Серед таких пропагандистських майданчиків — краєзнавчий музей в окупованому Старобільську Луганської області.
«Спочатку заходять танки, а потім — музейники»: на окупованій Луганщині росіяни перетворюють музеї на осередки пропаганди
Нова сторінка історії краєзнавчого музею в Старобільську розпочався у 2015 році, коли через агресію рф на Сході він став прихистком для луганської евакуйованої установи. Завдяки наполегливій праці колективу обласний краєзнавчий музей у невеликому місті на півночі Луганщини став осередком культурного життя.
Окрім пам’яті про давнє минуле краю, музейники фіксували та розповідали про сьогодення. Зокрема, через колекцію артефактів російсько-української війни, що налічувала кілька сотень експонатів. Напередодні великої війни велися роботи з облаштування музею просто неба — він мав містити експонати пропаганди часів СРСР, аби передати наступним поколінням знання про тоталітарне минуле.
Проте всі плани зруйнували наступники тоталітарного «совка». Старобільськ одним із перших прийняв підступний удар російської армії в лютому 2022 року. І одночасно з тим, як війська рф руйнували життя людей, російська пропагандистська машина готувала план роботи для музейних та культурних установ на захоплених територіях.
Нині краєзнавчий музей радше нагадує експозицію хворих фантазій.
«Вони розповідають, що Луганщина завжди була російською. Що це — історичні російські землі, що золотий вік регіону припав на Радянський Союз. І все таке інше. Розповсюджують пропаганду, що українців не існує, що насправді українці — це руські, які забули про це. Всім експонатам надаються нові сенси. Вся інформація перекручується. Наприклад, вішають фото, що, мовляв, українські військові розстрілюють людей, а російські — рятують, допомагають бабусям і все в такому дусі», — розповідає журналістам «Вчасно» директорка Луганського обласного краєзнавчого музею Олеся Мілованова. Нині регіональний музей евакуйований до Львова.
У старобільському музеї активно пропагують російську культуру — то й діло привозять експозиції про життя й творчість відомих російських діячів — наприклад, поета Сергія Єсеніна та балерини Галини Уланової. «Єдність» з рф шукають навіть у природі — минулого року через фотографії пейзажів росії розповідали про схожість із ландшафтами Луганщини. Серед іншого — показ робіт з хохломським розписом, що походить з Нижегородської області, та виставка про російський етнографічний музей.
У червні 2023 року керівники та співробітники 16 музейних установ так званої «лнр» брали участь у всеросійському проэкті «Музейні маршрути росії», який був ініційований міністерством культури рф. Серед них — і старобільські музейники. «Діячів» вчили, як керувати музеями у зв’язку зі зміною російського законодавства.
Виставки в окупованому Старобільську
Фото: окупаційні ресурси
Очолює краєзнавчий музей Старобільська колаборантка — колишня заступниця директора Світлана Смолякова, яка охоче пішла на співпрацю з окупантами.
«Вона роздає інтерв'ю, пропагує „руський мір“, розповідає, що нарешті прийшла „историческая справедливость“, настало „возвращение к корням“ і так далі», — коментує Олеся Мілованова.
Колаборантка Світлана Смолякова
Але наголошує: серед музейників Луганщини все ж дуже мало колаборантів.
«Таких людей можна перерахувати на пальцях однієї руки. Тобто ми говоримо про мою заступницю, дві людини — в Станиці Луганській та одну — в Кремінній. Всі інші музейники, директори та наукові співробітники не стали інструментами російської пропаганди», — зазначає вона.
Аболютна вся діяльність у музеях на окупованій Луганщині контролюється з росії. Більшість заходів проходять за підтримки міністерства культури держави-агресорки. На захоплених територіях серед перших кроків загарбників — ремонти музеїв, шкіл та бібліотек. Вони насаджують російську культуру та історію, промивають мізки, особливо молодшому поколінню. Тому, наголошує Олеся Мілованова, цивілізований світ не має толерувати російських музейників та мати з ними будь-які контакти.
«Я завжди кажу колегам: спочатку заходять танки, а потім — музейники. Військові вбивають людей, змушують їх сидіти по підвалах, а далі приходять музейники. Ходять, як господарі, по твоєму музею, призначають директорів, беруть експонати, які їм треба. А потім до Європи приїжджають і п’ють вино з тобою. А завтра після танків вони зайдуть і в твій музей. Їм не можна вірити, з ними не можна спілкуватися», — переконана пані Олеся.
Натомість Україні, впевнена вона, варто інвестувати у музеї, аби досліджувати й фіксувати минуле і сьогодення, та не допустити жодних спекуляцій з боку ворога.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!