«Завдання вагнерівців „дійти“ до точки за будь-яких умов»: донецький захисник пояснив «схеми» завербованих терористів

Терористи «Вагнеру», які з самого початку війни беруть участь у захопленні українських територій, вже давно перестали бути «немічними» та нікчемними. Слід визнати: ті, кого називають «зеками» та «пакетиками», попри все лишаються вмотивованими та дуже небезпечними противниками.

Ілюстративне фото з відкритих джерел

На східній частині фронту українські захисники вимушені боротися не лише з мобілізованими солдатами без військової освіти, а й зі спецпідрозділами, яких командирують на Донеччину та Луганщину, аби хоча б якимись силами реалізувати план захоплення України. Однак вони — не єдина проблема на тому напрямку. Подекуди більш небезпечним є «зомбоване м’ясо» — тюремники, завербовані ПВК «Вагнер» і директором компанії Євгеном Пригожиним.

За словами українських захисників, тим уже нічого втрачати — вони знають, що помруть або в бою за неадекватні амбіції президента путіна, або їх закатують свої ж. Тому кидаються в бої бездумно, фактично «саморозстрілюючись» боєкомплектами українців.

«Вагнерівці» — явище нестандартне, але з ним можна боротися"

На сході країни українські військові продовжують відбивати наступи росіян та завдають їм значних втрат. Деякі підрозділи ПВК «Вагнер» втратили до 80% бійців, повідомила 15 лютого заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Евакуація загиблих і поранених ворогом обмежена або не здійснюється взагалі.

За словами посадовиці, значні втрати ворога зумовлені суттєвим зниженням рівня довіри окупантів до рішень командування щодо ведення бойових дій. Однак немалу роль відіграє й те, що вони стають гарматним м’ясом у перших лініях наступу, які регулярно ліквідовують Збройні сили України.

Євген Строкань, військовослужбовець на східному напрямку, пояснює: попри те, що вагнерівці бездумно кидаються під обстріли й таким натиском іноді роблять вдалими свої «вилазки», боротися з ними можна. Такі висновки — за власними спостереженнями та результатами спілкування з полоненими вагнерівцями.

«Мене дивує насамперед те, що їхні бійці здійснюють ті речі, на які не йдуть більшість військових на планеті. І це якраз я і намагався зрозуміти. Я особисто бачив, як вони продовжували просування, отримавши втрати ще на підходах, як вони залишають по два бійці в обороні, яких потім можна легко вбити, як просуваються кожний окремо, а збираються в більші групи безпосередньо перед стрілецьким боєм на відстані в 50 метрів від наших позицій. Бачив, як після нашого удару від 15-осібної групи відходять двоє й продовжують штурм. Вагнерівці лягають на землю і не рухаються годинами. Це все вражає, але тут немає чого боятись. Річ у тому, що більшість цих вагнерівців дійсно „першоходи“, тобто вони не бачили раніше стрілецьких боїв. Тому йдуть, не розуміючи, що їх дійсно чекає», — пояснює Євген Строкань.

Військовослужбовець додає: навчитись «розуму» й хоча б дізнатися про перспективи виживання (і їх відсутність) їм не дають свої ж — оскільки тих, хто може бути «хрещений боєм», ізолюють від решти.

«Я не знаю, що роблять з тими, хто відступив і повернувся назад після „недоштурму“, але підозрюю, що застосовують вдруге вагнерівців лише успішних штурмів», — впевнений Євген.

«Наступи на ділянках, засіяних їхніми трупами, часто менш успішні»

Боєць зауважує, що терористи продовжують рухатися (а не наступати) після втрат. Зокрема тому, що рухаються «по точках» — їхнє завдання не зробити щось конкретне, а просто «дійти» до якоїсь точки. Точніше сказати — дійти за будь-яких умов.

«Така задача виглядає реальнішою, тому вагнерівці думають, що за 100 метрів буде їхній чекпоінт (контрольна точка — ред.), а трохи далі - підкріплення й евакуація. Тому й намагаються подолати свій маршрут не зважаючи на втрати, але це працює не так класно. Їхня ж*** стискається, вони все одно припиняють рух, якщо отримують багато втрат. Так, вагнерівці переступають трупи своїх і йдуть далі. Це правда. Але їм не кажуть, що то трупи їхніх же. Тобто солдати ПВК „Вагнер“ часто наступають у нашій, краденій або спеціально підготовленій, формі, тож дохнуть теж у нашій формі, відповідно їхні наступники не можуть зрозуміти, чиї то трупи. Але якийсь інтелект там все ж перемагає, оскільки наступи маршрутами, які засіяні трупами, часто значно менш успішні», — розповідає захисник.

Окупанти опублікували втрати вагнерів на Донбасі

Євген Строкань зауважує: одна з причин, чому вагнерівці треба вбивати — щоб на шляху їхнього підходу залишалась чергова «лякалка» для нової групи москалів.

«Те, що вагнерівці - дурні та бомжі - неправда. У кожній групі є круті бійці, але вони „розбавлені“ м‘ясом. Так само й неправда, що вони всі чимось обколоті. Можливо, якісь стимулятори й використовують, але це не масова практика. Принаймні я цього особливо не помітив. Полонені - перелякані, в паніці. Думаю, що під наркотою було б не так», — пояснює військовий.

Одними з тих, ким «розбавлені» підготовлені вагнерівці, є «мули» — військові, які без зброї носять устаткування туди, куди їм скажуть. Саме їх доволі легко цілити, тому що вони бігають у повний зріст, не знаючи, як себе треба поводити на фронті.

«За всіма вагнерівцями постійно спостерігає коптер і керує їхніми діями. Тому вони до вказівок командування ставляться уважно, бо знають, що збрехати не вийде. Також вони думають, що їхні дії дуже ефективні й вони беруть участь в успішному наступі, треба тільки „піднатиснути“. Ну і ментально їх гарно обробляють, тому вони накручені дуже», — пояснює донецький захисник.

«Задача „штурмувати й здохнути“ звучить, мабуть, в останній момент — перед нашими позиціями»

Євген Строкань каже, що вбивство вагнерівців під час захисту позицій — важлива, але не надто легка справа.

«Мене вражає їхня виконуваність, але пояснення цього — в хорошому контролю їхніх дій, «накрученості» особового складу, присутності у групах досвідчених бійців. А основне — в простоті задач. Тобто завдання «йди на точку, а якщо побачиш противника — стріляй» звучить простіше, аніж «тут позиція противника, тобі треба її штурмувати й здохнути». Щоправда, підозрюю, що такі задачі звучать уже в той момент, коли вони перед нашими позиціями. Хоча й підготовка у них хороша під конкретні задачі, дуже точний відбір бійців під конкретні ролі в групі.

У цивільному житті вони справді були г**ом, але коли їх підготували, дали зброю і чітко скомандували, що треба зробити — вагнерівець представляє певну небезпеку", — визнає Євген Строкань.

За інформацією «Білого дому», станом на кінець грудня 2022 року сили ПВК «Вагнер», скеровані в Україну, становили 50 тисяч найманців, із них 10 тисяч — контрактники, а ще 40 тисяч — завербовані в тюрмах ув’язнені. Попри таку кількість гарматного м’яса, українські захисники щодня вдало ліквідовують в’язнів-терористів. Тож із 50 тисяч вагнерівців на сьогодні лишилося близько 10 тисяч живих терористів.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

Автор: Аліна Євич

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev