Цього дня, кажуть місцеві, весни не відчувалося. Лише страшний, опалено-вогняний день, поміж якого ставалися дива — люди з квітами, які дарували жінкам, та дзвінки від найрідніших, котрих уже вважали мертвими.
Захоплений росіянами Маріуполь 8 березня 2022 року був офіційно спраглий та зневоднений. Сніг, який у ніч з 7 на 8 березня падав на вулицях блокадного міста, став справжнім подарунком, проте не зміг врятувати тисячі людей від зневоднення. Тоді у міжнародних ЗМІ вперше з’явився страшний для цивілізованого світу заголовок новини: «Шестирічна дівчинка Таня померла від спраги…».
У рідкісних дзвінках рідним та поміж собою маріупольці намагалися підтримувати примарну надію на те, що все ще обійдеться. Однак не було води, їжі, ліків, порятунку і сховища. На вулицях просто неба лежали мертві люди — вбиті російськими снарядами маріупольці, яких з усією притаманною жорстокістю знищувала армія окупанта.
Маріупольський фотограф Євгеній Сосновський, який на той момент також перебував у місті, пригадує: з того періоду переважно всі його фото — чорно-білі. Трагічного сірого відтінку, яким тоді усім видавалося прифронтове місто. Проте кілька його фотографій — кольорові, зроблені цього дня три роки тому.
«8 березня я випадково зустрів цих двох хлопців на перехресті вулиць Нільсена та Митрополитської. Вони вантажили квіти в автівку, щоб відвезти їх до шпиталю та привітати дівчат зі святом. Трохи поговорили. Дали й мені букетик, щоб привітав дружину. Погодились, щоб я їх сфотографував. „Для історії“, — сказав я їм тоді. Але вийшло для пам’яті», — пригадує фотограф.
На жаль, світлини справді стали передсмертними: Мирослав «Джіксер» Вишневий загине через 4 дні після тієї зустрічі, 12 березня. А Максим «Сіма» Грачов загине 7 квітня 2022 року внаслідок влучання ПТРК по човну, на якому він разом із побратимами перевозив морем БК…
«Але того дня ми нічого цього не знали й ще сподівались, що все буде добре. І на затишній кухні нашої квартири, якій залишалось „жити“ всього 12 днів, поруч з мискою із сухариками з’явився невеличкий святковий букетик», — каже Євгеній Сосновський.
Фото Євгенія Сосновського
А для Світлани Макарової подарунок того дня був інакший — жінка вперше за кілька днів почула голос мами, попри острахи, що з нею могло статися щось жахливе.
«Того дня моя кумася зробила подарунок — привела маму й додзвонилася мені ! Я почула її голос, але остання, що вона сказала перед тим. як звʼязок обірвався — «мені дуже холодно», — пригадує жінка.Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!