Донецька ОВА уже тривалий час розробляє план відновлення майбутніх деокупованих територій, проте в рядах експертів «не знайшлося» місця для громадських організацій, які відновлюють місцеві громади ще з 2014 року.
На Донеччині між обласною владою та громадськими організаціями назріває конфлікт. Останні заявляють, що військова адміністрація «викинула» активістів із процесу відновлення майбутніх деокупованих територій, хоча саме вони мають досвід відновлення деокупованих громад ще з самого початку війни на сході.
Андрій Грудкін, координатор ГО «Сильні громади», зауважує: на запити громадськості в Донецькій ОВА не повідомляють причини, чому активістів «видалили» з переліку людей, які можуть вплинути на рішення влади. Водночас домогтися включення в робочу групу, яка напрацьовує шляхи відновлення деокупованих територій, громадськості також неможливо.
«На форумах усіх рівнів, починаючи з першого року війни, лунає теза про беззаперечну важливість громадського сектору в питаннях відновлення деокупованих громад. І це справді важливо, бо громадський сектор реалізував дуже багато ініціатив, які сприяли відновленню звільнених територій — від якихось муралів і фестивалів — до судових розглядів і видання гуманітарки. Тобто переоцінити роботу громадського сектору на Донеччині важко. До того ж громадські організації чудово знають свої громади й найактуальніші проблеми в них. Ми розуміємо, що будь-яке відновлення починається з його планування, і громадський сектор у цьому знається. Попри це нас, представникі
За словами Андрія Грудкіна, коаліція громадських об'єднань «На лінії зіткнення», у складі якої перебуває ГО «Сильні громади» та ще 15 громадських об'єднань, направила листа про включення до складу однієї з робочих груп ще 31 травня. Однак їм відмовили — відписавши подяку «за небайдужість до Донеччини й активну працю», але навіть не пояснивши причин, чому для громадськості не знайшлося місця у робочій групі.
Зазначимо, що коаліція «На лінії зіткнення» об'єднує досить досвідчених громадських активістів з міст Донеччини, які за підтримки міжнародних партнерів України з 2014 року ефективно працюють на прифронтовій території для розвитку демократії, впровадження реформ, вирішення гуманітарних питань.
«Обласна влада по факту закрила процес розробки відновлення територій. Фактично це перетворилося на нараду підлеглих і начальників, тому що жодної інформації про конкретні напрацювання не повідомляється. Тобто виходить так: наша шановна влада зараз планує щось собі, що забажає, а потім, коли знадобляться працездатні робочі перевірені ГО, їх покличуть виконувати, як песиків, наплановане. Подобатиметься їм це чи не подобатиметься. Або ж ми не здивуємося, якщо з часом з’являться „лояльні“ псевдогромадські організації, які просто виконуватимуть вказівки влади, чи ресурсні групи, які захочуть вхопити шматок „пирога“. Тобто влада робить крок назад від демократії», — зауважує Андрій Грудкін.
За його словами, логічне пояснення всього, що відбувається зараз на Донеччині - це небажання комунікувати з ГО, які закривали потреби регіону з 2014 року, і потенційна корупційна складова.
«І що найбільш дивно — що ми мали б працювати з цих питань спільно. Тим паче ми маємо у цьому досвід із 2014 року. Саме громадські організації перші «роздуплилися» після окупації у 2014 році, коли влада оговтувалась після подій на Донеччині й Луганщині. Й поки вони приходили до тями — ми вже тоді проводили концерти, флешмоби та заходи під українським прапором, роздавали гуманітарну допомогу й евакуювали людей, реабілітували їх і надавали прихисток. Грубо кажучи, влада не хоче, щоб їй заважали планувати якісь бажані проєкти, проводити тендери тощо. Ці всі питання викликають дискусії, і влада цього не хоче. Вона хоче працювати у своїй комфортній вседозволяючій «бульбашці», — наголошує активіст.
У коментарі журналістам «Вчасно» Юлія Володченко, представниця донецької ГО «Дивосвіт», зауважує: все ж у робочій групі таки є представники громадськості, які більш лояльні з-поміж усіх до рішень влади. Однак що найцікавіше — що вони туди фактично «проникли» невідомим чином, і скоріш за все — договірним, адже навіть інші представники громадськості не знали про таку можливість.
«Як окремі, більш лояльні та „тихі“ відносно влади організації, потрапили в робочі групи — невідомо. Я хотіла пройти у робочу групу по соціальному захисту населення, особливо звернула увагу на паліативну допомогу населенню, тому що в нас цей напрям на Донеччині взагалі не розвинений. І я отримала лист — мене попросили навести розрахунки, які заходи, потреби, послуги й товари тощо необхідні для реалізації цієї допомоги. Попросили навести орієнтовні суми, що та скільки коштуватиме. На відповідь мені дали часу — один вечір. А фінансові розрахунки за такий період не готуються», — наголошує представниця ГО «Дивосвіт».
Після цього листа наступний, який отримали представники ГО — з текстом «Дякуємо, що відгукнулися, якщо ви нам будете потрібні - ми вас покличемо». Коли ж Юлія Володченко надіслала запит, аби дізнатися склад робочих груп — була здивована, що серед чиновників таки присутні представники громадських організацій, деякі з яких уже кілька років не мають жодного відношення до Донеччини. І в них немає розуміння того, які громади якого відновлення потребують, і чи потребують його взагалі. Водночас зі складу координаційних груп виключили представників тих організацій, які лишаються на Донеччині, але не змовчують, коли влада ухвалює неоднозначні рішення.
«Нам, представникам громадськості, пропонували зайти лише у робочі групи за напрямками. Але у списку членів координаційної ради, які ухвалюють остаточні рішення, виявилися три представники громадськості. Одна з них — Світлана Ткаченко, голова ГО „Точка доступу“, яка з 2014 року виїхала у Київ і на Донеччині більше не жила. Тож яке вона має відношення до нашого регіону? Як вона туди потрапила й за якими критеріями цих представників взагалі обирали? Я так розумію, що в якійсь телефонній розмові представники громадської ради все погодили й подали кандидатури окремих людей попри правила громадської ради. Це мало б бути рішення ради, ухвалене протокольно, а не самовільно ухвалене рішення. Фактично у списках лишили тих представників громадськості, які створять „гарну картинку“, що громадськість є, але які дуже лояльні до влади й не будуть виступати сильно проти через її рішення. Зручні», — обурюється Юлія Володченко.
Після спілкування з громадськими активістами журналісти «Вчасно» звернулися з запитом, чому громадськість не допустили до робочих груп, до Донецької ОВА. Упродовж тижня на один лист надійшли відповіді від дев’яти різних департаментів адміністрації, однак конкретної відповіді на питання, чому в робочі групи не включена громадськість, «Вчасно» не надали.
Разом з тим, згідно з отриманими відповідями на запит, громадськість додали у деякі координаційні групи. Зокрема, у групу з питань відновлення територій Управління містобудування запросили п’ятьох активістів, водночас у координаційну групу Департаменту охорони здоров’я активістів не додавали — через специфіку питання.
На це активісти також обурюються: навіть якщо врахувати «специфічну тематику», саме завдяки зусиллям громадських організацій вдалося закрити нагальні потреби медицини області. Тому проганяти зі списків активістів, які мають знання у закупівлях, розцінках тощо — такий самий абсурд.
«Відповіді підрозділів ОДА підтверджують, що вони взагалі не бачать організації громадянського суспільства як партнерів у питаннях планування відновлення. Показова відповідь департаменту охорони здоров’я про те, що відновлення у цій сфері є „вкрай складним процесом і потребує спеціальних знань та навичок виключно професіоналів в галузі медицини“. Але коли ми передавали генератори лікарням, буржуйки — сільським амбулаторіям, коли віддали шпиталю автономну систему нагріву води, у нас чомусь не питали дипломів докторів медицини. Можливо, керівництво департаменту думає, що ГО під час засідань координаційної групи будуть розказувати, як правильно робити операцію з видалення апендициту, або порушувати питання про актуальність бахіл у медзакладах?», — обурюється Андрій Грудкін.
Водночас у відповіді журналістам «Вчасно» в ДонОВА зауважили, що на сьогодні вже розроблені плани, що необхідно зробити після деокупації захоплених росією територій Донеччини. Зокрема, деякі з них:
На перехідний період (6 місяців) пролонгації виплат допомоги ВПО, які повертаються до деокупованих територій;
Ідентифікація отримувачів соцвиплат і звірка баз даних щодо померлих під час окупації з метою очищення від них баз даних (упродовж трьох місяців після деокупації);
Відновлення діяльності 6 центрів соціально-психологічної реабілітації дітей на деокупованих територіях (впродовж року після деокупації);
Організація роботи хлібопекарень і забезпечення хлібом і хлібобулочними виробами населення (з дня деокупації населеного пункту).
Донеччанка Юлія Володченко наголошує: кулуарні рішення влади потім, під час голосування за проєкти, які мають відновлювати деокуповані території, вплинуть дуже негативно на саме відновлення. Зокрема тому, що без об'єктивної думки громадськості мільярди гривень можуть піти дарма «не туди».
«Треба врахувати вже зараз, поки створюються плани на мільярди гривень — чи всі громади потрібно відновлювати? Наприклад, у нас є такі, куди бізнес не зайде, тому що там не буде для нього якогось прибутку. Відповідно, не буде відновлення якихось робочих місць, не будуть повертатися люди. То чи вкладати значні кошти у відновлення таких громад? Наприклад, навіщо відновлювати школу, в яку не прийдуть навчатися діти? У цих питаннях можуть допомогти організації „на місцях“, які працюють із громадами й знають їх реальний потенціал» — зауважує активістка.
Нині в Міністерстві реінтеграції ТОТ офіційно заявили, що на відновлення Донеччини необхідно близько 200 млрд гривень, Луганщини — 80 млрд гривень.
«Однак що входить у ці 200 млрд грн, які дії, які заходи — ніхто, окрім, мабуть, Донецької ОДА і Мінреінтеграції, не в курсі. А гроші ж бюджетні. Ще у мене є питання щодо сум, які запросила ОДА на дії зі стабілізації ситуації по деяких напрямках. Наприклад, на розробку програми комплексного відновлення вона хоче понад 11 млн грн, але коли почнеться розробка цього документу — Донецька ОДА не знає. На цей час нам кажуть, що розробити цю програму просто неможливо», — наголошує представниця ГО Юлія Володченко.
Представник ГО «Сильні громади» Андрій Грудкін резюмує, що сама ОДА власноруч створила дуже дивну ситуацію й сама ж спричинила конфлікт — спершу нібито запросивши громадськість до співпраці, а потім виключивши її зі списків.
«Характерно, що у самих планах першочергових дій громадські організації відсутні в переліку виконавців. Можна було хоч „задля годиться“ написати, що громадські організації - за згодою. Але ні. Загалом дивна ситуація. Спочатку запросили ГО до роботи у координаційних групах, потім усім офіційно відмовили. Після цього деякі департаменти все ж покликали кількох членів громадської ради при Донецької ОДА як запрошених… Очевидно одне: процес зробили закритим, і все це дуже нагадує 2014 рік, коли після часів застою доводилося виборювати відкритість і привчати владу говорити з людьми», — наголошує Андрій Грудкін.