«Коридором їхала ціла черга каталок»: спогади про один із днів запеклої боротьби в Маріуполі

1 березня 2022 року окупанти обстріляли центр Маріуполя. Загинуло багато цивільних, рятувати поранених було важко. «Швидка» вже не їздила, у лікарні вже зникло централізоване постачання води та електрика.

1 березня 2022 року окупанти обстріляли центр Маріуполя/ Фото взято із m86.city

Рівно два роки тому окупанти обстріляли центр Маріуполя. Зокрема житловий квартал школи № 16 росіяни обстріляли ракетою «Точка У» з касетною бойовою частиною. Постраждали понад двох десятків цивільних. Крім того, обстрілу зазнали житлові будинки в Лівобережному районі, а також територія КП «Комунальник». Про трагічні події Маріуполя нагадує «М86. Літопис оборони Маріуполя».

Вдень окупанти пошкодили гуртожиток для переселенців по вулиці Гугеля. Тут жили люди з Донецька, Горлівки, Луганська, Макіївки, які знайшли у Маріуполі прихисток.

Після того, як росіяни не змогли пройти до міста трасою Волноваха — Маріуполь, вони спробували просочитися західніше, через селища Каменськ і Старий Крим. Там колони ворога зустрічала артилерія «Азова».

Ввечері ворог 9 танками та ротою піхоти спробував пройти до міста через Калинівку. Колону ворога розбили.

Навколо Маріуполя лишалася територія, яка не контролювалась жодною зі сторін. Це давало українським військам змогу здійснювати розвідку та контратаки. Однак основні артерії, які живили місто, вже було перекрито. Інтенсивність бойових дій зробила практично неможливим заїзд до Маріуполя гуманітарних колон. Це ускладнювало евакуацією з міста, а охочих покинути Маріуполь з кожним днем ставало все більше.

Про тодішнє життя на Лівому березі пригадує ще одна жителька Маріуполя Наталя Смирнова.

«1 березня в нас під вікном убило жінку. Вона приходила до нашого під'їзду годувати бродячих котів та собак. Мабуть, коли вона йшла, поруч із нею розірвався снаряд. Жінка так і залишилася лежати під нашими вікнами, — каже Наталія. — У неї в руках були пакети з їжею для тварин, і ці пакети шаруділи від вітру. Знаєте, такий звук нічний — шарудіння пакетів у руках мертвої жінки. Потім я побачила в маріупольській групі, що недалеко від того місця, де вона лежала, є могила з підписом „Невідома бабуся“. Я думаю, що це саме її й поховали».


Фото взято із m86. city

Фото взято із m86. city

В надважких умовах продовжували працювати медики. 1 березня виявилось рубіжною датою для лікарні № 4 імені Мацука. Окупанти свідомо знищили всі цивільні комунікації та об'єкти критичної інфраструктури. Тож у перший день весни в лікарні зникло централізоване енерго- та водопостачання, почалися проблеми зі зв’язком, припинила роботу «швидка допомога». Якийсь час поранених вивозила поліція та військові, але здебільшого люди діставалися лікарні самотужки.

«У перші дні березня росіяни почали обстрілювати не околиці, типу Сартани, а безпосередньо Центральний район міста, — пригадує лікар-анестезіолог Обласної лікарні інтенсивного лікування Єлизар Гранков. — Тоді нам привезли хлопчика, ми його хапаємо, бачимо, що він вкрай важкий, із розірваною грудною клітиною, стирчить легеня. Кладемо хлопця на стіл і тут чуємо, що по коридору їде ціла черга каталок — поранених везуть ще й ще й ще. В операційні поранених подавали одного за одним. Цього хлопчика врятувати було неможливо, ми прибрали його, поклали наступного, і потім наступного, наступного, наступного. Одночасно працювали всі операційні, і все швидко, швидко, швидко. Інтубація, наступний, швидко…».

Фото взято із m86. city

Фото взято із m86. city

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev