Звільняв Лиманщину від російських загарбників: доброволець із Краматорська про оборону рідного краю та поранення на війні

За місяць до повномасштабного вторгнення Павло Хозяйнов до кінця не вірив, що буде вторгнення. А коли 24-го лютого 2022 року почув гул ракет і вибухи, зрозумів, що це таки можливо.

«З перших днів я пішов добровольцем у військкомат. Ми поїхали у Слов’янськ, де формувався підрозділ ТрО Краматорська і Слов’янська, — розповідає Павло у проєкті „Краматорськ — місто незламних героїв“. — Частина хлопців із кола мого спілкування, підприємці, теж пішли добровольцями. Спочатку тривала служба у Слов’янську, були тренування, а через декілька тижнів ми вже готували лінію оборони навколо міста. Ми думали, що будемо воювати на межах своїх міст, оскільки ворог стрімко наступав».

За словами Павла, згодом ситуація на фронті дещо стабілізувалася й лінія оборони проходила по річці Сіверський Донець. У той час ще тривала оборона Святогірська, й Павлу із побратимами довелося піти на «нуль».

«Коли почався контрнаступ з Балаклеї й наші хлопці погнали ворога, ми зрозуміли, що в нас є можливість наступу і з нашого боку. Так і сталося, ми пішли в наступ на Лимані. Ми переправлялися через річку, по лісах ми проводили наступальні дії. Гнали ворога і після того, як він відступив з Лиману. нас перебазували на Куп’янський напрямок, там вже точилися дуже важкі бої», — додає Павло.

Саме там військовий і його побратими зазнали найбільших втрат. Сам Павло отримав два поранення й дві контузії, одна з них — важка. Згодом через поранення й необхідне довгострокове лікування Павла демобілізували.