Волноваху, що на Донеччині, одну з перших захопили окупанти. Зараз тут хазяйнують ворожі війська та місцеві колаборанти.
Фото з телеграм-каналу «Відгуки Волноваха»
Один із мешканців окупованого міста поділився із журналістами УГСПЛ, як тепер людям живеться із новими порядками.
Чоловік розповідає, що залишився в окупації, бо має членів родини, яких не можна було транспортувати звичайною машиною. Евакуації ніхто не проводив і вивезти хворих чи лежачих теж не було змоги. Тому родина чоловіка залишилася: він, дружина, батьки та неповнолітні діти.
За словами чоловіка, до міста спочатку зайшли росіяни, після них — кадирівці. Зараз у місті ще хазяйнують представники іншої національності. Ні опізнавальних знаків, ні шевронів у них немає. Відтак, Волноваха заповнена військовими, які живуть в пустих хатах, із яких люди евакуювалися.
«Причому навмисно селяться не в опустілих кварталах, а серед мирного населення, яке вижило, — розповідає мешканець Волновахи. — Бояться артилерії ЗСУ. До речі, так захопили і квартиру моєї мами. Вирізали двері, поміняли вікна і заселилися. Я пояснював, що мама зараз тимчасово проживає зі мною, але квартира її власна. Показував документи. Але на це тут ніхто не зважає. Кажуть, якщо хоче — хай заселяється, а якщо не хоче зараз заселятися, то значить квартира їй не потрібна. А як вона сама може заселитися, якщо їй догляд потрібен? Так вони там і живуть. Та я не один такий».
За його словами встрягати в суперечки з місцевих всі бояться. Адже озброєні можуть вбити.
Українського телебачення в місті нема, окупанти вимкнули відразу, як зайшли — просто завалили вежу. Зараз є доступ лише до російських каналів, але їх майже ніхто не дивиться через відсутність світла. Газ та вода також відсутні.
«Хай пробачать їхні господарі, але ми збираємо на руїнах і пожарищах те, що ще може горіти. І використовуємо як дрова», — каже чоловік.
Наслідки війни у Волновасі. Фото з відкритих джерел
Щоб вижити, треба їздити за межі міста. Для цього потрібні документи про проходження фільтрації, інакше не випускають. Чоловік каже, що теж зробив собі документ.
«Знаєте, про таке люди не розповідають, але з тих допитів повертаються залякані й нерідко побиті. Дехто й не повертається. А в мене є рани, які ще не зарубцювалися. Почнуть бити, можуть шви розійтися. І помру там. Я знайшов спосіб зробити це, так би мовити, заочно. Росія — країна, де за гроші можна обійти будь-який закон. Мені пощастило натрапити на людину, яка знала, кому і скільки дати, щоб отримати потрібні документи й навіть не бути присутнім. Дякувати Богу, все вдалося, і я отримав довідку, яку можна показувати на блокпостах. Тепер можу пересуватися вільно».
Попри це, люди бояться зайвий раз виходити на вулицю. В місті траплялися випадки, коли люди зникали, бо опинилися не в тому місці не в той час, а у «нових господарів» був поганий настрій.
«Була людина — і її просто немає. І ніхто не питає, де ділась. Усі все розуміють. Особливо є висока ймовірність не повернутися з центру міста. Тому ми намагаємося туди не потрапляти. Та може й добре, бо не хочеться бачити, що вони з ним зробили», — ділиться житель Волновахи.
Окрім росіян, які приїхали до міста, при владі є ще місцеві, які швидко «перевзулися». Серед таких людей є і вчителі.
Через те, що в школі немає ні світла, ні опалення, діти мали б навчатися дистанційно. Однак інтернету теж нема. Чоловік пояснює, що батьки йдуть до школи й беруть завдання, яке вдома виконують діти. І раз на тиждень відносять зошити в школу, щоб бачили, що діти хоч щось роблять і не чіплялися.
«Усі предмети викладають російською. Навіть такого предмета як „українська мова“ немає. Літератури, звісно, теж. Українських письменників і не згадують. Навіть Шевченка. Зате є російська література. Історію російську почали вивчати. Паперових підручників нема, але в школі інколи є інтернет. Там завантажують електронні версії книг на телефони. А вчаться діти вдома. Навчальних закладів майже немає».
До окупації в місті було сім шкіл. П’ять знищили рашисти під час захоплення міста. Зараз залишилася лише одна напівціла. Окупанти запевняють, що все зруйнувала українська армія, коли відступала, але мешканці знають, що ЗСУ вже не було в місті, коли «гради» влучали по школах і лікарнях.
Місцеві мешканці періодично ходять розбирати руїни від будівель. Спочатку окупанти приїжджали бульдозерами і зачищали зруйноване. Так, техніка зрівнювала все з землею.
«Ніхто навіть не розбирався, чи є під тими завалами тіла загиблих, чи може хтось взагалі є вцілілий і його треба рятувати. Потім змінили тактику. Почали наймати місцевих жителів на цю роботу. Ми розбираємо руками. Нині це єдине джерело заробітку для містян. Іншого немає.»
Українська валюта була доступна до початку липня, вже потім її вивели з обігу. Обміняти її не можна, а якщо в кого знайдуть, то покарають.
Окрім цього, змушують міняти номерні знаки на машинах та паспорти. Чоловік ділиться, що аби не конфіскували авто, їздив у Донецьк і поміняв номери на «днрівські», аби хоч не на російські.
З пенсією та виплатами теж повний хаос. Нещодавно відкрилася російська пошта. Відтак, пенсіонери отримують по 7 тисяч рублів. Батькам малих діток теж виплачують кошти — До 10 тисяч.
«Отримати те все непросто. У них і в цьому хаос повний. 2022 року за українським законодавством мама повинна була йти на пенсію. До війни не встигла. Коли вже почали виплачувати пенсіонерам, мама звернулася до цієї так званої влади місцевої. Вони прислали відповідь російською мовою, але на фірмовому українському бланкові. Напевно теж вкрали десь. Відповіли, що пенсії їй не дадуть, бо за їхніми даними в неї не вистачає стажу в Україні. Ми довго сміялися з тої відписки, коли уявляли, де вони могли взяти ті свої „дані“. Так і не дали пенсії».
Чоловік розповідає, що для себе вирішив — якщо вручать повістку, то буде тікати, бо проти своїх воювати не піде.
Наразі загальної мобілізації до російських військ поки не було, однак відомо, що на блокпостах видають повістки тим, хто виїжджає в бік росії.
«За цей час я був у Маріуполі й Донецьку. Те, що вони зробили з нашими містами — це жахливо. Сподіваюся, що найближчим часом ЗСУ виженуть звідси цю нечисть, і ми знову будемо жити в нашій Україні. Ви навіть не уявляєте, як сильно ми чекаємо ЗСУ! Навіть ті, хто мріяв про возз'єднання з росією, у більшості вже змінили свою думку. Росія нічого хорошого не принесла. Ми віримо, що це не надовго і робимо все, щоб якомога швидше наблизити час нашого звільнення і перемоги».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!