, поверх інших тіл. Далі машина, повна мертвих, кудись поїхала, а я лишилася стояти де стояла, не знаючи, що мені робити. Коли снаряд влучив у дах сусіднього будинку, я побігла знов до підвалу», — пригадує жінка.
Про всі ці події Анжеліка детально розповіла ще у вересні 2022 року в департаменті поліції Литви у Вільнюсі, де їй допомогли написати заяву в Гаазький трибунал. Там також взяли аналізи ДНК й сказали, що заяву відправили в Гаагу. Але документів про смерть рідних жінці не давали — і сказали звернутися в Україну.
Російські ракети фактично стерли з землі Маріуполь — успішне місто європейського зразка. Фото Євгенія Сосновського
Журналістам Андрій Гайдай додає: така ситуація з невидачею довідки про загибель їхніх рідних — не поодинока в Україні, а у 2022 році набула масового характеру. І тим важча вона для громадян, які були змушені виїхати з України за кордон, втративши тут — усе та всіх. Зокрема, Анжеліка Медвєдєва на сьогодні перебуває за кордоном, і в посольстві України їй відмовляють у допомозі - кажучи, що за межами України вони безсилі.
«Як пригадаю слова „їдьте в Україну і там звертайтесь“ або „А є фото мертвих?“ — мене відразу поглинають емоції. І моя знайома пів року чекала в Україні рішення суду про смерть свого чоловіка», — додає Анжеліка.
Відтак, посольство України посилає Анжеліку Медвєдєву назад, в Україну, через бюрократію. Тому вона довірила військовому звернутися до суду від її імені.
За словами Андрія Гайдая, тяганина з документами триває трохи менше, ніж два роки — відколи жінці вдалося врятуватися з маріупольського пекла, влаштованими російськими окупаційними військами.
«Така ситуація виникла через те, що в нас досі не адаптовані нормативно-правові акти до наших реалій, в яких нас вбивають, і роблять це на окупованих територіях. Жодних документів на підтвердження цього факту державні органи України видати не можуть, оскільки переїхали в інші регіони й не володіють інформацією про те, що щодня відбувається на окупованих територіях. Разом з тим досі немає порядку визнання документів про смерть, виданих окупантами. Тобто навіть якщо людина має свідоцтво про смерть рідного, видане росіянами, юридично жоден РАЦС не може підтвердити смерть людини, базуючись саме на цьому документі», — пояснює військовий.
Активіст Віталій Дужак додає: у судах лежить немало таких справ. Проте все залежить від законодавства — і насамперед Міністерство оборони України має зробити крок назустріч тим, хто втратив рідних через російське вторгнення.
«Суди завалені подібними справами. Їх сотні тисяч. Ми отримали свідчення військових, що гибель військовослужбовців часто приховують навмисно, бо торгують тілами. Але говорити про це не можна, бо українці тебе одразу звинувачують у роботі на ворога. А на цивільних усім байдуже», — додає активіст.
. Звичний для маріупольців вигляд вулиць — після того, як окупанти взялися трощити місто. Фото Євгенія Сосновського
Андрій Гайдай погоджується: уже зараз необхідно вводити зміни до процедур, щоб визнавати померлими осіб, які були вбиті внаслідок російської агресії. Інакше тисячі родин по Україні не зможуть ні отримати довідку про те, що їх рідні померли, ні, відповідно, отримувати виплати від держави.
«Лише суд може визнати людину померлою, якщо вона, грубо кажучи, перебувала при певних обставинах, які загрожували її життю, тобто якщо з упевненістю можна сказати, що вона померла. До прикладу: якщо людина впала у вулкан — це ж означає, що вона не вижила? Означає. Або якщо її розстріляли на очах у дружини та матері, а тіла викинули на вантажівку й вивезли. То чи можемо ми сказати з впевненістю, що цих людей немає в живих? Певно, що можемо. Але лише суд вирішує, чи достатньо йому наведених фактів, які він отримує, чи ні. Але завжди є ризик без відповідного законодавства, що в судді не буде настрою чи він буде втомлений, не розбереться у справі - й відмовить. Тому що ці докази у розумінні цивільного законодавства можуть розглядатися з різних сторін», — каже повірений маріупольчанки.
Нині відомо, що справу розглядатимуть у Ленінському суді. Точна дата засідання невідома, проте Андрій Гайдай зауважує: якщо рішення буде ухвалене негативне, а судді не вистачить доказів про смерть рідних маріупольчанки — готовий влаштувати голодування під приміщенням установи.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!