Подружжя Тетяни та Олександра Чернікових родом із Донецька. У чоловіка в окупації залишилася матір, у Тетяни — квартира в Горлівці. Попри це пара вирішила їхати подалі від окупантів і навіть спромоглися відкрити власний бізнес з нуля.
Журналістам «Вчасно» Тетяна та Олександр розповідають: починали все з нуля ще у 2017 році, за рік до того Тетяна ж виїхала з окупованого Донецька. Там у неї лишилася нерухомість, однак і далі жити поміж рашистів вона не змогла.
«Ми самі з Донецька, в чоловіка там батьки лишилися. А я виїхала звідти у 2016 році - проживала в Донецьку два роки в окупації, а у 2017 були з чоловіком вже в Харкові, де вирішили облаштувати своє зелене господарство. Постачали свою мікрозелень у ресторани, був свій бізнес.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, звісно, продажі впали — ніхто нічого не купував. Тому ми цю зелень віддавали на кухні військовим, самі там волонтерили, готували їм. А потім дійшло до того, що довелося виїхати — в нас маленькі діти, було дуже страшно. В результаті переїхали до іншої області, в будинок знайомих. Це довелося робити кількома ходами, було справді тяжко", — розповідає підприємиця.
Фото: Corteva Agriscience
На сьогодні Тетяна та Олександр уже «розширилися» — окрім мікрозелені займаються й приготуванням страв по-домашньому. Коробками їх замовляють військові, тому що вироблені продукти зберігаються довго і не втрачають смаку.
«У нас зараз багато чого вже є. А до вторгнення думали перейти до соусів, виробляти і їх. Але почалася війна, вирішили робити консервовані вакуумовані обіди. Зараз готуємо ще джеми, соки — без води й цукру; закуски, консервацію, каші, голубці, тушену картоплю та спагетті з м’ясом, вареники, печиво», — перераховує магазинне «меню» Олександр Черніков.
Вареники, які не так давно почало готувати мініпідприємство, зроблені на пару. Сам процес їх виготовлення не надто складний, проте з ідеєю, як зберігати вареники, довелося побідкатися.
«Все виготовляється в невеликому цеху своїми руками, без диво-машин. Усі вареники ліпляться своїми руками, тісто замішується своїми руками. Все з любов’ю — смачно, корисно і по-домашньому. Замовляють і військові коробками. Наприклад, того місяця ще замовляли кілька коробок у Бахмут», — каже подружжя.
Найскладніше було зберегти смак для воїнів. Тож на «виході» довелося пожертвувати довгостроковістю вареників — аби вони лишалися такими ж пухкими.
«Ми вареники зробили, пакет вакуумували, додали туди харчовий газ. Далі, щоб їх приготувати, потрібно лише розрізати пакування, поставити у мікрохвильовку, і за дві хвилини матимете пухкі вареники, нібито щойно приготовані. Термін зберігання — орієнтовно 7 днів, щоб вони лишалися такими ж смачними.
Раніше ми намагалися зробити вареники тривалого зберігання, щоб їх можна було зберігати кілька місяців або хоча б тижнів, але вони виходили не такі смачні. Тож довелося скоротити їхній термін зберігання до семи днів, зате вони такі смачні, які й мають їхати до хлопців", — пояснює Тетяна Чернікова.
Після пережитого, з уже налаштованим бізнесом, життям і досвідом переїздів і Тетяна, й Олександр визнають: Донеччина навряд повернеться в плани подружжя. Поїхати туди хочуть, тому що там провели значний відрізок життя. Однак чи житимуть там — навряд.
«Я сподіваюся, що нам вдасться повернутися ще в Донецьк, поїхати туди. Але знаю, що спілкуватися з тими, хто там жив довгий час, буде дуже важко. Тому своє життя ми вже плануємо у Харкові - сподіваємось, що туди також можна буде вже скоро повернутися», — зізнається подружжя.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!