В останні кілька місяців Україна отримала понад 7000 тіл полеглих українських військових в рамках репатріації. Після цього міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко сказав, що повна ідентифікація такої кількості може тривати 14 місяців.
Процес репатріації. Київ, 26 червня 2025 року. Фото: Getty Images
Від початку 2024 року Дмитро Головін — ветеран та завідувач відділення судово-медичної криміналістики Вінницького обласного бюро судмедекспертизи — разом із колегами ідентифікує тіла загиблих військових. Крім того, намагається значно пришвидшити цей процес, аби родини не мусили чекати роками на можливість поховати близьку людину, пише «ВВС».
На сьогодні основний метод ідентифікації тіл в Україні — це ДНК. Однак Дмитро Головін переконаний, що це не єдиний шлях, який мають використовувати для впізнання. До прикладу, метод дактилоскопії (відбитків пальців) доказовий, швидший та набагато дешевший. При цьому відбитки можна отримати за допомогою спеціальних розчинів навіть у тіла, що перебуває у стані пізніх трупних змін, коли ДНК вже не виділяється.
В останні кілька місяців Україна отримала понад 7000 тіл полеглих українських військових в рамках репатріації. Після цього міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко сказав, що повна ідентифікація такої кількості може тривати 14 місяців. Тобто родини, які втратили своїх близьких нещодавно, або і два-три роки тому, мають зачекати ще понад рік, аби поховати загиблого захисника.
Процес ідентифікації починається з передачі тіл до судово-медичної експертизи та відкриття кримінального провадження. Наступний етап — призначення самої експертизи. Тіла привозять в Україну у рефрижераторах, потім розподіляють для ідентифікації у різні регіони. В одному мішку можуть бути фрагменти кількох різних людей.
Згодом результати аналізу заносять до електронного реєстру відомостей про генетичні ознаки людини. Потім ці дані порівнюють зі зразками ДНК, наданими близькими родичами. Процес може займати від кількох тижнів до кількох місяців. Це залежить від стану тіла та завантаженості експертних центрів. Грубо кажучи, нині існує велика черга і через це чекати потрібно так довго. Поки тіла лежать у рефрижераторах, їхній стан погіршується, а це впливає на точність і взагалі можливість ідентифікації.
«Експертиза ДНК покладена на експертні установи Міністерства внутрішніх справ України. Фактично, існує дві черги — коли з тіла вилучать ДНК і черга в МВС на проведення експертиз. Ту кістку треба обробити, підготувати, якусь її частину стерти в порошок. Умовно, поки робиться одна, там ще 20 лежить. Плюс людський ресурс, людей не вистачає», — пояснює Дмитро Головін.
Окрім тривалості, у ДНК є інші недоліки. Деякі військові — сироти. Відтак, якщо у цієї людини не було дітей, жодних збігів по ДНК не знайдеться і загиблий стає «невідомим солдатом».
«В кожному бюро судовомедичної експертизи є тіла репатрійованих військовослужбовців з виділеними ДНК-профілями, які не дали й не дадуть збігу. До таких категорій належать сироти, загиблі, чиї родичі перебувають за кордоном, або ж ті, кого близькі з різних причин не розшукують. Бувають такі кейси, коли ідентифікують тіло по біометриці, умовно. А він взагалі не рахується як безвісти зниклий. А якщо так, значить, і ДНК родичів немає, а отже про нього ніхто не заявляв», — пояснює Головін.
Він також звертає увагу на ще одну особливість ДНК — це дуже чутлива інформація. Вона містить дані не лише про саму людину, а і про її хвороби, батьків, дітей. Тоді як біометрика генетично не успадкована, а індивідуальна.
Ветеран наголошує, що у світі існують три основні типи ідентифікації. Їх використовують від найшвидшого до найдовшого. ДНК — останній у черзі.
«Найперше — до тіла підходять і намагаються отримати його відбитки. Якщо по відбитках ідентифікується, подальші дослідження не мають сенсу проводити. Бо це найшвидший, найпростіший метод. Далі переходять до зубів. Це більш інвазивний метод, потрібен рентген. Це і по часу трошки довше, бо в нас нема централізованих баз, але все одно просто і швидко», — пояснює Головін.
Він також наводить приклад системи DVI (Disaster Victim Identification). Це міжнародна система ідентифікації жертв масових катастроф, розроблена Інтерполом. Її використовують, коли візуальне розпізнавання тіл неможливе. Наприклад, після стихійних лих, терактів, авіакатастроф чи військових дій.
Крім того, ДНК-тест дороговартісний, тоді як аналіз відбитків пальців фактично нічого не коштує.
«ДНК-експертиза коштує в середньому 40 тисяч гривень. Водночас ДНК саме по собі дуже чутливе до термічної дії. Це білок, який під дією температури згортається, руйнується і так далі. З однієї кістки можуть пробувати отримати ДНК-профіль багато разів. Одна експертиза, умовно, 40 тисяч. Вісім спроб — понад 300 тисяч. Ці гроші могли піти на підтримку армії», — зауважує судмедексперт.
Відбитки пальців можна звіряти з базою Державної міграційної служби, а також з базою Науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС України, якщо людина колись притягалася до кримінальної відповідальності або була під підозрою. Весь процес може займати від кількох днів до двох тижнів з урахуванням усіх бюрократичних процедур. Сама дактилоскопічна експертиза коштує близько 2000 гривень.
Дмитро Головін
Фото: ВВС
Коли Дмитро Головін з колегами працювали з репатрійованими вперше у квітні 2024-го, лікарі також досліджували тіла за ДНК експертизою. Але згодом, отримавши другу партію тіл, помітили, що у більшості випадків можуть отримати відбитки пальців (папілярний малюнок).
«Ми почали думати про те, чому це не використовують. Раніше не було можливості й методів отримати відбитки пальців безпосередньо біля тіла. Це були довготривалі процеси, руки відсікалися і поміщалися в розчин на місяць. Зараз такого ніхто робити не буде, тому в нас виникла ідея пришвидшити цей процес», — пояснює чоловік.
Вінницькі спеціалісти емпіричним шляхом винайшли розчин, який може відновити муміфіковану руку до 8 годин. Згодом зрозуміли, що вісім годин — також довго, й вигадали рентгено-контрастне дактилоскопіювання, пряме та непряме — коли за допомогою рентгену отримують відбитки пальців. Після цього лікарі повернулися до першої партії тіл, серед яких залишилося 15 невпізнаних.
«Більшість із них мали руки. Вони пробули в контейнері майже рік, пізні трупні зміни розвивалися все більше і більше, особливо під час блекаутів. Але ми відновили їм руки, отримали відбитки й за перевіркою з базою Державної міграційної служби змогли опізнати кілька тіл. А близько 70% тіл, що потрапляли до нас у відділ, мали руки й абсолютно з усіх вдалося зняти відбитки пальців», — пригадує Головін.
Він пояснює, що коли на тіло людини діє висока температура, то м’язи, фактично, скорочуються. Тіло приймає специфічну «позу боксера» — пальці людини збираються в кулак, захищаючи поверхню, де є папілярні візерунки. Тож ставалися випадки, де судмедексперти змогли взяти відбитки пальців, а ДНК виділити з тих тіл ніяк не могли.
Нині Дмитро Головін бореться за пришвидшення процесу ідентифікації тіл і сподівається, що найближчим часом правила зміняться й Україна зможе чимшвидше повертати імена безвісти зниклим військовим. Щоб адвокатувати швидші та дешевші методи ідентифікації тіл разом із колегами Дмитро Головін створив громадську організацію «NOMEN».
«Ми ініціювали міжвідомчу постанову Кабінету Міністрів України, яку підтримала заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук. Постанова має пройти погоджувальну раду в Кабінеті Міністрів України для затвердження. Зокрема цей документ регламентує зняття відбитків пальців військовослужбовців. Ця процедура насправді нічого не коштує, але дуже б допомогла в ідентифікації», — пояснює судмедексперт.
Зараз експертна група працює над створенням і впровадженням доктрини доказової ідентифікації, де буде дорожня карта. Вона стане обов’язковою для слідчих, прокурорів, судово-медичних експертів.
На запит журналістів у МВС відповіли, що не можуть сказати, скільки вже тіл віддали родинам для поховання — інформація стосується досудового розслідування і розголошенню не підлягає. І додали, що окрім ідентифікації за ДНК слідчі застосовують й інші методи: порівняння за стоматологічними ознаками, за відбитками пальців, індивідуальними ознаками на тілі - тату, шрамами, особливостями зовнішності. У міністерстві також повідомляють, що під час ідентифікації використовують комплексний підхід.
В МВС також зауважують, що якщо складуться ідеальні умови й тіло можливо опізнати за індивідуальними ознаками та зовнішністю, при ньому є документи, що підтверджують особу, показання військових, які підтверджуються даними з військової частини про місце та час загибелі, а також збіг ДНК з тіла з ДНК родича — то такий процес може бути завершений упродовж одно-трьох місяців.
Скільки часу потрібно, щоб ідентифікувати та повернути тіла родинам, у МВС не сказали — це неможливо підрахувати, зважаючи на кількість тіл і складність кожного випадку.
19 серпня в Україну повернули тіла ще 1000 загиблих. Серед репатрійованих п’ять тіл військових, які померли у полоні. Завдання судмедекспертів не лише ідентифікувати тіло, а і з’ясувати причину смерті. Це особливо важливо, коли людину катували в полоні, адже ці воєнні злочини мають бути задокументовані. Для кожного випадку потрібно ще більше часу, а для цього варто використовувати найшвидші методи.
«Питання в тому, щоб повернути ім'я тілу, щоб віддати його родичам. Питання в тому, чи буде в нього на могилі висіти ім'я і фотографія, чи лише номер», — каже Дмитро Головін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україну повернули тіла 1200 загиблих
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!