«Не квартира, а суцільна руїна: десь бачила частини свого холодильника, десь — ніжку від стільця»: переселенка Ірина про повернення додому

Ірина евакуювалася зі Слов’янська на початку повномасштабної війни. Перебуваючи закордоном увесь час мріяла повернутися додому хоч на кілька днів. Однак, коли їй нарешті вдалося це зробити — на місці рідного домівки, де прожила майже 11 років, знайшла тільки руїни.

Дім Ірини до повномасштабного вторгнення та після прильоту по Слов'янську.Фото: Ірина Єремиця, "Свій дім"

Ірина Єремиця — з Лиману, однак жила в Слов’янську. Тут облаштувалася, купила квартиру, вела бізнес та керувала магазином і власним дитячим центром розвитку, розповідають волонтери «Свій дім».

Жінка розповідає, що життя до повномасштабної війни було щасливим. У 2011 році в Слов’янську Ірина придбала квартиру на вулиці Тараса Шевченка. Зробили гарний ремонт. У 2014 році через бойові дії довелося виїхати з міста, але тоді вдалося повернутися за два місяці.

Однак в 2022-му було по-іншому. Життя зруйнувала велика війна.

В березні жінка переїхала з дітьми до Німеччини. Коли їхали, потяг був настільки переповнений, що доводилося залишати валізи на пероні. Дві доби рухалися на Захід України — в одному купе було 10 людей. Вже перебуваючи закордоном, Ірина побачила новину про прильоти вдома.

«Я Слов’янськ дуже гарно знаю. І коли у вересні у соцмережах написали, що був приліт і не позначили локацію, я по фото зрозуміла, що це 90% наш будинок», — каже вона.

Частина домівки, де була квартира Іри, рухнула після ворожого удару, в іншій почалась пожежа. В чужому місті дуже хотілося хоча б на трохи повернутися до рідної країни. Зробити це вдалося лише 2 жовтня 2022 року, тоді Ірина й побачила руїни свого місця сили.

Німець, який прихистив родину, теж захотів поїхати

Німець Йорг, в родині якого мешкає сім'я, захотів теж відвідати Україну. Дружина Йорга підтримала чоловіка.

«Ми самі зібрали велику машину гуманітарної допомоги. Частково вантаж вивантажили у Дніпрі у прихистку для біженців. Другу частину залишили у Краматорську для мешканців Лимана», — каже вона.

Лиман тільки-но звільнили й цивільних туди не пускали. Допомогла Б О «Янголи Спасіння», які доставили вантаж у місто.

«Якраз, коли ми приїхали, звільнили Лиман — це 20 км від Слов’янська. У мене там залишався батько, який не захотів кидати домівку. Я постійно за нього молилася, бо на відстані не могла нічим допомогти», — пригадує вона.

Батько Ірини пережив окупацію, а після звільнення міста донька знаходила людей, які привозили йому газові балони, гуманітарку. Він залишився один у п’ятиповерхівці та мав проблеми з їжею.

«Тато ходив до лісу й збирав гриби, щоб нагодувати котів, яких було багато у дворі. Він казав: Я можу потерпіти, у мене ще є запас енергії, а вони ж їсти хочуть»".

Ірина Єремиця. Фото: соцмережі жінки

Це вже була не квартира, а суцільна руїна

У руїнах будинку Ірина знайшла улюбленого зайця 16-річної доньки, якого тій подарували на один рік, та її дитяче фото. У Словʼянську були десь три години. Каже — нічого було там робити.

«Це вже була не квартира, а суцільна руїна. Десь бачила частини свого холодильника, десь — ніжку від стільця».

Таким чином, за рік повномасштабної війни, що минув, Ірина кілька разів приїздила до України. Однак до Слов’янська вертатись більше не наважувалась. Бо дуже болить. Перед очима й досі залишки дому і атмосфера того жахливого жовтня, коли квітуче затишне місто нагадувало пустелю.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2023 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2023 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev

Тижневий дайджестПартнериRSS