Через вторгнення росії в Україну, окупацію та бойові дії, мільйони українців залишилися без житла. Верховна Рада 19 грудня 2024 року ухвалила в другому читанні законопроєкт № 11 161, мета якого полягає у фінансовому відшкодуванні за пошкоджене та зруйноване житло, яке розташоване на ТОТ та в зоні бойових дій. Нині він в очікуванні останнього етапу — підпису Президента України. Аби пришвидшити цей процес, було навіть зареєстровано окрему петицію.
Згідно з положеннями закону, відшкодування для українців проходитиме за програмою єВідновлення, яка діє з травня 2023-го й виплачує компенсації на ремонт пошкодженого житла, а з серпня того ж року — видає сертифікати на купівлю нового житла замість повністю зруйнованого. Вираховувати суму компенсацій будуть за спеціальною формулою Кабінету Міністрів, без фізичного огляду майна, без фото та відеофіксацій й з мінімумом документів.
Найголовніша умова для отримання відшкодування — проживання в Україні протягом останніх двох років перед поданням заяви.
Одним із ініціаторів закону № 11 161 є голова організації «Асоціація молодих ВПО України» Аркадій Петросян. Питання ВПО й компенсації за житло його торкається особисто, як і мільйонів українців.
У 2014 році, бувши підлітком, Аркадій вперше з батьками евакуювався через війну із Горлівки у Слов’янськ. Після цього він вступив у релокований Горлівський університет мов у Бахмуті, де працював й займався громадською діяльністю. Але з початком повномасштабного вторгнення росіян Аркадій Петросян знов вимушено покинув свій дім, виїхавши до Києва.
Журналісти «Вчасно» поспілкувалися з Аркадієм щодо процесу створення законопроєкту, його основних умов та положень.
— В чому полягає суть законопроєкту № 11 161 і як виникла ідея його реалізувати?
— 2022 року наша команда займалася евакуацією з Бахмута й району. Нині ми постійно спілкуємося з ВПО з різних регіонів в рамках роботи нашої асоціації молодих ВПО. До нас якось звернулися бахмутяни, і ми зрозуміли, що в українців є нагальні проблеми із житлом. Нині працює єВідновлення як механізм компенсації знищеного чи зруйнованого житла для людей. Але є, до прикладу, Бахмут, який нині повністю знищений, а люди де-юре не можуть це довести, бо туди не може виїхати комісія для фіксування руйнувань та пошкоджень. І таких територій в Україні, крім Бахмута, дуже багато.
Тому ми зробили робочу групу із нашою асоціацією, звернулися до народних депутатів й написали законопроєкт № 11 161. Головна ідея полягає в тому, щоб все житло, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях та в зоні активних бойових дій, має прирівнюватися до знищеного. Бо люди часто ризикуючи життям, через блокпости окупантів та принизливу фільтрацію, як в Маріуполі, обрали Україну і живуть тут, й головною проблемою для них є житло.
— Які етапи довелося пройти на шляху реалізації законопроєкту?
— Повна реалізація в нас закінчиться, коли перший переселенець отримає компенсацію. Нині цей процес триває, й починався він ще у червні 2024 року, коли законопроєкт був прийнятий у першому читанні. Після цього ми зробили громадське обговорення й прийшли до певних висновків, коли готували проєкт до другого читання. Перед цим ми зробили всеукраїнську акцію, у нас було 400 волонтерів, ми зібрали понад 25 тисяч живих підписів по всій Україні. Після цього законопроєкт підтримав Комітет з питань економічного розвитку. Потім десь півтора місяця законопроєкт не виносили в залу. І ми зробили мирну публічну акцію під Верховною Радою. Нас почули, й 19 грудня 2024 року Верховна Рада підтримала законопроєкт у другому читанні.
— З якими проблемами ви спіткалися на шляху створення цього закону?
— Шлях до цього, звичайно, був нелегкий, особливо на перших етапах, коли це не висвітлювалося в ЗМІ, й нам не вірили люди, що це реально. Нам казали, що «законопроєкт до першого читання не доживе». Однак ми зібрали підписи, провели обговорення, написали листи, винесли на Комітет, винесли на другому читанні й маємо результат.
— У чому, на Вашу думку, полягає затримка прийняття закону?
— Це, мабуть, тенденція, коли Президент не надто швидко підписує законопроєкти, особливо ті, що подані не за повною його політичною креатурою.
— Які основні механізми закону щодо отримання компенсацій?
— В основу покладено програму єВідновлення, яка розроблена Урядом. За її механізмами будуть відшкодовувати гроші за житло.
Однак додатково хочу зауважити, що крім законопроєкту № 11 161 ми нині розробляємо ще один, де викладаємо позицію, щоб компенсація сплачувалася за житло, яке знаходиться на ТОТ з 2014 року й це житло теж прирівнялося до знищеного. Це шлях до соціальної справедливості, оскільки єВідновлення нині стосується лише початку повномасштабного вторгнення, з чим ми не погоджуємося. Є також несправедливість щодо формули компенсації, в якій є коефіцієнт регіону, і він у Донецькій та Луганській областях найнижчий — 0,5, який зменшує суму компенсації.
— Чи є віра в те, що закон буде дійсно працювати в країні?
— Зі сторони нашої асоціації ми зробили все, аби цей закон працював. Ми йшли на діалог, й кожну зміну, яку робили, ми проговорювали з бенефіціарами цього закону та з ВПО. Звісно, на Уряд чекають великі виклики, адже потрібно працювати з міжнародними партнерами щодо додаткового знаходження фінансів.
— Що треба, аби держава впоралася з виконанням цього закону?
— Треба, щоб його негайно підписав президент. А далі все має запрацювати, як вказано в законі, люди будуть подавати заявки, держава — рахувати збитки, шукати кошти й поступово виплачувати компенсацію.
На 2025 рік в держбюджеті закладено понад 19 млрд грн на програму єВідновлення. 15 млрд із них за ініціативи Президента України Володимира Зеленського будуть розподілені на відновлення житла для вимушених переселенців.
Однак спочатку у бюджеті-2025 на компенсації було закладено лише 4 млрд грн. Це нагальне питання фінансування активно підіймалося в парламенті, зокрема й за ініціативи Тимчасової спеціальної комісії ВРУ з питань захисту майнових та немайнових прав ВПО та інших осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії РФ, яку очолює Павло Фролов.
Журналісти «Вчасно» поцікавилися у нардепа щодо виплат мільйонам ВПО й джерел фінансування єВідновлення, яке покладене в основу закону № 11 161.
— На Вашу думку, що треба, аби держава впоралася з виконанням закону? Чи можуть бути якісь труднощі вже на етапі його реалізації після підписання президентом?
— Головна перепона — це гроші, бо дуже багато людей після підписання закону матимуть право на отримання компенсації. Але ми весь час домагалися того, щоб по програмі єВідновлення відновили справедливість. І щоб не тільки люди, які втратили житло внаслідок війни на підконтрольній території мали право на компенсацію, а і ті, чиє житло лишилося в окупації або в зоні бойових дій.
— Скільки в Україні офіціально зареєстровано ВПО і відповідно, яка загальна сума компенсації має бути відшкодована цій категорії?
— Офіційно станом на 2 січня 2025 року в Україні зареєстровано 4 622 761 ВПО, в тому числі 888 986 дітей до 18 років.
Якщо ви питаєте про реалізацію закону 11 161 після його підписання, то його сфера дії ширша і він, зокрема, розповсюджується і на біженців з України й на осіб, які перебувають під тимчасовим захистом у Європі, а не лише на ВПО, які залишились в Україні.
Наша комісія ініціювала обрахунок вартості майбутніх компенсацій і доручила усім обласним військовим адміністраціям, які мають окуповані території, оцінити обсяг необхідних коштів. Деякі ОВА повідомили, що вони не можуть це зробити через необхідність мати інформацію з окупованих територій. А, наприклад, Луганська ОВА повідомила, що загалом необхідно орієнтовно майже 450 млрд грн на компенсації.
Ну і є також загальні статистичні дані про середню вартість житла на окупованих територіях, за якими сума компенсацій за законом 11 161 може становити понад 3,3 трлн грн.
Таких коштів, на жаль, немає у державному бюджеті на сьогодні. Хоча наша парламентська комісія домоглася на 2025 рік спрямувати 19 млрд грн саме на програму єВідновлення і виплати компенсацій за зруйноване житло. Це означає, що у 2025 році нові оселі замість зруйнованих отримають понад 12 тис. сімей ВПО або понад 36 тис. українців. Це у 2,5 раза більше, ніж за весь час дії програми єВідновлення.
— Крім держбюджету, є альтернативні джерела фінансування, які можуть спрямовуватися на компенсацію майна?
— Фінансування може бути з різних джерел. Це можуть бути репарації, але поки незрозуміло, як швидко ми їх отримаємо. Можуть бути кошти гуманітарних організацій, наших західних партнерів. Але це все тривалий у часі процес, і треба розуміти, що закон 11 161 дає можливість людям отримати житловий сертифікат і зафіксувати своє право на майбутні компенсації. Без встановлення чіткої дати, коли люди зможуть отримати кошти на нові квартири.
А щодо державного бюджету, то він точно не зможе покрити усі видатки на компенсацію людям за втрачене житло.
Як повідомляється на сайті Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України, у 2024 році Україна отримала транш в обсязі 30 млн євро, які спрямовано на оплату понад 800 житлових сертифікатів.
— Яка доля законопроєкту з підписанням? Скільки він може лежати непідписаний і, відповідно, відтягуватись час на його вступ у законну силу?
— Зараз Закон знаходиться на підписі у Президента. І дійсно в нас є випадки, коли закон перебуває на підписі понад 15 днів — термін, який за Конституцією відведено на підписання Закону або його ветування. Там є певна колізія і невизначеність у нормах Конституції, яка не вказала, як закон набирає чинності, й хто його підписує, якщо Президент не підписав і не ветував Закон у цей 15-денний строк. Але це вже не відповідальність парламенту.
— Чи є схожий досвід в інших країнах із відшкодування коштів за зруйноване житло?
— Є досвід Грузії, Туреччини, Колумбії, Кіпру які намагаються відшкодовувати такі збитки. Підходи до цього різні, це і грошова компенсація, і майнова, яка здебільшого є пріоритетною. Цей досвід може бути нам корисний лише деякою мірою. Бо в Україні дуже великий розмір пошкоджень і відповідно компенсацій.
Так, за оцінкою Світового Банку, ООН та Єврокомісії станом на 31 грудня 2023 року збитки, завдані агресією рф нашій житловій інфраструктурі сягають $ 59 млрд. Зруйновано близько 10 млн кв.м. Це дуже великі обсяги й відповідно кошти на відновлення.
Тому ми на всіх рівнях — і міжпарламентському і міжурядовому, працюємо, аби донести міжнародним партнерам, у якій складній ситуації ми знаходимося, і спільними зусиллями знаходити кошти.
Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини, координатор громадської приймальні УГСПЛ в Торецьку Євген Федоричев опрацював законопроєкт у правовому секторі й видокремив кілька суперечливих положень, які потребують виправлень.
Зокрема юрист звертає увагу, що у законопроєкті не врахували потреби людей зі статусом ВПО, які набули його ще до повномасштабного вторгнення. Як відомо, компенсація виплачуватиметься за майно, яке знаходиться в окупації або в зоні бойових дій лише після 24 лютого 2022 року.
«У Верховній Раді є комітет з юридичних питань, і коли розроблявся цей закон, то комітет подавав відповідні зауваження і правки. Вони грамотно й розлого написані, що конкретно цей закон не врахував, і що він теоретично може порушити права людей зі статусом ВПО, набутим до 24 лютого 2022 року. Чому депутати не врахували ці правки та прийняли в тому вигляді, в якому він наразі є, я не знаю. Але зауваження були слушні, вони також стосувалися конституційних аспектів, зокрема передбачаючи заборону надання привілеїв громадянам з огляду на будь-які ознаки. Це, наприклад, раси, статті, статусу, місця проживання тощо. За будь-якими ознаками у нас немає привілеїв, згідно з основним законом. Цей закон № 11 161 має певні привілеї, за яким надаватиметься компенсація».
Також з недоліків є умова проживання два роки в Україні перед поданням заяви. За словами юриста, людин, яка виїхала на початку повномасштабного вторгнення до іншої країни, і частково приїжджала до України, має тепер вираховувати, скільки вона була за кордоном, і чи не перевищувала вона певний термін перебування.
«Якщо ж людина взагалі не проживала останні два роки в Україні, то в законі прописано, що вона не може подати заяву на компенсацію. Як на мене, цю норму треба було прибрати або відредагувати, й не виставляти чіткі терміни перебування за кордоном та в Україні, — пояснює Федоричев. — Крім цього, є питання щодо невизначеного граничного розміру компенсації. Я розумію логіку не уточнення компенсацій, але людина може отримати потім суму, яка зовсім не відповідає вартості зруйнованого житла».
За словами Федоричева, сума компенсації визначається через коефіцієнт середньої вартості за 1 кв. м по всій державі, потім цей коефіцієнт множиться на інший — вартості житла в регіоні, де воно знаходить вже зруйноване, пошкоджене чи в окупації. І другий коефіцієнт може бути набагато нижчий, ніж перший.
«Умовно кажучи, що у Костянтинівці на Донеччині й в Луцьку вартість житла буде відрізнятися за ціною. Від цього залежатиме сума компенсації й цей порядок, як на мене, не дуже чітко врегульований», — каже юрист.
Також є питання щодо отримання компенсацій, а саме розпоряджання коштами, які людина може використати тільки за цільовим призначенням.
«Вимога ніби адекватна, ми розуміємо, що якщо людина втратила житло й отримала за нього гроші, то вона відповідно має придбати нову домівку. Але повернувшись до умовно довоєнного стану, людина має право розпоряджатися своїм житлом як завгодно. Може продати, реалізувати це відчуження, отримати певні кошти й розпоряджатися ними як заманеться. Наприклад, купити нерухомість, рухомість, або витратити на інші потреби. А тут ці кошти мають цільове призначення, людина не в праві вільно розпоряджатися ними, хоча кошти це є також майно. І це стосується вже обмеження майнових прав». — каже Федоричев.
Однак, попри положення, які недопрацьовані, загалом цей законопроєкт є позитивною зміною, яку так потребували ВПО.