Переселенцям із Донбасу відмовляють в оренді житла через перспективу повернення в Україну/колаж Вчасно
Журналістам “Вчасно” Наталія Гуменна, двічі переселенка з Донбасу, зізнається: в Україні з донецькою пропискою знайти житло теж було непростою задачею. Однак якщо тоді, у 2014, питання вирішувалося грошима та зв’язками, то в Англії за це доведеться заплатити надто велику ціну.
“Вперше я стала переселенкою у травні, коли росіяни окупували Донецьк. Ми з чоловіком і донькою виїхали спершу в Дніпро, потім у Київ. Там лишилися жити до самого повномасштабного вторгнення. Але знайти квартиру було нереально! Нас в очі звинувачували в тому, що ми поїхали, а не намагаємося “викурити” російські війська. Чоловіку орендодавиця заявила, що він – не чоловік, бо приїхав зі мною в Київ, а не лишився там чи не пішов воювати (а в нього інвалідність, навіть за контрактом його не візьмуть на службу). Ми шукали квартиру кілька місяців, до липня. Жили по знайомих – у сестри лишилися на кілька тижнів, а так “моталися” між готелями й друзями. Зняти навіть подобово квартиру не можна було, бо коли бачили місце прописки – відразу було таке ставлення, ніби ми були диверсантами якимись”, – пригадує Наталя.
Все ж квартиру подружжю вдалося знайти. Щоправда, за значно завищеною ціною. Проте родині Гуменних не довелося обирати – власниця квартири сама запропонувала їм заселитися, але заплатити відразу за 3 місяці оренди. Хоч подружжю це коштувало на той час майже всіх фінансових зберігань, вони заплатили.
“Я зараз порівнюю той 2014 у Києві й 2022 у Глазго. То причини того, що ми не можемо знайти житло, різні. В Україні нас підозрювали в тому, що ми можемо виявитися зрадниками, тоді ще було дуже “модно” – ткнути нам, що ми втекли з Донецька, а не відстояли його. Типу нам потрібно було вмирати, але там! А в Англії причина інша. Тут орендодавці не хочуть витрачати час саме на переселенців, бо через війну в Україні ми для них дуже ризикові”, – каже Наталя.
За кордон Наталія з чоловіком виїхали наприкінці травня за власною ініціативою. Спонсорські програми навіть не розглядали – на той момент у родини були збереження, тому “забирати” спонсора в інших потенційних родин не хотіли. Журналістам Наталя зізнається: тепер про те рішення частково шкодує, оскільки саме через це їм доводиться безрезультатно “никатися” в пошуках житла.
“У наших хороших знайомих тут є квартира. Вони нас прихистили на кілька місяців – домовилися, що будемо платити за їжу, я допомагатиму, чоловік зі свого боку – теж. Але до них у серпні збиралася приїхати донька зі своєю родиною, тому ми вирішили, що й так “засиділися” в них, почали шукати квартиру. І тільки тоді зрозуміли, що треба було починати це робити місяць тому, якщо не одразу по приїзду”, – каже Наталя.
Донеччанка додає: проблема – не в тому, що варіантів нерухомості немає. Вони є… але не для них.
“В Англії до оренди житла ставляться набагато серйозніше, ніж в Україні. Тут не можна заселитися, а через місяць виїхати, чи з’їхати з квартири, чи будинку, не заплативши. По-перше, вся оренда нерухомості оформлюється через агентства. Але головне – що оренда житла в 90% випадків розглядається лише довгострокова, частіше за все – кількарічна. І тут постає питання: ми не знаємо, скільки ще лишатимемося в Англії. Чи місяць-два, чи рік, поки не закінчиться війна – не знаємо.
За цінами на цей момент у нас є гроші, щоб оплатити проживання у квартирі на пів року. Але чоловік уже хоче повертатися в Україну, а я сама тут не лишусь, звісно – поїду з ним. Чи ми будемо чекати на закінчення війни, щоб повернутися – не впевнені, чи вже за місяць поїдемо звідси, якщо так і не знайдемо роботу – теж не знаємо. І таких невизначених “каруселей” тут не люблять. Тому знайти якесь житло тут – це нереально. Зараз ми вимушені знімати кімнату в будинку літньої жінки, але довго ми тут не пробудемо, бо домовилися лише про два місяці оренди. І в жовтні цей термін спливає, а ми вже більше ніж місяць не можемо знайти, куди переїжджати”, – бідкається Наталія Гуменна.
Ці ж складнощі підтверджує й переселенка Яна Олійник. Вона додає: оренда нерухомості в Англії для ВПО – це квест, навіть коли маєш “ключики” – роботу та знайомих.
“Дуже важко знайти житло в Англії навіть офіційно працюючи. Орендодавці, коли чують, що ми з України, одразу відписуються, мовляв, “Вибачте, житло вже здали”. Але воно і надалі висить в оголошеннях як доступне...
Зараз я активно шукаю житло вже кілька тижнів. Поки що, на жаль, безрезультатно. Хоча маю гроші, щоб заплатити депозит, працевлаштована. Навіть не знаю, як далі буде. Поки що ми розміщені в готелі, однак я розумію що навряд нас тут довго триматимуть. Тому замислюємося, як тут можна жити далі без житла. Виходить якийсь парадокс: я маю бажання жити за свої гроші, бо заробляю, а виходить, що це не так легко”, – жартує жінка.
Донеччанка Наталія Островська з Новомосковська розповідає, що вже кілька місяців безуспішно намагається орендувати житло. Власники нерухомості хочуть, аби орендодавці підписали контракт щонайменше на рік, а родина з об’єктивних причин цього зробити не може.
“Ми протягом двох місяців намагаємось орендувати квартиру. Контракт хочуть підписувати мінімум на рік, але я не готова гарантувати такий термін оренди, тому не можу підписати цей контракт. Окрім цього, потрібне постійне місце роботи, великий депозит… До того ж потрібен місцевий гарант, який у випадку чого нестиме за вас відповідальність. І головне – що ми власникам нерухомості в принципі не цікаві як орендатори. На кожен будинок, який ми приходили дивитися, з нами приходили більш як 10 родин англійців. От і подумайте”, – нарікає Наталія Островська.
Софія Лук’янова з Маріуполя теж стала переселенкою, проте ще в перші ж дні повномасштабного вторгнення. Дівчина прилетіла в Лондон з Польщі, куди ще 25 лютого поїхала на авто з подругами. З того часу вона самостійно знайшла квартиру, в якій живе сама, і допомагає шукати нерухомість подругам. Журналістам дівчина зізнається: хоч це й здається складним процесом, головне – мати впевненість та “запастися козирями”.
Софія самостійно знайшла квартиру у Лондоні, в якій живе сама, і допомагає шукати нерухомість подругам“В Україні оренда – це щось дуже просте, що можна швидко почати, закінчити… Тут не так. Насамперед для англійців важливі гарантії, що вони не віддають нерухомість невідомо кому, а в ній житимуть як у власній квартирі. Тут така ментальність, вона для нас незвична, бо всі контракти підписуються не на рік, а на 2-5 років. Тобто тут заїжджаєш – і живеш, не шукаєш інших варіантів, не “бігаєш” по кількох різних квартирах упродовж року. І розірвати контракт майже неможливо”, – пояснює Софія.
Дівчина пояснює: якщо орендатор вирішить раптово розірвати контракт, він не лише втрачає весь депозит (навіть якщо оплатив 6 місяців проживання, а жив у квартирі лише рік), а й змушений платити штраф. Існує й інший важливий момент: часто в контрактах зазначають, що у випадку раптового розірвання оренди ексмешканець або продовжує оплачувати житло, допоки не з’явиться новий орендатор, або ж змушений оплатити нерухомість до закінчення терміну оренди (дивлячись що настане раніше).
Софія Лук’янова пояснює: для англійців головне – надійність: в оплаті, в термінах і в людях. Тому до переселенців, які досі не влаштувалися на роботу, хоч перебувають у країні вже кілька місяців, тут ставляться з пересторогою.
“Для англійців робота – це дохід, яким люди оплачуватимуть оренду. То зрозуміло, що вони не захочуть мати справу з безробітними сім’ями чи людьми. Тому це варто врахувати, коли ви хочете шукати житло, але не маєте роботи. Будьте готові до цього. Тим паче нерідко власники просять надати рецензії з місця роботи.
Другий момент – оплата. Як я казала, для них потрібна гарантія, тому англійці часто просять заплатити оренду за пів року відразу, інколи – за рік. Тут це нормальна умова, яка узвичаїлася з роками. Тож перед зустріччю чи розмовою з орендодавцями треба попіклуватися, аби у вас справді були гроші оплатити кілька місяців проживання. Плюс до того – якщо контракт укладений на рік, то вас через 3-4 місяці можуть попросити доплатити всю суму. До цього англійці теж ставляться нормально, але і я, і мої подруги спершу заплатили за 3 місяці оренди, потім почали платити за 2-3 місяці. Лише одна заплатила річну оренду двома платежами, хоч могла платити так само частинами”, – каже Софія.
Окрім фінансового питання, слід убезпечити себе ще й гарантами. Ними можуть стати родичі, друзі чи ваш спонсор. Ці люди нестимуть за вас відповідальність у випадку якоїсь ситуації. Важливо, що гарант має отримувати відповідну орендній платі зарплатню. До того ж ця людина може написати рецензію щодо вас від свого імені – це в Англії також цінують.
До речі, відіграє велику роль і місяць, коли ви шукаєте житло. Більше шансів знайти вигідний варіант було влітку, особливо в липні та на початку серпня, коли місцеві були у відпустках, а студенти ще не встигли повернутися на навчання. Восени, взимку та навесні пошук житла справді ускладнюється.
Софія Лук’янова радить переселенцям готуватися до перегляду житла (що вже є “другим етапом відбору”) як до співбесіди: розповісти орендодавцям детальніше про себе, свою роботу та стиль життя. Важлива вказати відразу всіх додаткових осіб, які з вами житимуть – дітей, тварин або другу половину.
Катерина Кукліна, переселенка з Запоріжжя, яка нині живе у Великобританії, теж радить слідувати кільком правилам винайму житла:
Дивіться оголошення, яким не більше 2-3 днів. Усі квартири здаються в оренду швидко, а оголошення можуть ще кілька тижнів лишатися на сайті.
Пропонуйте орендну плату вищу, ніж зазначена ціна в оголошенні. Така практика в Британії – норма, і якщо пропозицій декілька, то власник квартири обере тих людей, які запропонували більше, ніж зазначена ціна квартири. Зазвичай це додаткові 50-100 фунтів в місяць.
Майте на руках навіть на момент перегляду квартири всі ваші документи: виписки з банку, рекомендації тощо.
Майте на увазі, що ріелтори вираховують вашу платоспроможність. В ідеалі – щоб ціна оренди була не вищою, аніж 1/3 зарплати.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!