Понад 10 років в Україні триває війна. Кожен день за свободу та незалежність віддають своє життя захисники, які б’ються з окупантами на фронті. Поруч з військовими весь час пліч-о-пліч стоять й волонтери. Вони роблять надможливе, аби підтримати військо, врятувати якомога більше цивільних та покинутих напризволяще тварин від війни.
Сьогодні, 5 грудня, відзначається Міжнародний День волонтера. В Україні поняття волонтерства давно стало феноменом. Люди різних професій, віку та статусу присвятили себе допомозі іншим, ставлячи власні потреби на далекий план. Про тих, кому небайдужі долі інших — читайте в матеріалі.
На Донеччині вже 10 років активно працює гуманітарна місія «Проліска», яка займається різними напрямками евакуації, надає гуманітарну, психологічну та соціальну допомогу.
Лише з початку повномасштабного вторгнення волонтери евакуювали близько 35 тис. людей з небезпечних територій. Евакуйованих зазвичай вивозять з лінії фронту до залізничого вокзалу, в лікарню, до родичів або в інше безпечніше місце, куди захоче сама людина. Про це розповідав у коментарі «Вчасно» начальник гуманітарного штабу «Проліска» Євген Ткачов.
Крім цього, гуманітарна місія надає послуги медичної евакуації по всій Україні. Тобто, людину, яка має проблеми зі здоров’ям, під наглядом лікарів вивозять в будь-яке місто країни.
Окремо гуманітарна місія «Проліска» супроводжує людей, які мають проблеми зі здоров’ям або через психологічний стан не можуть самостійно займатися відновленням документів чи скористатися іншими держпослугами.
«Крім цього наша бригада кожного дня виїжджає з гуманітарною допомогою на місце обстрілів. Тут є теж психолог, соціальний працівник, які надають допомогу і консультації, — додає Ткачов. — Додатково надаємо людям будматеріали, якщо житло зазнало невеликих пошкоджень та термінові набори. Це речі першої потреби, зокрема гігієнічні нароби, постільна білизна, ковдри, матраци, набір посуду, термокухлі, лампи, які працюють від сонячної батареї. Це та інше надається у разі необхідності».
Нині гуманітарна місія «Проліска» працює не тільки на Донеччині. Є бригади, які допомагають людям на Харківщині, Запоріжжі, Миколаївщині, Сумщині тощо. Скрізь волонтерів переслідує небезпека, особливо там де тривають щоденні обстріли росіян.
«Дуже небезпечно проводити евакуацію або доставку гуманітарної допомоги під наглядом російських дронів. Це прифронтова лінія Донеччини й там постійно атакуються наші автомобілі. Вони обстрілюють всіх проїжджих і вважають це законною ціллю», — каже Ткачов.
Однак попри труднощі волонтери продовжують працювати й надавати комплексну допомогу людям, які страждають від бойових дій.
Нещодавно волонтер побував на виїзді в селі Успенівка, яка зовсім поруч розташована біля лінії фронту. Село вже знищене окупантами. Попри небезпеку, там є люди, які не хочуть евакуюватися.
За ту поїздку Христову так і не вдалося вивезти місцевих через їх небажання. У черговому своєму відео він нагадав, хто такі росіяни, і як вони «асвабаждают» мирне населення, яке дивом вживає в тому пеклі.
«Ось така ситуація, це Успенівка, а там далі Богоявленка, яка в окупації. За кільки тижнів цей населений пункт вже стерли. Але люди залишаються, їхати не хочуть, це якийсь мазохізм, я не розумію цього взагалі. От що кажуть місцеві коли приходять сюди „асвабадітілі“? Тут же кожен будинок знищений їхніми КАБами», — обурено коментує Христов.
Також волонтер нещодавно побував у ще одному пеклі на землі - Часів Ярі. Місто вже тривалий час тримає оборону, однак ворог все ж таки поступово сунеться містом, яке повністю знищив.
Туди вже не їздять активно інші волонтери. Однак Христов наважився здійснити евакуаційний рейс зарази людей.
13 листопада він заїхав у місто, однак йому не вдалося вивезти людей через небезпеку.
«Мені якимось дивом вдалося проїхати в центр міста, але я не зміг забрати людей. Я не зміг проїхати до їх підвалу. Цим трьом цивільним залишається тільки молитися й сподіватися на те, що або наші воїни їх заберуть із того підвалу або смерть буде не болісною. Мені дуже прикро, але й люди сиділи там до останнього. Не буде там нічого доброго, якщо росіяни не можуть взяти місто, то вони його просто стирають», — коментував волонтер.
На щастя, згодом він повідомив, що військовим таки вдалося забрати тих людей вже після його поїздки. Люди самі вийшли на зустріч.
Нещодавно волонтер повідомив про свій «другий день народження». Під час чергової евакуації в нього поцілив російський дрон й, на щастя, волонтер лишився неушкодженим.
Обстріл стався 21 листопада. Це сталося на Донеччині, в населеному пункті Велика Новосілка, звідки волонтер мав вивозити родину з неповнолітніми дітьми.
«Вулиці настільки понівечені, але водночас такі спокійні, що це притупило мою свідомість і змусило уповільнитись. FPV-дрон росіян довго не став чекати й вдарив у задню частину авто. До речі, це вже втретє за війну, коли петушкі промахуються. Хай так буде і далі», — розповів Христов.
Волонтер додав, що хоч і зі складнощами, але йому вдалося евакуювати родину з маленьким хлопчиком у Дніпро. Нині всі - в безпеці. А підбита дроном автівка — на ремонті.
Богдан Зуяков — волонтер із Краматорська. Він допомагає людям із початку повномасштабного вторгнення, зокрема евакуює їх із прифронтових зон та доставляє гуманітарну допомогу.
До повномасштабного вторгнення чоловік займався армреслінгом. А нині займається волонтерством.
«Найбільший виклик для нас — це обстріли. Дуже часто потрапляємо під них, були й контузії та поранення, — каже Богдан. — Також буває, коли допомагаєш військовим, ти з ними знайомишся, спілкуєшся, а потім від одного з них привозять лише пів автомата. Це дуже важко».
За словами Богдана, першу страшну смерть він бачив у Краматорську на залізничному вокзалі. 8 квітня 2022 року Богдан мав розвантажувати там допомогу. Але раптом почув сильний вибух.
«Я до цього ніколи не бачив смерть, не знав, що це таке, а тут відразу було стільки поранених й загиблих. Це жахливо, цей біль на все життя зі мною», — каже Богдан.
Нині Богдан, як і кожен, вірить в перемогу України. Він гадає, що після знищення ворога українське волонтерство продовжиться й буде ділитися своїм досвідом зі світом.
Ольга Зайцева — це ще одна волонтерка, яка допомагає людям з перших днів війни. За понад два роки волонтерства Ольга пережила й побачила багато горя та смертей. Найбільший біль вона зазнала після втрати друга та волонтера Кріса Перрі. Однак попри всі труднощі Ольга не припиняє свою діяльність та не втрачає віру у мирне майбутнє.
Для Ольги волонтерство починалося із гуманітарки, а потім вона почала виїжджати до Харкова на Салтівку, а також на Донеччину: Маріуполь, Словʼянськ, Краматорськ, Лиман, Бахмут, Сіверськ і так далі. Загалом, волонтерка була майже на всіх напрямках, окрім Сум та Київської області. Жінка їздила у Запорізьку область — вся лінія фронту: Гуляйполе, Оріхів, Мала Токмачка і населені пункти поруч. Харківська область — це понад 100 сіл, котрі знаходяться на кордоні з рф.
«Мій улюблений Донбас — тут я знаю майже кожне село, місто, вулицю. І загалом більше живу на Донбасі, бо там моя допомога людям потрібна і мій чоловік військовий», — каже Ольга.
Найважчі евакуації для Ольги були в Соледарі, починаючи з серпня 2022 року. Там вона отримала перші контузії, там були перші смерті цивільних та перші тіла загиблих, котрих теж приходилося вивозити.
«Постійний страх перед кожною евакуацією і думки про дитину, щоб повернутись живою і вцілілою до нього. Але залишати евакуації я теж не могла, завжди було відчуття, що я можу це роботи. І помирати не збираюсь, в мене багато планів на життя», — каже Ольга.
Крім допомоги людям, Ольга займається й евакуацією тварин. За словами жінки, з ними працювати дещо інакше, ніж з людьми. Каже, що їх легше вивозити.
«Тварини беззахисні, їм потрібна людина. Тому їх інколи й легше евакуювати, але інколи теж дуже ризикуєш. Бо у росіян багато дронів, багато снарядів, вони не жаліють нікого і нічого. Якщо раніше, коли я могла пішки добігти поміж вулицями серед стрілкового бою — забрати людей, або відв'язати собак, забрати з собою, то зараз я не можу такого робити — є розуміння, що поранення, смерть, полон будуть неминучі», — каже волонтерка.
З прифронтових зон Донеччині рятують не тільки людей, а й тих, кого покинули насамоті з війною. Якщо люди, можуть вирішити свою долю за себе, то тварини, які лишаються в зоні боїв — ні.
Нині покинутими чотирилапими опікуються зооволонтери, які підтримують їх кормами й намагаються евакуювати до безпечніших територій. Одна з них — Дар’я Корх з Покровська. Вона близько 20 років рятує тварин. За цей час понад 2 тисячі собак та кішок отримали її опіку.
Жінка розповідає, що покинуті тварини гинуть не лише через голод та хвороби. Ті, хто звик жити у родинах й любив своїх господарів, не можуть зрозуміти чому їх покинули. Вони продовжують любити своїх «мам» й «тат», чекають їх, страждають. Такі тварини не вміють жити на волі, як безпритульні. Їм потрібна родина та любов.
«Одна жінка до мене звернулася й попросила забрати до себе кицьку, нібито на перетримку. Я їй сказала: якщо зізнається, що вже не повернеться за кішкою — заберу. Вона так і сказала. Кицьку я забрала. Вона перестала їсти, засумувала й почала вмирати. Що ми тільки не робили, що не давали. Я писала тій жінці, що відбувається з кицькою, просила повернутися, пропонувала передати малу волонтерами, машинами чи чим завгодно — ні. На фоні стресу в неї „вистрелила“ серцева вада. І тоді я написала пост: „Є кішка, її покинули, вона вмирає. Якщо її ніхто не забере — вона помре“. І мені написав один хлопець. Він своїх дружину й доньку з кицькою евакуював у Голландію, а сам лишився в Україні. Написав, що забере кицьку. Ми йому винесли скелет. Просто живий скелет. І він до неї відразу, таким ніжним голосом: „Люсінька, донечка моя, Люсінька!“. І зараз Люсінька живе у квартирі, вона — улюблениця. Мені цей хлопець пише, що ніколи її не покине, обожнює її, вона його — аналогічно, тепер це її тато», — розповідає Даша
Через наближення лінії фронту до її рідного Покровська нещодавно жінці довелося покидати місто разом зі своїм притулком. Нині жінка опікується своїми тваринами й рятує інших, які потребують допомоги.
Світлана Остапкова — ще одна зооволонтерка з Мирнограда, яка евакуювала понад 350 тварин із прифронтової зони.
Напередодні загострення ситуації на фронті жінка мала переселити тварин у новий та більший прихисток в Мирнограді. Однак його знищили росіяни.
Нині ж тварини евакуювалися з розбитого міста. Попри критичну ситуацію жінці вдалося вивезти своїх чотирилапих. Зараз Світлана не припиняє свої поїздки у Мирноград, де залишаються сотні покинутих тварин. Жінка годує їх та надає медичну допомогу.
«Після кожної важкої поїздки на Донбас закінчується віра в добро й ентузіазм. Біль і розруха скрізь, кожного дня гинуть люди та тварини. Сотні заявок на їжу, сотні покинутих голодних тварин на вулицях і майже ніякої допомоги», — пише Світлана.
Жінка щоразу закликає, аби люди допомагали тваринам, забирали їх з пекла й дарували їм нове життя, як це робить вона.
«Україна і весь світ, звертаюся до всіх без винятку — притулків, захисників тварин, опікунів і просто всіх небайдужих людей. Хто може прийняти тварин з прифронтових міст Мирнограда, Покровська?! Кішку, цуценя, або доросла собака, неважливо кого ви візьмете, ви врятуєте хоча б одну живу душу. їх там тисячі, голодних, зраджених, покинутих», — додає Світлана.
У спробі врятувати інших, волонтери часто ризикують і подекуди, на жаль, віддають власні життя.
Так нещодавно під час виконання евакуаційної місії у селі Іллінка на Донеччині загинув волонтер громадської організації «Троянда на руці» Тигран Галустян. Росіяни поцілили в авто волонтерів дроном, а від отриманих травм чоловік помер.
«Це людина, яка врятувала дуже багато життів і завжди приходила на допомогу. Нам дуже важко ділитися цією новиною і ми всі глибоко засмучені. Нехай пам’ять про Тиграна та його світлі моменти буде з нами. У нього залишилась маленька донька». — пише організація «Троянда на руці»
Волонтера намагалися врятувати по дорозі до лікарні поліцейські. Доставивши його до медзакладу, чоловіка так і не вдалося врятувати.
Волонтери із Британії Ендрю Бегшоу та Кріс Перрі після початку повномасштабного вторгнення розвозили гуманітарні вантажі і допомагали цивільним евакуюватися з найгарячіших точок Донбасу.
6 січня 2023 року волонтери вирушили з Краматорська до Соледару. Відтоді вони перестали виходити на зв’язок. 9 січня поліція Донеччини повідомила про розшук. Згодом представники російської приватної військової компанії «вагнер» заявили, що виявили тіло, при якому знайшли документи, що належали обом громадянам Британії. Найманці ідентифікували загиблого як Крістофера Перрі.
Про обставини смерті волонтерів відомо небагато, але тіла іноземців вдалося повернути із непідконтрольної Україні території.
Ендрю Бегшоу
Кріс Перрі
Від рук росіян на Донеччині загинули й канадський волонтер Ентоні «Тонко» Ігнат та іспанська волонтерка і директорка гуманітарної організації Road to Relief Емма Ігуаль.
У вересні 2023-го війська рф обстріляли їх автомобіль, коли волонтери виїхали на завдання, щоб дізнатися, чого потребують мирні жителі в Іванівському, яке нещодавно потрапило під обстріл.
По дорозі від Часів Яру їхня машина потрапила під російський обстріл. Від прямого удару автомобіль перекинувся та загорівся.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!