Сьогодні серед звільнених є сини, чоловіки, брати, батьки своїх рідних, які вперше за роки чують голоси близьких й не стримують сліз від щастя бути вдома.
Перші емоції захисників, які повернулися додому з російської неволі/ Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
76-й обмін полонених й нові щемкі відео та фото, від яких стискається серце. Перші обійми та сльози на рідній землі тих, хто чекав й тих, хто нарешті повернувся додому.
«Всім привіт, дякую, що молилися за мене, скоро зустрінемося», — каже звільнений захисник Сергій, який перебував у полоні з 12 квітня 2022 року. Він воював у місті Маріуполь.
«Мені навіть зараз не віриться, що я вдома», — додав військовий.
Ще один захисник в сльозах нарешті побачив свого сина, плаче, бо той виріс і не впізнав його.
«Синулька, покажись мені!. Як ти виріс, я тебе не впізнав. Боже, я сина не впізнав», — слова, які розривають серце.
Голоси рідних лунають з телефонів. Кожен захисник намагається додзвонитися й почути близьких, які щодня чекали на їх повернення:
"Мам, все добре, ви живі здорові? Ми скоро побачимося, я вже в Україні, мам", - каже військовий.
"Не засмучуйся, вся Україна на мене дивиться, а ти мені сльози. Всьо скоро буду", - відповідає ще один звільнений захисник в телефон.
«Привіт, мамулічка! Привіт моя хороша, привіт! Я тебе дуже люблю, ма! Я тобі передаю величезний привіт. Я дуже хочу зустрітися з тобою», — каже такі теплі слова звільнений захисник свої матусі.
Почути ці слова — це найзаповітніше бажання багатьох матерів, чиї сини та доньки зараз знаходяться в російському полоні.
Звільнені військові розповіли, що їх полон проходив у різних куточках росії, їх постійно перевозили з місця на місце. Також їм показували пропагандистські сюжети про Зеленського й нав'язували думку, що Україна про них забула. Однак полоненідо останнього вірили у своє звільнення.
"Дякуємо, українці любі, як ми раді, що до вас повернулися. Ми сумували за вами. Де ми тільки не були, де нас тільки не було, аж на Сєвєрі. Я потрапив у полон 25 лютого, на другий день. Був у Волновасі. Досі не вірю, що вдома. Багато емоцій не можу висловити. На жаль, телефона рідних не пам'ятаю, але вдома велика родина, й всі чекають", - ділиться думками військовий.
"Я теж в себе не можу прийти, що мене звільнили звідти. Бо я вже, мабуть, і мріяти не міг, що повернуся додому. У полоні 4 роки й 4 місяці" - каже звільнений з полону Максим.
Ще один військовий — Андрій, який теж не може усвідомити своє повернення додому.
"Ми собі казали: "Ми — чоловіки, приїдемо і не будемо плакати", але це неможливо. На тій стороні нам казали, що "ми непотрібні країні", "про вас забули". Нам показували сюжети про Зеленського, який він поганий, ми розуміли, що в них там підкіпає і значить він все робить правильно, і просто чекали на свій час. В цій історії є свій початок і кінець, вірили й не опускали руки. Слава Україні!", - каже військовий.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!