Колись квітучий Донецьк, відомий як «місто троянд», сьогодні переживає одну з найгостріших гуманітарних криз у своїй історії.
Черга за водой у Макіївці/фото з соцмереж
Ситуація з водопостачанням досягла апогею
Проблема, яка роками накопичувалася в тіні окупації, тепер переросла в масштабну катастрофу. Вода, базова потреба людини, стала дефіцитом, а черги до водовозів — новою реальністю для мешканців.
Раз на три дні — і то не всім
За заявами окупаційної адміністрації так званої «ДНР», з липня воду в Донецьку й Макіївці подаватимуть лише один раз на три дні.
В інших містах, як-от Зугрес, Іловайськ чи Харцизьк, — раз на два. Навіть у вказані години вода або не доходить до верхніх поверхів, або взагалі не з’являється.
Місцеві жителі іронізують та називають воду з крану «струмінь з комашиний член», — цитуючи слова колаборантки Монтян, що стали мемом. Нагадаємо, що Монтян ще в січні цього року казала, що «вода в Донецьку подається по 2−3 години струменем із комашиний член і не щодня, а місцевій владі на людей плювати».
Обіцянки — на папері, фонтани — в реальності
Окупаційна влада роками годувала людей обіцянками водоводу з Дону.
Цей проєкт згодом став зразком корупції: вартість зросла майже втричі, а води, попри гучні відкриття, донеччани так і не дочекалися.
Тим часом у місті відкривають нові фонтани і влаштовують шоу з водою — на фоні того, як люди носять бутлі з водою за кілька кілометрів.
Водовід Дон-Донбас/фото з соцмереж
Мережі гниють, люди виживають
Офіційні дані окупаційної адміністрації визнають, що втрати води через зношені труби сягають до 60%. Але це лише частина проблеми.
Більшість мешканців змушені купувати воду по 5 рублів за літр, що дорожче, ніж у Ростові.
Проте і це не гарантує якості — вода з магазинів не завжди чиста, а та, що з крана, відверто небезпечна для здоров'я.
Черги за водою — нова реальність
Для багатьох мешканців привозна вода стала єдиним джерелом виживання. У визначені години до точок розливу вишиковуються довжелезні черги.
Люди приходять задовго до початку подачі, займаючи місця ще затемна.
Особливо важко доводиться літнім людям, яким фізично важко нести каністри навіть із кількох літрів.
У кого є автомобіль — підвозить сусідів, у кого немає — мусить сподіватися на милість долі. Водночас кількість пунктів роздачі недостатня, і вода часто закінчується раніше, ніж черга дійде до половини.
Бруд замість води
Навіть у ті рідкісні моменти, коли з крана все ж тече рідина, її важко назвати питною водою. За словами мешканців різних районів, вона має іржавий колір, смердить болотом і залишає осад у посуді.
Люди скаржаться, що після прання одяг має неприємний запах, а після купання — шкіра подразнена. У деяких будинках вода настільки брудна, що її не беруть навіть для змиву в туалеті. Попри це, мешканці змушені платити за неї за встановленими нормативами.
«Ми перетворюємося на замурзаних бомжів», — з відчаєм зізнаються донеччани/фото з соцмереж
Місто без гігієни і надії
У місцевих лікарнях уже фіксують сплеск шлунково-кишкових інфекцій. Стерильність неможлива в умовах, коли воду довозять у відрах, а медперсонал економить кожну краплю.
Мешканці Калінінського району Донецька скаржаться: води не вистачає навіть на прибирання чи приготування їжі, не кажучи вже про полив городів. «Ми перетворюємося на замурзаних бомжів», — з відчаєм зізнаються донеччани.
Коли винен не Київ, а кремль
Цікаво, що навіть частина Z-блогерів і проросійських активістів уже не вірить у байки про «українську блокаду».
Самі ж колаборанти, як Царьов, визнають провал проєктів і відкрито говорять про тотальну корупцію в керівництві «ДНР» та російського Міноборони.
І все це — на фоні регулярних збоїв, крадіжок та повного управлінського безладу.
Царьов про канал, дно і дірки в бюджеті
Колишній нардеп і один із головних зрадників України Олег Царьов став несподіваним хронікером комунального колапсу.
У своєму Telegram-каналі він детально описав, як «Велика вода» — водогін із Дону до Донбасу — перетворилася на епічне розкрадання. За його словами, проєкт коштував утричі більше, ніж планувалося, і курувався заступником голови міноборони рф Тимуром Івановим, який нещодавно сів за корупцію.
Царьов визнає: навіть після запуску водогону вода до більшості донеччан не доходить, а донська вода покриває лише третину потреб агломерації.
Він також описує, як промислові підприємства та навіть Зуївська ТЕС опинилися під загрозою зупинки через нестачу води, що може призвести до блекаутів.
Після весни — пустеля
До 2014 року водопостачання Донецька хоч і базувалося на старій інфраструктурі, проте було стабільним. Війна, окупація, знищення насосних станцій, затоплення шахт і тотальне забруднення підземних вод — ось справжні причини нинішньої катастрофи.
«Місто троянд» сьогодні більше нагадує пустелю — із зів'ялими квітами, брудними трубами й порожніми кранами.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!