Найважче зараз — просто потрапити в Покровськ, оскільки заїхати на транспорті туди майже неможливо. У небі цілодобово висять російські дрони, які відразу ж атакують будь-що рухоме. Через це бійці 68 бригади готові «пересидіти» зайві дні на позиції, аніж йти в напрямку FPV, сотні яких на них лежать обабіч шляхів в режимі очікування.
Фото: 68 окрема єгерська бригада
У Покровську ворог уже опанував небо. Щохвилини над містом висить понад десяток ворожих дронів, ще стільки ж чатують у режимі очікування на дорогах, поки оператори по той бік не побачать майбутню ціль — чи то рухому автівку, чи то навіть цивільну людину. Ймовірність ураження — понад 90%, єдина надія на виживання — похибка оператора, коли той скерує вантажений тротилом дрон трохи лівіше чи правіше. Уламками поріже та посіче, проте, можливо, людину не вб'є. Така на сьогодні подоба життя у прифронтовому Покровську, який понад рік найзавзятіше та найбільш вбивчо штурмують елітні підрозділи окупантів.
На сьогодні безпілотні літальні апарати — основні вбивці Покровська. Закидають росіяни звичайні будинки та поодинокі цілі не лише шахедами, а й «Герберами», що навіть торік собі не могли дозволити. Щодня по їхніх ударах можна звіряти годинник — росіяни б’ють по будинках о дев’ятій вечора, другій ночі, розповідає Олександр Грек, командир роти БпАК 68 окремої єгерської бригади. За наявною інформацією, лише на ділянку дороги Родинське-Покровськ окупанти щодня виділяють близько 700 бортів FPV.
Смуга відповідальності 68 бригади — саме місто Покровськ. Піхотинці-єгерці ж ведуть бої ще на підступах до нього, не впускаючи росіян у населений пункт. Однак останні два місяці окупанти припинили активні штурмові дії Покровська, зосередившись на ураженнях логістики Сил оборони. Зокрема, упродовж крайніх двох місяців у смузі відповідальності єгерців була лише одне спроба механізованого штурму з застосуванням трьох одиниць бронетехніки. Тоді її вдалося зупинити ще на етапі підготовки до самої атаки — коли росіяни рухалися в бік «сірої» зони. Було кілька штурмів на мототехніці, проте також невдалих.
«Відчуття, ніби вони й самі не дуже хочуть проводити штурмові дії. Ніби стараються нас затримати, тримати в тонусі. Регулярно відправляють піхотинців, частина з яких, судячи з перехоплень, відмовляється йти. Або обманюють керівництво, що висуваються, а ніяких рухів не відбувається», — каже Олександр Грек.
Однак значно активніше (і щоденно) росіяни відпрацьовують по логістиці СОУ. Тож усе довкола міста охоплене «клешнями» армії рф, що дає змогу бити по логістиці результативно.
«Хлопці на позиціях кажуть, що краще трохи пересидять, не поспішають з замінами та ротаціями, бо розуміють, що найскладніше — заїхати й виїхати з самого Покровська. На напрямок заїхали дуже підготовлені підрозділи, прослідковуються їхні почерки. Вони не штабні, а заточені під конкретні задачі. Ворог кидає сили на те, щоб перерізати логістику. На жаль, їм це вдається.
Проблема міста Покровськ — не в місті Покровськ. А в тому, що ворогу вдалося просунутися у напрямку Добропілля, підтягнути туди сили. Вони зменшили плече дольоту безпілотників, завдяки цьому й активно б’ють, куди їм потрібно. Підозрюю, що ані їх, ані нас не цікавлять міські бої, вони не готові у них вв’язуватись. І поки ми не почнемо вражати російських пілотів, які вражають нашу логістику, проблема Покровська нікуди не зникне", — пояснює Олександр Грек.
Два місяці тому 68 єгерська бригада на околицях Покровська вступала в стрілецькі бої з окупантами. Тодішні контрдиверсійні дії розпочалися з інформації, що ворог перебуває неподалік їхніх позицій. Вже за дві хвилини відбулися контактні бої. Тоді єгерцям вдалося одного ворога ліквідувати, інший втік. Зрештою, потім він здався в полон. Однак неконтрольовані просочування росіян відбувалися як тоді, так і на сьогодні - стандартно по 2−3 особи в тепловізійних костюмах. Деяким «гніздам» росіян у зруйнованих будівлях, які знаходять Сили оборони, буває по кілька тижнів. Інколи вороги встигають за той період активно комунікувати з місцевими.
«Часто ворог намагається перетягнути місцевих на свій бік і переконати підтримувати їх. Наприклад, ці групки росіян розповідали, що їх у Покровську вже близько двох тисяч бійців, просили про допомогу — щоб люди блокували якісь заїзди, аби наші хлопці не могли проїхати. Тобто щоб іще більше ускладнити логістику», — каже військовослужбовець.
На сьогодні Покровськ дуже змінився, наголошує командир роти. Посеред вулиць, перекриваючи проїзд, лежить багато повалених дерев, дороги розбиті КАБами й всипані вирвами, через які неможливо проїхати, подекуди перешкоджають місцеві - на деяких дорогах розкидані шини, щоб перешкоджати руху наших бійців.
«Водії, які місяць тому були в Покровську й повернулися зараз, місто не впізнали. Ситуація міняється за ніч, і бувають моменти, що щоб вивести з зони одну машину — доводиться комунікувати відразу з п’ятьма екіпажами, бо доріг на виїзд немає», — пояснює Грек.Фото: 68 окрема єгерська бригада
На сьогодні «сіряк», де ведуться бої, протяжністю від 3 до 5 кілометрів, не вдається контролювати ані Силам оборони, ані армії рф. Закріпитися там на позиціях не може жодна зі сторін, а зональність цієї території не зменшується, що можна вважати позитивною стабільністю. Однак з іншого боку адаптовність росіян та вміння знаходити «щілини» для просочування насторожує. Зокрема, переховуючись, окупанти можуть майже нерухомо та непомітно перечікувати по кілька днів вдалого моменту для перебігів у населений пункт. Більшість цей час вичікує поблизу річок і водойм, аби мати доступ до води. Взимку ж вони збирали сніг і розтоплювали його.
Разом з тим слід зауважити, що ніякої евакуації поранених з поля бою росіяни не проводять. Останні спроби були восени, після того від тактики «не покидати своїх» вони відмовилися. Натомість Силам оборони вони максимально заважають рятувати 300-х.
«Минулого тижня ми п’ять годин намагалися евакуювати пораненого. У цьому були задіяні п’ять екіпажів, щоб уночі заїхати й виїхати з населеного пункту. Хлопці зробили титанічну роботу. Коли я зателефонував і повідомив, що у нас важкий трьохсотий і є 15 хвилин на збори — на точці вони були вже через 5. І були готові їхати туди, куди ми заводимо піхоту ногами. А вони вивезли звідти пораненого. З пробитими колесами, на одних дисках, але вивезли на проміжну точку, де змінили машину й далі повезли на стабпункт. На жаль, хлопець лишився без ніг, але живий», — каже Олександр Грек, командир роти.
На сьогодні рота Олександра Грека потребує підсилення. Допомогти підрозділу нищити окупантів можна, долучившись до збору на вдосконалення дронів.
Підтримати захисників можна за реквізитами банки: 4441 1111 2296 8815.
Фото: 68 окрема єгерська бригада
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!