Олександр став 50-м журналістом, який загинув в Україні внаслідок нападу росії.
У Селидовому відбулося прощання з військовослужбовцем та журналістом інформагенства «Вчасно» Олександром Цахнівим. Військовий загинув у бою на Бахмутському напрямку, обороняючи рідну Донеччину, за розвиток якої боровся все життя.
«Він — людина честі. Олександр спочатку працював у нашій військовій частині в кадрах, зарекомендував себе як грамотний спеціаліст. Потім ми виконували бойові обов’язки на території Сумської області й Саша, коли до мене підійшов, сказав: «Мені тут мало простору». І після цього особисто звернувся з рапортом, я його перевів. Він був дуже самостійним — з усіма товаришував, але рішення намагався самостійно приймати, як і з цим рапортом…
Усі питання, зокрема і те, чи йти на бойові завдання, він завжди ухвалював сам. Бувало, що хтось відмовлявся, деякі хлопці не хотіли йти, але він — ніколи. Саша був завжди перший. Втрачати таких людей найважче. Мої співчуття рідним та родині за те, що не вберегли", — каже командир батальйону Андрій Гудз.
Побратими, пригадуючи Олександра, зізнаються: попри те, що вони не були братами по крові, він став їхнім братом — по душі. І назавжди залишиться з ними.
«Він завжди хотів допомогти, дуже світла людина. І завжди казав правду в очі, — все, що думав, що хотів сказати. За очі - ніколи. Був мені як брат. І пам’ятаю, що завжди, коли проїжджали повз його будинок, він казав: „Треба пошвидше вигнати цю нечисть, щоб швидше припинилася війна“. Це величезна втрата», — пригадує побратим Саші, Іван, з позивним «Сєвєр».
Руслан, начальник речової служби, був знайомий з Олександром з самого початку — коли той пішов служити. Пам’ятає, що перед останнім виїздом Сашка вони бачилися — і його очі він запам’ятає назавжди.
«Я зайшов до них у частину, привітався з хлопцями. З Сашком ми зустрілися очима — він ще так дивився. ніби очікував, чи я підійду до нього. Підійшов. Ми привіталися, поговорили. А потім, коли я повернувся з відрядження, дізнався, що Саші більше немає. Він був одним із найкращих, залучених до нашого батальйону. Це смілива, тиха, приємна людина, дуже розумна, щира й виважена. Дуже складно цю втрату приймати, тому що його життя забрала його ж, донецька, земля», — каже Руслан Леванін.
Олександр Цахнів був родом із Селидового. До того, як прийти у журналістику, Саша був координатором руху «Сильні громади» та займався демократичною розбудовою регіону. Коли він став частиною нашої команди, взяв на себе дуже важливу роль — писав про корупцію у містах Донеччини, нечесних чиновників та про те, що заважає нам усім жити гідно на своїй землі.
Залишити інформаційний фронт і змінити його на фронт справжній Олександр добровільно вирішив на початку повномасштабного вторгнення. Саша загинув, боронячи позиції під час обстрілу ворога. Він був гідним воїном, який до останнього подиху захищав Україну. Олександр Цахнів став 50 журналістом, який загинув в Україні внаслідок збройної агресії росії.