«Кінець війни вже близько»: думка експертів про саміт 40 країн на базі США Рамштайн

Журналіст Андрій Хрустальов, військовий експерт Олег Жданов та політичний аналітик Олег Шарп про те, чим у наближенні перемоги України допоміг сьогоднішній саміт на базі Рамштайн, і в чому привід для тривоги (джерело)

Авіабаза Рамштайн у Німеччині — опорний пункт ВПС США в Європі. Тут 26 квітня пройшов саміт 40 країн, на якому ухвалювали рішення про постачання важкого озброєння Україні. Саміт проводив міністр оборони США Ллойд Остін, який до Німеччини приїхав безпосередньо з Києва, після зустрічі із Зеленським.

Ллойд Остін, Володимир Зеленський та Ентоні Блінкен під час зустрічі у Києві

Це дуже добра новина для української дипломатії, яка вже третій місяць пробиває опір західних країн, сподіваючись отримати від них сучасне озброєння. Гарна новина, але водночас вона викликає тривогу. Спробуємо розібратися в нюансах.

Чому навколо слів Ллойда Остіна намагаються роздмухати скандал

В адміністрації Байдена, як відомо, було два крила — друзі росії та друзі України. Поділ досить умовний, але він є.

До друзів росії, зокрема, наделить директор ЦРУ Вільям Бернс. Держсекретар Ентоні Блінкен — безумовний друг України. Після початку бойових дій загін друзів росії порідшав, як після артобстрілу.

Тривалий час у медіа сперечалися про позицію глави Пентагону. З ким він більше товаришує?

Фото: ВРУРіч у тім, що в 2010-ті роки Ллойд Остін відзначився серією скандальних заяв. Насамперед щодо Афганістану.

Остін критикував політиків та військових США, які виступали за розміщення в Афганістані американського контингенту та виділення значної військової допомоги цій країні. Наприклад, він критикував за це легенду Пентагону та ЦРУ — генерала Девіда Петреуса.

Але Остін, який воював і в Афганістані, і в Сирії, і в Іраку, знав, що каже. Він розумів, що скільки не допомагай уряду Афганістану озброєнням, технікою та інструкторами, у разі загрози від талібів усі там кинуть зброю і розбіжаться. Як показав час, Остін мав рацію.

У 2015 році Остін у тому ж дусі висловився з приводу Сирії. На слуханнях у Конгресі Остін заявив, що програма підготовки бійців у Сирії на пів мільярда доларів ні до чого не привела. На всі гроші вдалося підготувати лише невеликий загін. У США через це вибухнув скандал.

Роблячи такі заяви, Остін думав не як політик, а як генерал. До речі, він ще й перший в історії США афроамериканець у кріслі глави Пентагону. Різати в очі правду-матінку, а не крутити, як заведено у політиків, — це, мабуть, частина його іміджу.

Є ще одна цікава деталь про Остіна: за президента Трампа він опинився не на держслужбі. Йому запропонували увійти до ради директорів компанії Raytheon. Ця компанія є глобальним виробником зброї, як і більш відома в нас Lockheed Martin. Виробляє літаки, ЗРК, радари, космічну техніку. Зокрема, Raytheon виготовляє «Джавеліни».

Фото: www.ukrmilitary.com

Постачання «Джавелінів» в Україну напередодні війни для Остіна було логічним рішенням. Політик, може, на таке б і не пішов. А генерал — будь ласка.

Після зустрічі із Зеленським Остін за звичкою чесав щиру правду журналістам. Він висловився щодо стратегії США:

«Ми хочемо, щоб росія була ослаблена настільки, щоб вона не могла більше робити те, що вона зробила під час вторгнення в Україну. Вони вже втратили багато військового потенціалу, і ми хочемо, щоб у них не було змоги дуже швидко відтворити цей потенціал», — сказав глава Пентагону.

У чому цінність цієї заяви? У тому, що стратегія США, яка неодноразово змінювалася, тепер є саме такою.

Вже з'явився присмак скандалу довкола цієї заяви. Мовляв, Америка намагається послабити росію руками українських воїнів. Особиста думка: це є чиста демагогія. Якщо Захід не готовий вступити у війну, то яка тоді альтернатива? Не робити нічого? Дати мільйонам українців загинути, як у Бучі?

Вихід для нас нині лише один — отримувати якнайбільше озброєння від Заходу, щоб завдавати росії максимальної шкоди і робити її більш згідливою. Тоді, як і підтвердив російський «міністр брехні» лавров, все вирішиться за столом переговорів. Ось тільки як саме вирішиться? Питання упирається у військовий потенціал України.

Мета саміту в Рамштайні якраз у тому, щоб у Заходу не залишилося двозначних рішень. Україна має отримати стільки озброєння, включно з важким, скільки потрібно, щоб вистояти та звільнити території, захоплені агресором. Між першим і другим завданням велика різниця. Наступальних озброєнь Україна має мінімум. А наступати треба. На Херсон, Кремінну та Волноваху. Наступальні озброєння потрібні для розблокування Маріуполя. Їх немає чи дуже мало. Все це потрібно виправити.

Чого раніше боявся Захід?

Є багато факторів, які лякали колективний Захід у зв'язку з агресією росії:

• зіткнення росії із Заходом може перерости в ядерну війну;
• постачаючи Україні свої озброєння, західні країни послаблюють свою оборону;
• військова допомога — це дорого, як і повноцінні санкції проти рф, а в підсумку все вирішує економіка.

Все це чудово розуміли в Кремлі ще до війни. Тому путін відразу почав креслити для Заходу «червоні лінії». У заяві про «спецоперацію» вночі проти 24 лютого путін полякав Захід:

«Хто б не намагався завадити нам, а тим більше створювати загрози для нашої країни, для нашого народу, повинні знати, що відповідь росії буде негайною і призведе вас до таких наслідків, з якими ви у своїй історії ще ніколи не стикалися».

Захід все ще боїться путіна чи щось змінилося?

Захід, як і раніше, боїться путінських загроз, але дещо вже змінилося. путін програв першу фазу війни, коли намагався одночасно взяти Київ, Харків та Одесу.

І хоча робити висновки ще рано, видається, що путін програє і другу фазу війни. Йому не вдалося істотно просунутися на Донбасі.

Очікувалося, що повний контроль над Донбасом виявиться «хоч якоюсь перемогою до 9 травня». Але до свята побєдобєсія залишилося лише близько двох тижнів. Прогресу немає. Західні експерти оцінюють ситуацію приблизно так само. Вони зазначають, що тепер росія хоче наступати на Запоріжжя, Кривий Ріг та Одесу, але й там її успіх малоймовірний:

«росія знову залежить від авіаударів далекої дії, артилерійського та ракетного вогню, щоб прокласти шлях для наступу сухопутних військ, — цитує Newsweek слова анонімного високопоставленого офіцера армії США. — Але вона не може підтримувати наступ на гігантському фронті, який вона наразі створила. Надмотивовані українські сили не лише утримали свої позиції і навіть подекуди просунулися вперед, а й спостерігають, як ворог знову спотикається. Так, росія воює — але Україна перемагає».

Нас ще у школі вчили, що головна цінність — це мир. Приблизно так само вважали сучасні західні політики, продовжуючи утихомирювати путіна, коли він воював у Грузії, окупував Крим, Луганськ та Донецьк.

Але під враженням воєнних дій в Україні, як і надзвичайної жорстокості російського агресора, Захід погодився з думкою, що єдиний спосіб досягти миру — в тому, щоб продовжувати завдавати максимально можливої шкоди армії росії. Тому постачання важкого озброєння — очевидне рішення, навіть незважаючи на те, що європейська бюрократія все ще гальмує.

Сьогодні здається малоймовірним, що росія вдарить по країнах Європи у відповідь на постачання зброї в Україну. Як це може бути? Вони збираються перемогти НАТО, хоча так і не перемогли в Рубіжному.

Що має намір зробити росія

25 квітня лавров дав інтерв'ю російським пропагандистам із Першого каналу. Немає сенсу його розбирати чи цитувати. Ключовими в інтерв'ю були слова «переговори», «переговорний процес». Лавров вжив їх щонайменше 17 разів.

Водночас росія демонструє намір вдарити по Запоріжжю, Кривому Рогу, Миколаєву та Одесі. Це підтверджує Генштаб ЗСУ, місцева влада, а також добре обізнана британська розвідка. Висловлюють припущення, що удар по Донбасу, який повноцінно не відбувся, був лише оманливим маневром, який змусив би ЗСУ стягнути в регіон максимальні сили.

Ймовірно, росіяни намагатимуться залучити у воєнні дії свій контингент із Придністров'я. Там уже готують для цього ґрунт: ФСБ організувала серію вибухів, маючи намір звинуватити в них ЗСУ.

росія спробує захопити південь України, відрізавши нам доступ до Чорного моря. І переговори, про які базікає лавров, — лише доповнення до захоплень на півдні. Тобто спочатку — захоплення, потім переговори на вигідних агресору умовах. Такий план.

Тільки ось чи вистачить сил росії для захоплення нашого півдня — це велике питання. Шанси на успіх агресора знизяться ще більше, коли рішення про постачання важкого озброєння в Україну буде ухвалено і почне втілюватися. Якщо і на південному напрямку ворог зазнає поразки, перспектива миру стане набагато реальнішою. А це, мабуть, справа 2−3 тижнів.

Існувала інформація про спробу кількох генералів з Генерального штабу росії надати путіну аналітичний звіт, який рекомендував відмовитися від другої хвилі наступу, тому що вони фактично тут втрачають всю боєздатну частину армії і до цього все йде. Він сказав, що все за планом, продовжуємо наступ.

«Успіх на півдні у росіян набагато менш ймовірний, ніж успіх на Донбасі. На те є кілька причин. Головна — у них великі проблеми з логістикою, це вже було видно в Київському регіоні. Такі міста, як Запоріжжя та Кривий Ріг, лежать далеко від російських баз постачання. Цю проблему вони вирішити, певне, не в змозі. Другий момент — відсутність підтримки серед місцевого населення. Їм тут нема на кого покластися. Третій момент — тут ціла низка великих міст, які не оминеш. Зі взяттям міст у них великі проблеми», — говорить джерело в американських силових колах.

Саміт на базі Рамштайн, де США та ще 40 країн обговорюють серйозну військову допомогу Україні, незважаючи на загрозу ядерного удару росії — дуже добрий знак. Це означає, що у світі не вірять у путінський шантаж чи з якихось причин його не бояться. Привід для тривоги, ясна річ, залишається. Проте нові наміри Заходу нам лише на руку.

Ситуація довго залишалася невизначеною, але зараз вона безперечно хитнулася в наш бік. Що не кажи, але це вже справжній ленд-ліз, і наше завдання — скористатися ним максимально ефективно.

Фото: ВРУ

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!