Відбивають штурми, «обнуляють» ворога, витягують 200-х: як на Донеччині наземні дрони 93 бригади здійснили прорив в НРК

Сіряком біля позицій рф повільно їдуть два дрони. Місія — забрати 300-го бійця з позиції під прицілом ворога. Дістатися туди пішки — фантастика: тамтешні піхотинці проводять на позиціях пів року, розуміючи, що шансів вижити в «норах» вдвічі більше, аніж живими здійснити ротацію.

Роботи пересуваються повільно, але майже впевнено — вирви від важкої техніки підвищують ризик перевернутися. Щоправда, колії з минулого життя — на тій ділянці техніка не їздить пів року. Остання, яка намагалася здійснити неможливе, стала трагічною пам’яткою, чому це смертна ідея. Тож повз вигорілих останків металу їдуть дрони. Двоє, бо один з них, скоріш за все, залишиться на лінії зіткнення. Найімовірніше, під час евакуації російський дрон атакує НРК з пораненим. Тож 300-го забере інший. Принаймні такою була ідея операторів батальйону «Alter Ego» близько п’ятої вечора.

«Ми для пі**рів зараз світимось, як різдвяна ялинка: і мотор, і камера нагріваються. Навіть слід від дронів, оці дві колії, підсвічуються, бо свіжі. Тому нас вони у теплік бачать, якщо дивляться. Сподіваємось, що поки що цю ділянку вони не пролітатимуть», — напружено пояснює шлях в зону зіткнення «Барік», оператор НРК батальйону «Alter Ego».

На жаль, через дві години стане відомо, що для обох роботів місія була дорогою в один кінець. Обидва були знищені дронами ще на під'їзді до пораненого. Але для бійців 93-ї ОМБр це вже позитивний результат: на позиції - досі 300-й, але живий воїн.

«За два дні один дрон ми точно втратимо, а інколи це 2−3 НРК за кілька годин. Добре, що цього разу вони були пусті. Інколи й кузов не захищає… Пізніше по бійця поїдуть інші дрони. Людину витягнемо, просто тепер ця евакуація дорожча десь на мільйон», — пояснює журналістам оператор робота.

Журналісти «Вчасно» провели з бійцями батальйону «Alter Ego» добу — бачили, як дрони виготовляють, що їх вбиває на Донеччині ще до атаки ворожих БпЛА, і як «Мародери» з-під носа у росіян евакуюють українських бійців. Про все це, а також про реальну (вкрай песимістичну) ситуацію з виробництвом НРК в Україні - у матеріалі.

Відбивають штурми, «обнуляють» піхоту рф, витягують 200-х і 300-х, рятують металевих «побратимів»: функціонал НРК біля Костянтинівки

На сьогодні Покровський та Костянтинівський напрямки — одні з найсмертоносніших на всіх ділянці фронту. Штурми на цих відтинках б’ють рекорди з початку повномасштабного вторгнення навіть у порівнянні з кількома іншими напрямками водночас. Піхотинці вимушені лишатися на позиціях від 100 днів і до 300, бо вийти звідти (принаймні живими або цілими) — неможливо. Однак щоб протриматися весь цей час — треба мати запас сміттєвих пакетів (для природніх потреб), літри питної води (щоб хоча б змочувати пересохле горло й змерзле тіло), а також кілограми снеків і сухпаїв, щоб було чим щонайменше перебити голод.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Подихати повітрям» коштує життя й кінцівок, тому піхота робить усе в норах", — старший сержант 93 ОМБр про «м'ясорубку» біля Костянтинівки

В аналогічних умовах російські піхотинці вже неодноразово гинули голодною смертю — вони буквально були висушені та зневоднені. Їх знаходили у стані обліплених шкірою скелетів. На щастя, жодного подібного випадку з бійцями Сил оборони не сталося. І допомагають у цьому роботи батальйону «Alter Ego», які рятують людей звідти, де за виживання платять мільйонами (десятками втрачених дронів) або життям.

Роботи у 93 бригаді почали «підпирати» ЛБЗ рік тому. Хоча тоді все розпочиналося досить неоптимістично: НРК проїжджали лише 200−500 метрів від операторів, а перші дрони, які виїхали на завдання, вивели з ладу суміжники — просто тому, що їх напружував звук, з яким працювали дрони, пригадує Андрій «Фокусник» Гонта, головний сержант взводу технічного забезпечення батальйону «Alter ego».

Проте коли машини, які їздили за 5 кілометрів від ЛБЗ, змушені були від'їхати на дистанцію 10−12 км — з’явилися дрони, які забезпечили логістику. Зараз вони завозять на позиції БК, провізію, вивозять поранених і загиблих, мінують територію, розставляють єгозу (колючу проволоку). Крім того, на їх рахунку є й зупинені штурми — коли бійці ставили на них вогнемети, гранатомет Mk 19 і «браунінги».

«Мова не про прицільну стрільбу, а щоб підняти ворога, побачити, де він знаходиться, і налякати чи зупинити вогневим контролем наступ. Наразі є вже шість ліквідованих позицій ворога, які наші дрони „розібрали“. Спрацювали й в місті, й у посадках», — не без гордощів пояснює «Фокусник».

Здійснити це технологічно-антиокупантське чудо може фактично кожен військовий батальйону «Alter Ego»: вони вміють і літати, і їздити. Однак щоб прицілитися з НРК, треба справді «здружитися» з ним. Зазвичай це займає 10 днів. Але щоб зрозуміти, як робот поводитиметься, і прицілюватися й бити чітко, з ним доведеться провести пів року разом.

«Оператор може навчитися вести дрон за годину-дві, бо це просто машинка на пульті керування. Хто грав у гонки — дуже легко. Складніше зрозуміти, як він себе поводить у різних умовах. Але якщо ти це знаєш, розумієш, куди й для чого б'єш, то кулемети можуть зробити багато роботи на ЛБЗ замість солдат», — каже головний сержант взводу техзабезпечення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Приходять кошенята, а на позиції їдуть леви»: як 93 бригада готує колишніх ув’язнених до штурмів на Донеччині

«Перший 300-й, якого я віз на НРК, підірвався на міні». Чи вдається роботами врятувати живих і мертвих з ЛБЗ і чому деякі дрони свідомо роблять наживками для росіян

На сьогодні в батальйоні «Alter ego» виконано понад 1000 місій: евакуйований 41 поранений, проведено понад 20 уражень ворога кулеметами й вогнеметами на НРК. На жаль, кожного поповнюється й список невдалих місій: інколи підводить зв’язок і дрон «губиться», подекуди роботи підриваються на мінних полях напрямку. Але найбільша втрата — через російські дрони: їм байдуже, по чому бити. Тобто чи дрон везе пораненого, чи евакуйовує загиблого, чи везе продукти — його знищать включно з «вантажем».

До слова, у ворога подібні НРК теж їздять, але поки що ми Сили оборони виграють кількістю. Однак бійці кількох бригад із Костянтинівського напрямку ще жодного разу не бачили, щоб роботи евакуйовували своїх 300-х або 200-х. Зате активно атакують наші дрони, які намагаються повернути родинам їх захисників.

Андрій Фонта пригадує, що за своїм першим пораненим у 2025 році їхав вісім годин. Це була друга місія НРК на цьому типу зв’язку після логістики. Дорогу довелося буквально згадувати через траву, вищу за дрона, й розмиту дорогу. Бійцю вдалося вилізти на робота, але вдалою ту евакуацію не назвеш: коли він був поруч з Костянтинівкою, НРК підірвався.

«В момент, коли я переїжджав горб, передня частина робота приземлилася на землю… і в момент торкання дрон злетів у повітря. Чи він впав на нерозірваний дрон, чи то була міна — невідомо. Факт, що двигун полетів кудись у космос. Хвилин на 15 ми завмерли, бо людина ж була на ньому!!! Але потім хлопець доповів по рації, що живий. Виповз, сховався на сусідній позиції. Годин через сім по нього поїхав інший дрон, але поранений на зв’язок не виходив. Ми всі боялися, що забирати вже не буде кого. Але в останній момент він все ж підтвердив, що живий і готовий ще раз ризикнути. З другого разу я його таки вивіз. На той момент росіяни уже залітали в Костянтинівку, але місцеві бабусі ще ходили торгувать на риночку. Уявіть: вони йдуть з торбочками, а я його везу на цій штуці. Він на той момент трусився шосту чи сьому годину на дроні», — пригадує військовий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Треба, щоб усе працювало: РЕБ, детектор дронів, ікона»: евакуація з Костянтинівки під прицілом дронів та ракет

Андрій Фонта каже, що емоцій того бійця навіть не уявляє. Хоча зважаючи на результативність першої евакуації, при зустрічі почув би мало приємного про себе і свої водійські вміння.

«Але ж бачите: ніс цілий. Значить, ми після того з тим хлопцем ще не зустрічалися», — з посмішкою додає «Фокусник».

На жаль, трагічних випадків евакуацій теж вистачає. Так само Андрій Фонта вивозив відразу двох поранених великим дроном з позиції біля Костянтинівки. Обидва на той момент були у стані середньої тяжкості, тому ще був час їх довезти й надати медичну допомогу. Чоловік переконаний: обидва воїни доїхали б, якби не окупанти.

«Коли ми майже доїжджали, лишалося кілька кілометрів до міста, по них двічі вдарив FPV. Спершу в передню частину дрона (мабуть, хотіли порозбивати колеса, але дрон масивний і йому було байдуже на таке пошкодження). А вдруге поцілили в частину, де лежали хлопці. Одному вразило ногу до коліна. Хлопці вискочили з дрона, заховалися, але боєць, якого поранило на дроні, не зміг надати собі допомогу. Він стік кров’ю», — пригадує Андрій Фонта.

Випадків, коли поранені після атак рф не доїжджають, вистачає. Нерідко через те, що не можуть надати собі допомогу. Мислити після удару БпЛА дуже важко навіть здоровим підготовленим бійцям, а пораненим — тим паче. Хоча корзини, в яких вивозять 300-х, захищені: кузова — балістичним захистом, а хлопці зверху накриваються кевларовою ковдрою. Хоча від дрона на оптоволокні це не може захистити, на жаль. Хіба що той впаде поруч, а від уламків і вибуху бійця захистять стінки корзини.

«Забрали хлопців з тієї точки наші медики, які на характері й на вольових увірвалися туди на «Рошелі». А я в той момент дроном їздив туди-сюди по пагорбу, щоб якщо ще щось летіло — атакували мене, а не хлопців. Добивали б мене, бо я прям кричав тими роз'їздами: «Я тут», — пояснює тактику головний сержант взводу техзабезпечення.

Покоління дронів, якими керувати евакуаціями з Костянтинівки можна із дивану в Києві: як за рік «Alter Ego» здійснили прорив в НРК для всієї Донеччини

Денис, старший майстер взводу техзабезпечення, відповідає за зв’язок дронів з операторами. Він буденно пояснює, що керувати їх НРК можна з будь-якого населеного пункту України. Все, що треба — завантажити дрон в машину, вивантажити на точці відправки, а потім — просто керувати ним, їдучи на місію. За цим досвідом до них тепер їдуть й інші бригади з усіх прифронтових регіонів, бо такий алгоритм може врятувати життя не одному піхотному батальйону.

Відстань, яку дрони проїжджають, не обмежена відстанню, на якій знаходиться оператор. Межа визначається хіба що запасом ходу акумулятора. Вантажопідйомність теж вражаюча: НРК можуть везти від 50 до 600 кілограмів. Є й значно більші дрони, які можна навантажити сильніше, але в батальйоні з цим не ризикують.

«Якщо робот поїде перевантаженим — під ризик ставляться ті, хто на ньому буде. Імовірність зупинки посеред місії теж значно більша. Тим паче інколи дрони грузнуть у донбаському болоті, тому інший НРК їде до нього — виштовхує чи витягує. Рятує побратима, так би мовити. Було, що ми поверталися з місії й побачили нашого „Вампіра“. Робот затягнув його на себе, довіз, ми тут перевірили, обдивилися. Цілий, працездатний БпЛА. Він став частиною сім'ї дронів 93-ї», — розповідають військові.

За рік постійної роботи наземні дрони вже «приїлися», тому отримують імена (або навіть шану з боку майстрів) не всі їх металеві «танчики». Однак якщо ті зробили щось вражаюче (подекуди — навіть просто поїхали), то отримують своє заслужене.

«Як ми їх називаємо?.. Та як прийдеться: роботи, комплекси, танчики, дрони, „фігня, що не їде“, „херня, яка глючить“ — по-всякому. От є у нас „Резиновий“ — робот, у якого гуслі не металеві, а резинові. Є „Мародер“ — дрон зі стрічкою, який забирає полеглих, „Нафаня“ — розвідник. Був „У*бан“, який не хотів їхати попри все, що ми йому робили. Але все одно полагодили, поїхав. Тому ми дописали „не“ перед його старим псевдо», — сміється «Фокусник».

Через майстерню дронів, у якій НРК налаштовує й «Доцент», за місяць проходять 15−20 дронів. Сама ж майстерня видає в середньому 1−2 дрони на добу. Відповідальність Дениса у цьому процесі - зробити все, аби система керування НРК не вимагала постійного моніторингу чи контролю з боку майстра, а була повністю керована екіпажем, який його веде.

«До нас регулярно приїжджають інші підрозділи — вчаться складати, модернізовувати й керувати дронами, тому обмін досвідом — звична справа. Буває, кожного тижня у нас вчаться по кілька підрозділів», — пояснює «Доцент».

Гроші, витраченою марно: як Україна витрачає мільйони на те, що не здатне просто покататися Донеччиною

Дрони ««Alter ego» біля Костянтинівки без перебільшення рятують життя людей: зупинка штурму раніше могла «коштувати» життя бійцям. Потім їх замінили наші БпЛА, тепер же — НРК. Вартість одного варіюється від 400 до 9 мільйонів (щоправда, їх немає в «Alter Ego» і бійці переконані, що наживо для виконання бойових вилазок ніколи й не побачать). Найбільш ходові та поширені коштують менш як пів мільйона, проте в батальйоні економлять ще більше: купують універсальні платформи, на які встановлюють і міномети, й корзини для поранених, і механізми для мінування чи підриву ворожої техніки.

«Модернізація у нашому випадку відбувається через те, що дрони, які ви бачите, ми просили два-три роки тому. Запит надто довго йшов до них, або від них дрони надто повільно їхали до нас. Тобто у виробника є актуальні моделі, але нам прийшли дуже старі», — пояснює Андрій Гонта.

Насправді ж проблема значно глибша: в батальйоні кажуть, що з сотень дронів, які є на ринку, реально їздить десяток. Найкращих — чотири. Все інше, за словами «Фокусника», просто існує.

«Біда в тому, що в нас зоопарк дронів. Їх дуже багато, кодифікованих ще більше — на маркеті шість сторінок по 20 дронів. Але працюючих — шість. Зараз у нас є дрони, які стоять запаковані, бо вони не те що не можуть виконати якесь завдання, а фізично не поїдуть, бо їх створили по мішенях у тирі стріляти. Це просто музейний експонат, який коштував державі дорого. Але по факту гроші пущені на вітер. Хоча це ще не критичні суми, бо є НРК за 9 мільйонів. І „бзіки“ за таку ціну у них все одно є. Деякі, наприклад, просто перевертаються, якщо дати більше газу під час їзди. То який сенс від такого „танчика“?» — зауважує військовослужбовець.

Зараз батальйон для своїх потреб купує універсальну платформу, яку переінакшують під потреби: хтось з них буде логістом, хтось — мінувальником, хтось камікадзе, тобто зриватиме бліндаж чи техніку. Вартість готового рішення для цих місій — близько 400 тисяч гривень. Але якщо купувати платформу й модернізувати її, то вартість буде нижча: 300 тисяч — платформа, до 40 тисяч гривень — модернізація.

Крім того, у застарілих моделях спеціалісти батальйону «Alter Ego» покращують зв’язок, запас ходу, у деяких моделях — ходові якості робота. Бо якщо він приїжджає на Донеччину, а ходова у нього накрита арками, то простір заб'ється травою й багном уже за кілька метрів, після чого дрон більше не поїде. Це ризик і для нього, що він одразу буде підбитий, і для екіпажу, який може поїхати його витягувати. Особливо якщо дрон — із пораненим.

«За два дні щонайменше один буде знищений. Інколи за два дні - чотири. Якщо нам вдається їх повернути (інший дрон може підчепити підбитого й потягнути за собою), то понівечений стає донором для „братів“. Чому так? Бо реальна потреба наземних дронів — від 100 на місяць. Але у нас на місяць є 10−20, які треба постійно реанімувати. Багато з них — це Франкенштейни, яких воскресили завдяки „вбитим“ побратимам», — пояснюють бійці батальйону «Alter Ego».

«Доцент», «Фокусник» та «Боцман» переконані: за наземними дронами — майбутнє, особливо — на лініях бойових зіткнень. Уже сьогодні вони, за підрахунками екіпажів, рятують за одну місію щонайменше трьох людей. Місій на добу ж бувають десятки.