Уже кілька тижнів у Святогірську, який був розділений між окупантами та ЗСУ із червня, відроджується життя. У розтрощеному окупантами місті кілька місяців не було ні свободи слова, ні зв’язку та комунікацій. Водночас місця дислокації росіян видно відразу – у них горами лежать пляшки з-під алкоголю, якими ті обпивалися в окупованому місті.

На сьогодні в місті, куди вже хочуть приїжджати донеччани, вже запрацювала необхідна інфраструктура для тих, хто лишався під окупацією. Проте зима, як і в більшості деокупованих місцевостей, буде заскладною для того, аби її переживати в місті.

Тому містян попередили відразу: нині тривають роботи з розмінування територій, оскільки окупанти “засмітили” мінами та розтяжками усю територію міста, яку контролювали.

Через це в’їзд цивільним у Святогірськ поки що заборонений – хоча б кілька тижнів, доки піротехніки зможуть убезпечити та прибрати з міста вибухонебезпечні предмети. 

“Рашисти лишили після себе випалену землю й голодних заляканих людей”

Ще тиждень тому, 5 жовтня, очільник Донецької ОВА Павло Кириленко прозвітував: людей, які лишалися під окупацією, у всіх сенсах доводиться підіймати з землі. Дехто вимушений був усі ці місяці жити в розтрощених будинках просто неба (тому що дахи деяких будинків “зірвали” російські ракетні обстріли). Водночас уже в той день святогірчанам виплатили пенсії та матеріальну допомогу й врешті-решт роздали гуманітарку – ту, яку раніше окупанти видавали лише на камеру задля “картинки” на російських ЗМІ. 

Разом з тим із понеділка на деокупованій території вже запрацював зв’язок від “Vodafone”.

Крім того, з 12 жовтня у Святогірську запрацював перший банкомат – його на територію деокупованого міста привіз український “Ощадбанк”, після чого люди отримали можливість отримувати гроші та виплати у зручний їм час. Для цього в максимально короткі терміни у звільненому місті відновили електропостачання наскільки можливо. Однак, ймовірно, постачання електрики відбувається завдяки генераторам, оскільки в місті значно пошкоджені усі комунікаційні системи. 

Містян також попередили, що зима 2022-23 у Святогірську мине без опалення, які б зусилля для цього не доклала українська та місцева влада. Ще напередодні місцеві мешканці були до цього в більшості готові – тому більша частина містян, які жили у багатоповерхівках на підконтрольній росіянам частини, перебралися до приватних будинків. Там у людей принаймні є шанс зігрітися за допомогою дров.

Готувати їсти людям фактично від самого підходу окупаційних військ, відколи вони почали “рівняти з землею” громаду, теж доводиться на вулиці. Власне, саме там і смажилися продукти, які вдавалося роздобути чи знайти, грілася вода (яку теж доводилося не лише добувати, а й фільтрувати. аби вона стала придатною для пиття). Не гребували люди й водою з калюж і інших поверхонь, де вона збиралася – тому що проблеми з їжею та водою були надсерйозні.

“У громаді ми вже налагодили доставку гуманітарної допомоги, передусім – їжі, води, ліків та засобів гігієни. Зараз розбираємося із більш серйозними потребами місцевих жителів. Розуміємо, що зима близько, погода вже псується, а жити в тих умовах, в яких ці території перебувають після російської окупації, просто неможливо”, – розповідає Павло Кириленко.

Після деокупації Святогірська не забули й про безпритульних тварин – днями їм привезли корм, аби прогодувати десятки котів і собак. Цим займалися краматорські правоохоронці разом із волонтерами, які спільно завезли у місто майже півтори тонни корму. Зокрема, було завезено понад сто мішків сухих сумішей.

“На вулицях, у притулках деокупованих міст перебувають сотні покинутих або народжених уже під час окупації тварин. Вони потребують допомоги, так само як і люди", – йдеться у повідомленні поліцейських.

Голод в окупації: від інформаційного – до виснажливого

За час окупації українці фактично були відрізані від світу – вони не мали доступу до новин, спілкування з рідними та близькими. Тож чотири місяці в окупації люди фактично були відірвані від українського інформаційного простору. Цю втрату почали надолужувати, роздаючи інформаційний бюлетень “Донеччина”.

“Із того, що вже вдалося: у Святогірській громаді сьогодні вже запрацював мобільний зв’язок та мобільний інтернет 4G. 

Також там сьогодні спекли перший хліб - відновила роботу місцева пекарня. Це – тамтешній підприємець, який на час окупації евакуювався з міста і тепер повернувся для важливої роботи. Доступ до територій за Сіверським Дінцем значно ускладнений, адже всі мости пошкоджені. Тому виробництво власного хліба безпосередньо на місці – це вкрай необхідна річ. 300 буханок щодня підприємець віддаватиме безплатно малозабезпеченим та маломобільним групам населення, решту – реалізовуватиме і закриватиме потреби усієї громади”, – розповідає очільник Донеччини.

Водночас влада вкотре наголошує: пережити зиму у розтрощеному місті фактично неможливо. Тому варто не лише задуматися про переїзд в іншу локацію, а й евакуюватися найближчим часом.

“Важливо: кожен житель звільнених громад може скористатися можливістю безплатної евакуації. Щобільше – це єдиний правильний варіант дій для цивільних. Вже невдовзі вдарять морози, а будинки та комунікації в них зруйновані або пошкоджені. Зима буде холодною і довгою. Евакуація зі Святогір’я – це необхідність. Ми працюємо цілодобово над відновленням нормального життя у визволених громадах, однак маємо розуміти: до “норми” вони повернуться нескоро”, – попереджає Павло Кириленко. 

Безпека – живим, спокій – загиблим: у Святогірську поховали людей, які не пережили російських снарядів та окупації

За час окупації Святогірська жертвами окупантської влади стали десятки людей. Ще більше людей, на жаль, не пережили обстрілів та влучань, які фактично зрівняли з землею більшість будівель у місті та навколишніх селах. 

Пізніше ж, коли рашисти контролювали частину міста, захороненням людей вони не займалися – “ініціативу” довелося перебирати місцевим, ризикуючи підірватися на розкиданих довкола мінах. Ризик не завжди був виправданий – і, на жаль, у місті були трагічні випадки, коли люди підривалися на мінах. Тож з часом тіл на вулицях і в будинках Святогірська ставало все більше. Навряд чи щастило й тим, хто потрапляв у так звані “братські могили”, облаштовані окупантами. 

“На міському кладовищі Святогірська перезахоронили 21 тіло – це цивільні, які загинули під час окупації міста. Поки тривали бої за Святогірськ та окупація, загиблих закопували на вулицях і подвір'ях.

Усі тіла з-поміж перезахоронених вже ідентифіковані та належним чином заховані”, – пояснив Павло Кириленко. 

Крім того, на сьогодні досі тривають роботи правоохоронців з приводу знайдення усіх постраждалих людей у катівнях, які СБУ викрила поблизу Святогірської Лаври. У пансіонаті окупанти тримали місцевих мешканців, які підтримували Україну. Під час попереднього обшуку поліцейські знайшли предмети, які вказують на те. що людей у тих катівнях нівечили та терзали.


 

Святогірськ, окупація, звільнення Святогірськ, Донеччина