Медики бригади Чорних запорожців їхали рятувати військових, але потрапили під обстріл окупантів. Вони зазнали поранень, а автівку сильно побило. Рятуватися довелося на трьох колесах і з пробитим радіатором. Нині підрозділ медиків потребує допомоги зі збором коштів на нове авто.
Мало хто з цивільних бачить жах, який постійно спіткає наших військових на фронті. Вони борються із різними викликами, які лягають на їхні плечі під час виконання бойових завдань.
Таких історій маса, й люди, які це витримують — титани. Про один із таких викликів розповів бойовий медик 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Костянтин на прізвисько «Мастер». Він поділився історією, як з пораненою медикинею вони дивом врятувалися від смерті, коли їхали на нуль рятувати інших.
«Я — нормально, Люді тоді дісталося більше, хоч вона і нібито краще в ямці лежала, — каже Мастер. — Вона отримала пошкодження обох рук, одна була з переломом, і ураження лопатки. Решту дрібних смертоносних шматків зупинив частково одяг, а частково — ліки, які були набиті у кишенях. Як тільки трохи затихло, Люду — до машини, потім повний привід і блокування, так як одного колеса вже не було взагалі. При цьому нам потрібно було на цих трьох колесах по дорозі назад перетнути залізничні колії, не через переїзд, а так — навпростець. Не кожна машина там ще проїде. А потім ще мінним полем змійкою, між мінами».
Фото: 72 ОМБР
Фото: 72 ОМБР
Згодом Людмила та Костянтин дізналися, що туди, куди вони поїхали, на жаль, вже не було кого забирати. Тому потрібно було рятуватися самим. Вони їхали на пошкодженій автівці, яка кипіла, адже влучань було по машині було багато: радіатор, міст, гальмівна система.
«Тоді Люда мене запитала: „Ти мене вивезеш?“. Вона розуміла, що ми їдемо погано, взагалі на трьох колесах і дим валить з-під капоту, — продовжує Костянтин. — На що я їй відповів — „Будемо їхати до останнього!“. На трасі, у відносній безпеці у нас вже заклинив двигун остаточно. Дякувати Богові, там по рації вже змогли вийти на зв’язок і за нами приїхала інша машина. Туди, де ми потрапили під обстріл, ніхто б до нас не приїхав, точніше — не доїхав. А ми доїхали».
«Хоча той випадок і поранення дійсно сильно її підкосили, все ж таки 58 років як ніяк. Вона і зараз їздить на позиції, в бліндаж, молоді не їздять — вона їздить, — додав Костянтин. — Так тоді був знищений NISSAN Patrol Y61. Через рік, начебто, його змогли зробити, й те, імовірно, не все».
Ціль: 360 тис. грн.
Номер картки банки
Фото: 72 ОМБР
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!