За останні два місяці у Мирнограді на Покровському напрямку Донеччини кількість мешканців, які не хочуть евакуюватися, збільшилася. Наразі тут живуть 2,5 тисячі людей.
У прифронтовий Мирноград під прицілом дронів повертаються місцеві мешканці / фото "Вчасно"
На сьогодні від околиць Мирнограду до лінії бойового зіткнення лишається менш як кілометр відстані. Кожного дня місто атакують ворожі дрони, які не просто літають у всіх мікрорайонах, а й прицільно влучають у цілі - у тому числі у цивільні. На 70−80% місто пошкоджено або зруйноване. Тут немає світла, газу, води, медицини, банкоматів та зв’язку.
Журналістам «Вчасно» Юрій Третяк, голова Мирноградської МВА, пояснює: в таких умовах лишаються виживати близько 2,5 тисячі людей. Ще два місяці тому населення лишилося не більше двох тисяч, проте в середині жовтня у Мирноград знову почали приїжджати місцеві.
«Будинки переселенцям з Донбасу або не хочуть здавати та продавати, або вони коштують стільки, що все життя тільки на нього й заробляти доведеться!.. Дуже багато людей, які завантажили машину, посадили сім'ю й поїхали. А вернулися через три дні. Навіть ті, хто хотів їхати, потім лишилися тут…», — наголошує місцева пенсіонерка пані Лідія.
Подібних історій серед місцевих багато. Пенсіонери, що отримують приблизно 3 тисячі гривень, взагалі не хочуть чути про евакуацію, адже на пенсію приблизно 3 тисячі та 2 тисячі гривень державної допомоги все одно не орендуєш житло, не купиш ліки та продукти. Повертаються і люди середнього віку. На щастя, дітей серед них попередньо не було. Проте деякі адреси до сьогодні регулярно поліція перевіряє регулярно — є ризик, що в будинки можуть повернутися мирноградці з дітьми.
«Сьогодні мікрорайони „Західний“ і „5/6“ — це найбільш „мертві“ райони, бо найбільш приближені до зони бойових дій. Туди ніхто не їде — ні поліція, ні „швидка“, ні евакуація, ані волонтери. Магазини, скважини, „острівки“ зі зв’язком - в інших районах», — розповідає посадовець.
Вода зі скважин для містян — безкоштовна. Набрати її можуть і на фільтрувальній станції. Щоправда, вона розташована у «крайньому» мікрорайоні Мирнограда, тож дістатися туди можуть або найбільш витривалі люди, або ж ті, хто має автівку та гроші на паливо, щоб її заправити. Через це місцеві обурюються, що не всі можуть пройти такий шлях — зокрема, пенсіонери та важкохворі містяни.
«Мені від дому йти по воду — чотири кілометри. Це я ще ходжу, а в мене у сестри — чоловік хворий на рак. Вона не може його залишити самого, ходить уже погано. А криниця у дворі вже майже висохла, у відро набирається багнюка і трохи води. Треба чекать годину, щоб набрать кілька чашок без землі», — розповідає Ілона, місцева жінка.
Організованого підвезення води у Мирнограді (бодай двічі на тиждень) досі не організовано — хоча в таких умовах люди живуть уже кілька місяців поспіль. Проте під час зустрічі з нашими журналістами, паралельно спілкуючись із мешканцями Мирнограду, Юрій Третяк анонсував: водовоз від міської адміністрації уже купують. Проте коли він буде в наявності та готовий до роботи, і коли відбудеться перший виїзд — навіть орієнтовно не може підказати.
Про медичну допомогу в Мирнограді теж нічого у перспективі не можна сказати — місцевих лікарів не лишилося взагалі. А один з крайніх волонтерів, який донедавна тут був з місцевими, був поранений і наразі у лікарні. Тож єдина надія — на себе або перехожих, у яких дивом може виявитися турнікет чи аптечка.
В усьому іншому Мирноград понівечений: житловий фонд відновлювати дуже довго — навіть якщо пошкоджені лише вікна, а вся оселя вціліла. Опалення взимку відновити теж не вдасться, навіть за найбільш оптимістичних прогнозів і розвитку подій. Те ж стосується й газопостачання. Єдине, що буде можливо вдіяти, якщо окупанти припинять наступ — відновити електроенергію в місті. Хоча й це — лише теорія.
«Електроенергію ще теоретично можливо подати, хоча всі високовольтні лінії по місту обірвані. А щойно бригада електриків виїжджали на місце — на них прицільно полюють дрони, тому ніякі ремонтні роботи проводити неможливо», — каже голова МВА.
Зауважимо, що Мирноградом і влада, й місцеві пересуваються короткими вилазками — або швидко, пішки, або на власному транспорті: автівці чи велосипеді. Однак надовго затримуватися на одному місці заборонено — дрони, які цілими днями літають над головами містян, полюють за кожним цивільним. Чи то вбачаючи у них ворогів, чи то просто намагаючись вбити якомога більше людей до захоплення міста.
Більше про те, як мирноградці виживають у місті, в якому немає ані ліків, ані світла, газу чи навіть зв’язку, щоб повідомити про трагедію — читайте у репортажі наших журналістів: «Наше місто — мертве, місто—зомбі»: як у Мирнограді живуть під прицілом дронів та артилерії".
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!